Дніпропетровськ – На Дніпропетровщині не уявляють, як втілювати в життя ухвалені парламентом законодавчі поправки про примусове лікування хворих на туберкульоз. У медзакладах пенітенціарної служби зазначають, що мають певний досвід лікування таких хворих проти їхньої волі. Водночас в обласному туберкульозному диспансері не знають, як зможуть примусово лікувати на волі: законодавча ініціатива потребує суттєвого доопрацювання. Свої перестороги висловлюють і правозахисники.
Протитуберкульозна лікарня при Дніпропетровській колонії №89 – один із десяти українських центрів, де лікують хворих засуджених із різних регіонів. Заклад розрахований на 800 місць, реально заповнені 500. Медики запевняють: лікування сухот в їхній установі пенітенціарної служби таке саме, яке отримують хворі на волі, єдине, що процес більш контрольований. Якщо хвороба виявлена, то хоче хворий чи не хоче, доведеться лікуватися: у законодавстві передбачене покарання за відмову від лікування, пояснює головний лікар лікарні при Дніпропетровській колонії №89 Олександр Юрченко.
«І догани можуть дати, можуть і тимчасово ізолювати в спеціальні палати для хворих, які порушують режим, у спеціальне приміщення. Якщо людина не випила пігулку, то зразу її ніхто не карає: проводиться бесіда і лікарями, і керівництвом колонії. А якщо людина вже доходить до крайнощів, то тоді вже вживаються заходи. Як це буде відбуватись на волі, це питання треба обговорювати, закон не допрацьований, можливо, будуть іще якісь підзаконні акти, які регламентуватимуть процес примусового лікування. Як людину примусити пити пігулки? Ці моменти треба відпрацьовувати», – каже головлікар лікарні при колонії.
Якщо в лікарнях пенітенціарної системи примусове лікування вже практикують давно, то в закладах медицини на волі законодавча ініціатива парламентарів викликає багато запитань. В обласному протитуберкульозному диспансері зазначають: примусове лікування хворих на туберкульоз – це вимушений, але результативний крок задля безпеки суспільства, адже один хворий на відкриту форму інфікує до 30 здорових людей на рік.
Однак наразі в Україні немає відпрацьованого механізму примусової шпиталізації, сказав Радіо Свобода директор тубдиспансеру Костянтин Бордюг. Хто доправлятиме хворого до лікарні, хто компенсує йому заробітну плату, втрачену під час лікування, хто гарантує збереження робочого місця? – запитань більше, ніж відповідей.
«Ось стаття 14, яка називається «Обов’язкова ізоляція осіб, хворих на туберкульоз за рішенням суду». Після цього формулювання немає крапки. Я вважаю, це тому, що цей закон ще матиме підзаконні акти, де буде розказано, як людину, яка, знаючи, що хвора, ухиляється від лікування… Наприклад, в США, якщо у в’язня, хворого на туберкульоз, закінчується термін відбування покарання, але він ще не вилікувався, то йому автоматично подовжують арешт до моменту одужання. У нас поки з цим з точністю до навпаки – у нас ув’язнений із туберкульозом виходить на волю, і дуже часто цю людину ми не знаходимо за вказаною нею адресою», – зазначив медик.
Розроблений народними депутатами законопроект передбачає не тільки примусове лікування, але і можливе ув’язнення осіб, які ухиляються від лікування. Відтак правозахисники б’ють на сполох: як забезпечити ефективний баланс між правом людини на свободу та особисту недоторканість та санітарно-епідеміологічною безпекою суспільства?
«Примусове лікування у тому випадку, якщо людина ухиляється від лікування і представляє загрозу для багатьох людей, то це було б логічно. Однак, якби не сталось так, що чиновники, використовуючи цю норму, не почали зловживати. Ось в чому засторога. Як на мене, більше уваги треба приділяти зараз саме якості лікування цих людей і піклуванню з боку держави», – зауважив у коментарі Радіо Свобода правозахисник Андрій Діденко.
Експерти також додають: важливу роль у реалізації ініціатив з примусового лікування туберкульозних хворих відіграватимуть неурядові організації: вони зможуть і супроводжувати хворих, і слідкувати за дотриманням їхніх прав та свобод. Наразі закон перебуває на розгляді у Президента.
За рік у Дніпропетровську фіксується 10 тисяч випадків захворювання на туберкульоз – серед них 200-250 хворих з активною фазою захворювання.
Протитуберкульозна лікарня при Дніпропетровській колонії №89 – один із десяти українських центрів, де лікують хворих засуджених із різних регіонів. Заклад розрахований на 800 місць, реально заповнені 500. Медики запевняють: лікування сухот в їхній установі пенітенціарної служби таке саме, яке отримують хворі на волі, єдине, що процес більш контрольований. Якщо хвороба виявлена, то хоче хворий чи не хоче, доведеться лікуватися: у законодавстві передбачене покарання за відмову від лікування, пояснює головний лікар лікарні при Дніпропетровській колонії №89 Олександр Юрченко.
Як людину примусити пити пігулки? Ці моменти треба відпрацьовувати
«І догани можуть дати, можуть і тимчасово ізолювати в спеціальні палати для хворих, які порушують режим, у спеціальне приміщення. Якщо людина не випила пігулку, то зразу її ніхто не карає: проводиться бесіда і лікарями, і керівництвом колонії. А якщо людина вже доходить до крайнощів, то тоді вже вживаються заходи. Як це буде відбуватись на волі, це питання треба обговорювати, закон не допрацьований, можливо, будуть іще якісь підзаконні акти, які регламентуватимуть процес примусового лікування. Як людину примусити пити пігулки? Ці моменти треба відпрацьовувати», – каже головлікар лікарні при колонії.
Якщо в лікарнях пенітенціарної системи примусове лікування вже практикують давно, то в закладах медицини на волі законодавча ініціатива парламентарів викликає багато запитань. В обласному протитуберкульозному диспансері зазначають: примусове лікування хворих на туберкульоз – це вимушений, але результативний крок задля безпеки суспільства, адже один хворий на відкриту форму інфікує до 30 здорових людей на рік.
Однак наразі в Україні немає відпрацьованого механізму примусової шпиталізації, сказав Радіо Свобода директор тубдиспансеру Костянтин Бордюг. Хто доправлятиме хворого до лікарні, хто компенсує йому заробітну плату, втрачену під час лікування, хто гарантує збереження робочого місця? – запитань більше, ніж відповідей.
У нас ув’язнений із туберкульозом виходить на волю, і дуже часто цю людину ми не знаходимо за вказаною нею адресою
«Ось стаття 14, яка називається «Обов’язкова ізоляція осіб, хворих на туберкульоз за рішенням суду». Після цього формулювання немає крапки. Я вважаю, це тому, що цей закон ще матиме підзаконні акти, де буде розказано, як людину, яка, знаючи, що хвора, ухиляється від лікування… Наприклад, в США, якщо у в’язня, хворого на туберкульоз, закінчується термін відбування покарання, але він ще не вилікувався, то йому автоматично подовжують арешт до моменту одужання. У нас поки з цим з точністю до навпаки – у нас ув’язнений із туберкульозом виходить на волю, і дуже часто цю людину ми не знаходимо за вказаною нею адресою», – зазначив медик.
Розроблений народними депутатами законопроект передбачає не тільки примусове лікування, але і можливе ув’язнення осіб, які ухиляються від лікування. Відтак правозахисники б’ють на сполох: як забезпечити ефективний баланс між правом людини на свободу та особисту недоторканість та санітарно-епідеміологічною безпекою суспільства?
Більше уваги треба приділяти зараз саме якості лікування цих людей і піклуванню з боку держави
«Примусове лікування у тому випадку, якщо людина ухиляється від лікування і представляє загрозу для багатьох людей, то це було б логічно. Однак, якби не сталось так, що чиновники, використовуючи цю норму, не почали зловживати. Ось в чому засторога. Як на мене, більше уваги треба приділяти зараз саме якості лікування цих людей і піклуванню з боку держави», – зауважив у коментарі Радіо Свобода правозахисник Андрій Діденко.
Експерти також додають: важливу роль у реалізації ініціатив з примусового лікування туберкульозних хворих відіграватимуть неурядові організації: вони зможуть і супроводжувати хворих, і слідкувати за дотриманням їхніх прав та свобод. Наразі закон перебуває на розгляді у Президента.
За рік у Дніпропетровську фіксується 10 тисяч випадків захворювання на туберкульоз – серед них 200-250 хворих з активною фазою захворювання.
|
Верховна Рада ухвалила у другому читанні законопроект № 6027 про внесення змін до закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», який передбачає примусову шпиталізацію хворих на туберкульоз, які відмовляються лікуватися з власної волі. За відповідний законопроект проголосували 356 народних депутатів. Законом визначено, що примусова шпиталізація осіб, щодо яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється з урахуванням висновку лікаря на термін до трьох місяців. Всім працівникам протитуберкульозних установ встановлюються підвищені посадові оклади у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці, надбавка за вислугу років та інші надбавки і доплати. За рік у Дніпропетровську фіксується 10 тис. випадків захворювання на туберкульоз - серед них 200-250 хворих з активною фазою захворювання. |