Берлін – Близько восьми мільйонів німців відвідують музичні театри щороку. Понад 100 класичних концертних залів діють по всій країні, де щороку відбуваються близько 20 тисяч концертів. У жодній іншій країні не діє стільки професійних оркестрів, як у Німеччині, де їх налічують близько 130. Частка державного фінансування для розвитку сфери культури, зокрема музичної, складає два с половиною мільярди євро. Подарувавши світові не одного музичного генія, німці не дарма відомі у всьому світі як нація з високим рівнем музичної культури. Та українська академічна музика залишається тут маловідомою, що рідко виходить за рамки професійних інтересів музикознавців.
Тема пізнання та вивчення серйозної української музики є для німецьких музикознавців надзвичайно цікавою, але й одночасно складною. За словами музикознавця, професора Лейпцігського університету Гельмута Льооса, лише після набуття Україною незалежності, вони стали відкривати для себе окремий та самобутній світ української музики. Проте, представлення українських композиторів навіть досвідченій німецькій публіці виявилося складним і довготривалим процесом.
«У 2006 році ми організували тут, у Лейпцигу, два концерти. Виконували багато українських творів, зокрема більш старшого покоління, серед яких Бортнянський наприклад. Лунали також твори Людкевича, Скорика, Станковича. Але резонансу було мало», – ділиться музикознавець. За його словами, ті, хто цікавляться у Німеччині, зокрема авангардною класичною музикою, мало знають про те, що представлено з України.
Час від часу у Німеччині з’являються публікації про молодих митців із України, які вражають своєю музичною віртуозністю німецьку публіку. Та незважаючи на загальну славу таких видатних композиторів, як Валентин Сільвестров, Мирослав Скорик, диригента Романа Кофмана, в основному імена українських композиторів залишаються невідомими широкій публіці.
«Завдяки українській музиці ми могли б багато чому навчитись»
Як говорить німецький професор, слухати музику Скорика, Сільвестрова чи інших українських композиторів – це надзвичайне задоволення. Сучасна серйозна музика з України може зачарувати будь-яку публіку, концертну, оперну.
Адже український класичний авангард, що зародився у 1960-70-х роках, не має аналогів у Європі. Його специфічні музичні тенденції, зокрема неоромантизму та неофольклору, що домінують у творчості сучасних українських композиторів, є, на думку музикознавця Льооса, особливо цікавою для пізнання української ментальності німцями.
«Наша німецька серйозна музика не є найграндіознішою у світі, були і є важкі періоди, але я вважаю, що саме завдяки серйозній українській музиці ми могли б багато чому навчитись. Особливо цікавою, на мій погляд, є стара традиція. Мені дуже подобається музика Мирослава Скорика», – зазначає німецький музикознавець.
Проте, за словами професора Льооса вже певний час серйозна музика у Німеччині почала втрачати свої моральні суспільні амбіції на лідерство, оскільки молоде покоління нею мало цікавиться.
Слухайте повний запис випуску «Європа на зв’язку»
Your browser doesn’t support HTML5
«Європа на зв’язку»: Українська серйозна музика – не знайдений скарб у Європі?
