Прага – Кілька десятиліть війни, бідність, закритість суспільства накладають важкий відбиток на стан психічного здоров’я мешканців Афганістану. Експерти говорять, що такі умови перетворюють цю країну на інкубатор для психічних хвороб. Але чи можуть медики надати адекватну допомогу в країні, де, за оцінками, 60% населення страждає від нервових розладів?
В ураженому війною Афганістані, де традиція змагається з сучасним світом, а почуття провини може мати не лише психологічний дискомфорт, а й нести загрозу для життя, медики говорять, що вони навіть не можуть з’ясувати скільки ж точно людей можуть її потребувати. Світова організація охорони здоров’я скептично ставиться до різного роду оцінок, які сягають від 15 до 98% населення. Але експерти ООН погоджуються, потреба є великою, а можливість її задовольнити – мізерно мала.
У країні, що налічує 30 мільйонів мешканців, є лише кілька спеціалізованих установ. Найбільша в Кабулі, де одночасно можуть проходити лікування 60 пацієнтів.
Для тих, хто може собі дозволити, існують і приватні клініки. Одна з них в місті Мазар-і-Шаріф, Лікарня Алемі Неуро надала допомогу майже тисячі пацієнтів минулого року, хоча самі лікарі там говорять, що це – «крапля в морі». За словами лікаря цієї клініки, Надера Алемі, проблема починається з того, що люди не усвідомлюють, що коли в країні щодня розриваються бомби і гинуть люди, психологічні хвороби – це також хвороби, які вимагають лікування.
«Використовуючи дуже просту мову, ми намагаємося пояснити людям, що сталося, і як цю проблему потрібно лікувати», - пояснює лікар.
Щаслива людина не підриває інших
Але лікування психічних проблем вимагає не лише грошей, але і часу. Наприклад, для лікування депресії потрібно кілька місяців. Мало яка родина в Афганістані може дозволити собі помістити пацієнта долі карні на такий час. Тож лікарям доводиться підлаштовуватися. Доктор Алемі говорить, що їм доводиться відправляти людей додому лише через кілька днів, і далі вже консультувати пацієнтів по телефону.
Афганська асоціація психіатрів намагається тим часом переконати уряд виділити більше грошей на лікування психічних хвороб, адже, як говорять лікарі, люди не лише самі страждають мовчки. Це дається взнаки і на їхніх родинах та на суспільстві в цілому.
Якби вдалося надати допомогу вчасно, можливо, не було б стільки випадків домашнього насильства, самоспалювання, наркоманії, і навіть самогубців, переконують психіатри. Бо щасливу молоду людину важко переконати вдягнути на себе пояс шахіда і підірвати разом зі собою десятки людей.
В ураженому війною Афганістані, де традиція змагається з сучасним світом, а почуття провини може мати не лише психологічний дискомфорт, а й нести загрозу для життя, медики говорять, що вони навіть не можуть з’ясувати скільки ж точно людей можуть її потребувати. Світова організація охорони здоров’я скептично ставиться до різного роду оцінок, які сягають від 15 до 98% населення. Але експерти ООН погоджуються, потреба є великою, а можливість її задовольнити – мізерно мала.
У країні, що налічує 30 мільйонів мешканців, є лише кілька спеціалізованих установ. Найбільша в Кабулі, де одночасно можуть проходити лікування 60 пацієнтів.
Для тих, хто може собі дозволити, існують і приватні клініки. Одна з них в місті Мазар-і-Шаріф, Лікарня Алемі Неуро надала допомогу майже тисячі пацієнтів минулого року, хоча самі лікарі там говорять, що це – «крапля в морі». За словами лікаря цієї клініки, Надера Алемі, проблема починається з того, що люди не усвідомлюють, що коли в країні щодня розриваються бомби і гинуть люди, психологічні хвороби – це також хвороби, які вимагають лікування.
«Використовуючи дуже просту мову, ми намагаємося пояснити людям, що сталося, і як цю проблему потрібно лікувати», - пояснює лікар.
Щаслива людина не підриває інших
Але лікування психічних проблем вимагає не лише грошей, але і часу. Наприклад, для лікування депресії потрібно кілька місяців. Мало яка родина в Афганістані може дозволити собі помістити пацієнта долі карні на такий час. Тож лікарям доводиться підлаштовуватися. Доктор Алемі говорить, що їм доводиться відправляти людей додому лише через кілька днів, і далі вже консультувати пацієнтів по телефону.
Афганська асоціація психіатрів намагається тим часом переконати уряд виділити більше грошей на лікування психічних хвороб, адже, як говорять лікарі, люди не лише самі страждають мовчки. Це дається взнаки і на їхніх родинах та на суспільстві в цілому.
Якби вдалося надати допомогу вчасно, можливо, не було б стільки випадків домашнього насильства, самоспалювання, наркоманії, і навіть самогубців, переконують психіатри. Бо щасливу молоду людину важко переконати вдягнути на себе пояс шахіда і підірвати разом зі собою десятки людей.