Підступність будь-якої казки полягає в тому, що вона рано чи пізно завершується, і життя повертає до реальності, яка найчастіше не є рожевою. Такий результат має і українська хокейна казка: національна збірна повертається до третього за значенням дивізіону світового хокею. У цій лізі «синьо-жовті» грали ще в 1990-х, востаннє – у 1997 році, коли виграли турнір і здобули право виступити в дивізіоні В.
У ньому українська збірна не затрималася, і вже 1999-го дебютувала в еліті світового хокею. Найголовніші успіхи команди пов’язані з ім’ям Анатолія Богданова. Саме з цим тренером збірна України не лише виживала, а й прогресувала: на зміну боротьбі за збереження прописки серед найкращих (14 з 16 місць у 1999 і 2000 роках) прийшли найбільші успіхи – десяте місце в еліті світового хокею у 2001 році, дев’яте – у 2002-му. Того ж року українці стали десятими на зимовій Олімпіаді…
Терпінню Анатолія Богданова настав край 2003 року. Наставник втомився боротися за преміальні гравцям, переконувати найкращих хокеїстів і, найголовніше, їхніх роботодавців у клубах, що після тривалого сезону українським «зіркам» варто ще наражатися на небезпеку отримання травми на чемпіонаті світу.
Ресурсів першого пострадянського покоління гравців вистачило до 2007 року. Серед 16 найкращих команд світу українські хокеїсти провели дев’ять сезонів. Останнім став чемпіонат у Москві, який «синьо-жовті» завершили на 16-й позиції.
Ще п’ять років збірна України виступала в першому дивізіоні. Зазвичай сценарій виступів був таким: один-два програші і три-чотири перемоги в турнірі за участі шести команд гарантували збереження прописки в другому за значенням турнірі національних команд.
Останні серед рівних
Цьогорічний турнір у Словенії став останнім у першому дивізіоні. Підопічні Анатолія Хоменка жодному з суперників не поступилися розгромно: збірній Австрії у стартовому поєдинку програли з рахунком 4:5, від угорців пропустили третій гол, знявши воротаря на останніх секундах, – 1:3, британцям взагалі програли в овертаймі – 3:4, не змогли знайти аргументів у зустрічі з немотивованими словенцями, які на момент зустрічі вже оформили путівку до еліти, – 2:3. Лише в протистоянні з командою Японії «синьо-жовті» спромоглися перемогти, та й то по булітах, після того, як основний час і додаткова п’ятихвилинка завершилися з рахунком 1:1.
Останній результат дарував шанс на порятунок, але британці не захотіли вилітати до третьої ліги і перемогли бронзових призерів угорців.
«Ми розуміємо і об’єктивні причини такого виступу збірної на чемпіонаті світу, – сказав після завершення турніру президент Федерації хокею України Анатолій Брезвін. – Гравців потрібної кваліфікації залишилося мало, тому ми цінуємо кожного хокеїста, в тому числі юнацької і молодіжної збірних. Ми працюємо над індивідуальними програмами для хокеїстів, які б допомагали гравцям вирости до рівня професіоналів».
Шанси є завжди?
Виліт збірної до третього дивізіону ще прикріший через те, що саме зараз виникають передумови для відродження українського хокею. Зокрема, хокейний клуб «Донбас», власником якого є віце-прем’єр Борис Колесников, успішно виступив у відкритому російському чемпіонаті і вже наступного сезону збирається дебютувати у другому після заокеанської НХЛ світовому чемпіонаті серед клубів – Континентальній хокейній лізі. Розвивається українська Професійна хокейна ліга, спроможна виховувати зміну для національної команди.
Можливо, має рацію асистент капітана нинішньої збірної Костянтин Касянчук, коли каже, що за кілька років українці знову виступатимуть в еліті… Та до реалізації цієї мрії – багато роботи і тепер уже два дивізіони світового хокею.
У ньому українська збірна не затрималася, і вже 1999-го дебютувала в еліті світового хокею. Найголовніші успіхи команди пов’язані з ім’ям Анатолія Богданова. Саме з цим тренером збірна України не лише виживала, а й прогресувала: на зміну боротьбі за збереження прописки серед найкращих (14 з 16 місць у 1999 і 2000 роках) прийшли найбільші успіхи – десяте місце в еліті світового хокею у 2001 році, дев’яте – у 2002-му. Того ж року українці стали десятими на зимовій Олімпіаді…
Терпінню Анатолія Богданова настав край 2003 року. Наставник втомився боротися за преміальні гравцям, переконувати найкращих хокеїстів і, найголовніше, їхніх роботодавців у клубах, що після тривалого сезону українським «зіркам» варто ще наражатися на небезпеку отримання травми на чемпіонаті світу.
Ресурсів першого пострадянського покоління гравців вистачило до 2007 року. Серед 16 найкращих команд світу українські хокеїсти провели дев’ять сезонів. Останнім став чемпіонат у Москві, який «синьо-жовті» завершили на 16-й позиції.
Ще п’ять років збірна України виступала в першому дивізіоні. Зазвичай сценарій виступів був таким: один-два програші і три-чотири перемоги в турнірі за участі шести команд гарантували збереження прописки в другому за значенням турнірі національних команд.
Останні серед рівних
Цьогорічний турнір у Словенії став останнім у першому дивізіоні. Підопічні Анатолія Хоменка жодному з суперників не поступилися розгромно: збірній Австрії у стартовому поєдинку програли з рахунком 4:5, від угорців пропустили третій гол, знявши воротаря на останніх секундах, – 1:3, британцям взагалі програли в овертаймі – 3:4, не змогли знайти аргументів у зустрічі з немотивованими словенцями, які на момент зустрічі вже оформили путівку до еліти, – 2:3. Лише в протистоянні з командою Японії «синьо-жовті» спромоглися перемогти, та й то по булітах, після того, як основний час і додаткова п’ятихвилинка завершилися з рахунком 1:1.
Останній результат дарував шанс на порятунок, але британці не захотіли вилітати до третьої ліги і перемогли бронзових призерів угорців.
«Ми розуміємо і об’єктивні причини такого виступу збірної на чемпіонаті світу, – сказав після завершення турніру президент Федерації хокею України Анатолій Брезвін. – Гравців потрібної кваліфікації залишилося мало, тому ми цінуємо кожного хокеїста, в тому числі юнацької і молодіжної збірних. Ми працюємо над індивідуальними програмами для хокеїстів, які б допомагали гравцям вирости до рівня професіоналів».
Шанси є завжди?
Виліт збірної до третього дивізіону ще прикріший через те, що саме зараз виникають передумови для відродження українського хокею. Зокрема, хокейний клуб «Донбас», власником якого є віце-прем’єр Борис Колесников, успішно виступив у відкритому російському чемпіонаті і вже наступного сезону збирається дебютувати у другому після заокеанської НХЛ світовому чемпіонаті серед клубів – Континентальній хокейній лізі. Розвивається українська Професійна хокейна ліга, спроможна виховувати зміну для національної команди.
Можливо, має рацію асистент капітана нинішньої збірної Костянтин Касянчук, коли каже, що за кілька років українці знову виступатимуть в еліті… Та до реалізації цієї мрії – багато роботи і тепер уже два дивізіони світового хокею.