Лондон – Восьмого травня західні країни-учасниці антигітлерівської коаліції відзначають День перемоги у Європі. Але Росія та деякі інші країни колишнього Радянського Союзу Днем перемоги над нацистською Німеччиною називають 9 травня. Але історичний факт полягає в тому, що акт про капітуляцію німецьких військ був насправді підписаний в інший день – 7 травня. Згідно з твердженнями істориків, британський прем’єр-міністр Вінстон Черчілль пропонував святкувати День перемоги у Європі саме в той день.
Прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчілль в одній зі своїх промов того часу чітко називав усі дати і навіть години подій.
«Вчора зранку о 2-й годині 45 хвилин у штаб-квартирі генерала Ейзенхауера представник німецького вищого командування генерал Йодль та виконувач обов’язків глави німецької держави адмірал Деніц підписали акт про беззастережну капітуляцію всіх німецьких збройних сил у Європі перед союзницькими силами та радянським вищим командуванням. Офіційно бойові дії припиняться сьогодні вночі, у вівторок, 8-го травня, однією хвилиною після опівночі», – повідомляв британський прем’єр своїй країні.
Але кожна переможна сторона у війні мала свої преференції і намагалася наголосити на власній важливості у визначенні долі війни.
Історична дилема репортера
У центрі конфлікту цих інтересів у травні 1945 року опинився і журналіст інформаційної агенції Associated Press Едвард Кеннеді, який, всупереч забороні військової цензури, передав повідомлення про підписання акту капітуляції Німеччини саме 7 травня у Франції, в той час як західні союзники погодилися, щоб 8 травня була влаштована окрема церемонія капітуляції Німеччини вже у Берліні, і щоб у тій церемонії особисто брали участь радянські командувачі.
Дочка журналіста Едварда Кеннеді – Джулія – розповідає, що її батько помер, коли їй було лише 16 років. І вона згодом дізналася від матері подробиці того, як її батько, почувши повідомлення про капітуляцію на одній із німецьких радіостанцій, вирішив таки опублікувати і свою інформацію.
Едвард Кеннеді був тоді покараний і втратив роботу.
Працюючи над батьковими мемуарами, Джулія Кеннеді звернулася до агенції Associated Press за роз’ясненнями про ту подію.
Здивуванням для неї було те, що агенція не лише розглянула питання, але й оприлюднила офіційне прохання до родини журналіста про вибачення.
Прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчілль в одній зі своїх промов того часу чітко називав усі дати і навіть години подій.
«Вчора зранку о 2-й годині 45 хвилин у штаб-квартирі генерала Ейзенхауера представник німецького вищого командування генерал Йодль та виконувач обов’язків глави німецької держави адмірал Деніц підписали акт про беззастережну капітуляцію всіх німецьких збройних сил у Європі перед союзницькими силами та радянським вищим командуванням. Офіційно бойові дії припиняться сьогодні вночі, у вівторок, 8-го травня, однією хвилиною після опівночі», – повідомляв британський прем’єр своїй країні.
Але кожна переможна сторона у війні мала свої преференції і намагалася наголосити на власній важливості у визначенні долі війни.
Історична дилема репортера
У центрі конфлікту цих інтересів у травні 1945 року опинився і журналіст інформаційної агенції Associated Press Едвард Кеннеді, який, всупереч забороні військової цензури, передав повідомлення про підписання акту капітуляції Німеччини саме 7 травня у Франції, в той час як західні союзники погодилися, щоб 8 травня була влаштована окрема церемонія капітуляції Німеччини вже у Берліні, і щоб у тій церемонії особисто брали участь радянські командувачі.
Дочка журналіста Едварда Кеннеді – Джулія – розповідає, що її батько помер, коли їй було лише 16 років. І вона згодом дізналася від матері подробиці того, як її батько, почувши повідомлення про капітуляцію на одній із німецьких радіостанцій, вирішив таки опублікувати і свою інформацію.
Едвард Кеннеді був тоді покараний і втратив роботу.
Працюючи над батьковими мемуарами, Джулія Кеннеді звернулася до агенції Associated Press за роз’ясненнями про ту подію.
Здивуванням для неї було те, що агенція не лише розглянула питання, але й оприлюднила офіційне прохання до родини журналіста про вибачення.