Якщо хочете розуміти українську політику – читайте Гоголя. Казав про це раніше, зайвий раз переконався в цьому днями, коли прочитав, що в доповіді Генпрократури Європарламенту міститься припущення, ніби Юлія Тимошенко сама собі наставила синців.
Ну, як тут не згадати гоголівського «Ревізора»!
Городничий: …Унтер-офицерша налгала вам, будто я ее высек; она врет, ей богу, врет. Она сама себя высекла.
Зазначу, що Гоголь написав цю комедію в 1836-му, а роботу над другою редакцією завершив у 1842-му. Тобто, ми стикаємося із проблемами, які були актуальні 170 років тому! Розбещена безкарністю і безконтрольністю інтелектуально вбога влада створює проблеми, яким потім знаходить безглузді пояснення.
Найприкріше, що Гоголь у «Ревізорі» зобразив російських периферійних начальничків. Регіональних керівників. Схоже, з набуттям незалежності ця злодійкувата публіка не просто нікуди не зникла, а перебралася із повітового містечка до столиці й остаточно опанувала ситуацію. І це, мабуть, один із найгірших спадків імперії: жахливо неадекватна, але міцно укорінена управлінська модель, яка істотно стримує розвиток держави й отруює суспільство.
Співвітчизники, мабуть, підносяться у власних очах, коли думають, що йдеться про боротьбу за свободу і демократію, проти корумпованого кримінального режиму. Насправді ж, дедалі частіше таке відчуття, що спостерігаєш за гоголівськими персонажами, які у ХХІ столітті примудряються розігрувати сценки із життя ХІХ століття.
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Ну, як тут не згадати гоголівського «Ревізора»!
Городничий: …Унтер-офицерша налгала вам, будто я ее высек; она врет, ей богу, врет. Она сама себя высекла.
Зазначу, що Гоголь написав цю комедію в 1836-му, а роботу над другою редакцією завершив у 1842-му. Тобто, ми стикаємося із проблемами, які були актуальні 170 років тому! Розбещена безкарністю і безконтрольністю інтелектуально вбога влада створює проблеми, яким потім знаходить безглузді пояснення.
Найприкріше, що Гоголь у «Ревізорі» зобразив російських периферійних начальничків. Регіональних керівників. Схоже, з набуттям незалежності ця злодійкувата публіка не просто нікуди не зникла, а перебралася із повітового містечка до столиці й остаточно опанувала ситуацію. І це, мабуть, один із найгірших спадків імперії: жахливо неадекватна, але міцно укорінена управлінська модель, яка істотно стримує розвиток держави й отруює суспільство.
Співвітчизники, мабуть, підносяться у власних очах, коли думають, що йдеться про боротьбу за свободу і демократію, проти корумпованого кримінального режиму. Насправді ж, дедалі частіше таке відчуття, що спостерігаєш за гоголівськими персонажами, які у ХХІ столітті примудряються розігрувати сценки із життя ХІХ століття.
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода