Дніпропетровськ – Програма «десталінізації» Росії, подолання тоталітарного мислення, яку російські історики та правозахисники запропонували своїм найвищим посадовцям, «загубилась» у кабінетах Кремля. Про це заявив у Дніпропетровську голова правління Міжнародного історико-просвітницького правозахисного товариства «Меморіал» Арсеній Рогінський. Відомий історик, дослідник політичних репресій на теренах СРСР приїхав до міста для участі в низці «круглих» столів та фахових дискусій. На зустрічі із журналістами мова йшла про Катинську трагедію, Голодомор в Україні, обмежений доступ до архівних матеріалів тощо.
Десталінізацію, на думку керівника «Меморіалу», потрібно було б починати з того, що «на очах і на слуху»: з назв вулиць і пам’ятників. Адже, як зазначив Арсеній Рогінський, навіть осередки «Меморіалу», організації, яка досліджує політичні репресії в СРСР, розташовані на вулицях, які названі винуватцями цих репресій. Осередок у Пермі – на розі Більшовицької і Комуністичної вулиць, в Єкатеринбурзі – на вулиці Леніна.
«Червона» топоніміка, зауважує російський історик і правозахисник, міцно вросла в серця і мізки росіян, так само, як і українців. Її терміново треба змінювати, сказав Рогінський аудиторії в Дніпропетровську, місті, сама назва якого пов’язана з одним з організаторів Голодомору в Україні.
«У нас скільки завгодно вулиць і парків Волошилова. А я на власні очі бачив його підписи під розстрільними списками, і санкції на арешт офіцерів давав Волошилов. Він замішаний в терорі, його іменем не треба називати. При цьому, я вважаю, що імена таких людей не повинні бути викреслені з історії. Я б на першому будинку вулиці писав: у такі-то роки ця вулиця називалась Дворянською, тоді-то – Ворошилова, а зараз – так-то. Не можна викидати імена цих людей з історії, але місце цих людей – у музеї. Я проти пам’ятника Сталіну. Але я абсолютно за те, щоб у музеї про Сталіна було абсолютно об’єктивно, наскільки це можливо, розказано», – зазначив Арсеній Рогінський.
«Проект – бац – і зник»
Зміна радянських назв і знесення пам’ятників тоталітарної доби – це один із пунктів програми «десталінізації» Росії, яку товариство «Меморіал» торік запропонувало тодішньому президенту Дмитру Медведєву, розповідає Арсеній Рогінський. Щоб подолати тоталітарну свідомість громадян, фахівці пропонували цілу низку заходів: більше уваги приділяти вивченню замовчуваних в СРСР сторінок історії, видавати книги пам’яті, створити музей пам’яті жертв державних репресій, розширити доступ до засекречених архівів тощо.
Ці ініціативи «канули в Лету» в кабінетах Кремля, заявив, відповідаючи на запитання Радіо Свобода, Арсеній Рогінський.
«Досить цікава історія, – каже він. – Програма була докладена Медведєву 1 лютого 2011 року, я і був доповідачем. Там 41 пункт, пов’язаний з пам’ятниками, з покращенням соціального стану живих жертв репресій, юридичної оцінки політичних злочинів. Медведев написав: давайте в Адміністрацію більш розгорнуто. Зробили і більш розгорнуто, і втричі більш розгорнуто, а проект – бац – і зник. І ніякого результату. Раптом з’ясувалось: за дві години до того, як йому перестати бути президентом, Медведєв, 7 травня, в день інавгурації, написав доручення уряду, тобто Путіну, – підтримати цю програму. Тепер це виглядає як доручення самому собі. Щось із цього вийде? Ми вже зрозуміли: мало реально».
«Ющенко пішов правильним шляхом, але перетворив це на фарс»
За словами Арсенія Рогінського, наразі одна з головних проблем і України, і Росії – те, що держави відмовляються давати юридичну оцінку політичним злочинам, вчиненим за часів СРСР, і публічно вибачатись за них: Росія – за Катинську трагедію, Україна – за масові страти польських офіцерів під Харковом. Та і Голодомору 1932-1933 років, вважає російський історик, Україна так і не дала належної юридичної оцінки.
«Я дуже уважно стежив. Ющенко пішов правильним шляхом, але перетворив це на фарс. Суд щодо Голодомору тривав, я дізнався, один день. Найбільш жахлива національна трагедія – і суд один день. Та цьому суду років з півтора треба було тривати, вислуховувати всі сторони, всі аргументи! І тоді його рішення, навіть закриття справи через смерть винуватців, мало б якийсь авторитет. А так – хотів хорошого, та нічого не зумів зробити», – зауважив Арсеній Рогінський.
Крім того, він указав на недоліки українського законодавства: на відміну від російського воно не визнає постраждалими дітей жертв політичних репресій. Водночас історик відзначив, що в Україні, в порівнянні з Росією, краща ситуація з доступом до архівів.
Десталінізацію, на думку керівника «Меморіалу», потрібно було б починати з того, що «на очах і на слуху»: з назв вулиць і пам’ятників. Адже, як зазначив Арсеній Рогінський, навіть осередки «Меморіалу», організації, яка досліджує політичні репресії в СРСР, розташовані на вулицях, які названі винуватцями цих репресій. Осередок у Пермі – на розі Більшовицької і Комуністичної вулиць, в Єкатеринбурзі – на вулиці Леніна.
«Червона» топоніміка, зауважує російський історик і правозахисник, міцно вросла в серця і мізки росіян, так само, як і українців. Її терміново треба змінювати, сказав Рогінський аудиторії в Дніпропетровську, місті, сама назва якого пов’язана з одним з організаторів Голодомору в Україні.
Арсеній Рогінський
У нас скільки завгодно вулиць і парків Волошилова. А я на власні очі бачив його підписи під розстрільними спискамиАрсеній Рогінський
«Проект – бац – і зник»
Зміна радянських назв і знесення пам’ятників тоталітарної доби – це один із пунктів програми «десталінізації» Росії, яку товариство «Меморіал» торік запропонувало тодішньому президенту Дмитру Медведєву, розповідає Арсеній Рогінський. Щоб подолати тоталітарну свідомість громадян, фахівці пропонували цілу низку заходів: більше уваги приділяти вивченню замовчуваних в СРСР сторінок історії, видавати книги пам’яті, створити музей пам’яті жертв державних репресій, розширити доступ до засекречених архівів тощо.
Ці ініціативи «канули в Лету» в кабінетах Кремля, заявив, відповідаючи на запитання Радіо Свобода, Арсеній Рогінський.
«Досить цікава історія, – каже він. – Програма була докладена Медведєву 1 лютого 2011 року, я і був доповідачем. Там 41 пункт, пов’язаний з пам’ятниками, з покращенням соціального стану живих жертв репресій, юридичної оцінки політичних злочинів. Медведев написав: давайте в Адміністрацію більш розгорнуто. Зробили і більш розгорнуто, і втричі більш розгорнуто, а проект – бац – і зник. І ніякого результату. Раптом з’ясувалось: за дві години до того, як йому перестати бути президентом, Медведєв, 7 травня, в день інавгурації, написав доручення уряду, тобто Путіну, – підтримати цю програму. Тепер це виглядає як доручення самому собі. Щось із цього вийде? Ми вже зрозуміли: мало реально».
«Ющенко пішов правильним шляхом, але перетворив це на фарс»
За словами Арсенія Рогінського, наразі одна з головних проблем і України, і Росії – те, що держави відмовляються давати юридичну оцінку політичним злочинам, вчиненим за часів СРСР, і публічно вибачатись за них: Росія – за Катинську трагедію, Україна – за масові страти польських офіцерів під Харковом. Та і Голодомору 1932-1933 років, вважає російський історик, Україна так і не дала належної юридичної оцінки.
Найбільш жахлива національна трагедія – і суд один день. Та цьому суду років з півтора треба було тривати, вислуховувати всі сторони, всі аргументи!Арсеній Рогінський
«Я дуже уважно стежив. Ющенко пішов правильним шляхом, але перетворив це на фарс. Суд щодо Голодомору тривав, я дізнався, один день. Найбільш жахлива національна трагедія – і суд один день. Та цьому суду років з півтора треба було тривати, вислуховувати всі сторони, всі аргументи! І тоді його рішення, навіть закриття справи через смерть винуватців, мало б якийсь авторитет. А так – хотів хорошого, та нічого не зумів зробити», – зауважив Арсеній Рогінський.
Крім того, він указав на недоліки українського законодавства: на відміну від російського воно не визнає постраждалими дітей жертв політичних репресій. Водночас історик відзначив, що в Україні, в порівнянні з Росією, краща ситуація з доступом до архівів.
| Міжнародне історико-просвітницьке товариство «Меморіал» – неурядова організація, основним завданням якої спочатку було дослідження політичних репресій в СРСР. Зараз це співдружність десятків організацій в Росії, Німеччині, Казахстані, Латвії, Вірменії, Грузії та Україні, які здійснюють дослідницьку, правозахисну, просвітницьку роботу. «Меморіал» виник як неформальна організація в 1987 році. У різні роки його керівниками були В’ячеслав Глазичев, Андрій Сахаров, Сергій Ковальов. |