Варшава – У католицькій Польщі зростає зацікавлення православною іконою. У багатьох польських містах виникають майстерні, курси іконопису, де навчаються представники найрізноманітніших професій. Як зазначають майстри-іконописці, ікона стає звичним атрибутом польських родинних традицій. Чому ж польські католики захоплюються мистецтвом притаманним для православ’я?
Варшав’янка Мирослава Хоєцька малює, чи як вона наголошує пише, вже четверту свою ікону. Два роки вона навчається у варшавській майстерні «Дорога ікони», що діє при монастирі отців-єзуїтів. Програміст за фахом, Мирослава Хоєцька захоплена копітким процесом створення образів святих. За її словами, іконопис має незбагненну силу, яка змінює заклопотаного жителя великого міста на краще.
На запитання про те, що їй дає ікона, Хоєцька не вагаючись відповіла: «Сенс життя, те, що найважливіше в житті людини, тобто Бога, а інакше кажучи – вмиротворення, спокій, зосередженість, роздуми, молитву».
Донедавна світська жінка-іконописець була екзотикою
У Польщі зацікавлення православною іконою посилилося 20 років тому, відразу ж після повалення комунізму, розповіла Радіо Свобода іконописець Ельжбєта Курек-Яцковська. Тоді у місті Більськ-Підляський заснували першу школу православного іконопису, яка виховала півсотні іконописців-професіоналів. Сьогодні у Польщі функціонує низка іконописних майстерень і курсів, причому частина з них діє при католицьких монастирях.
Курек-Яцковська вивчала іконопис у різних осередках і країнах, а віднедавна веде курси цього мистецтва при варшавському Музеї ікони. Як вона розповідає, ще донедавна жінка-іконописцець, а до того ж світська людина (не монашка), у Польщі була екзотикою. Сьогодні це змінилося, каже вона.
Іконопис вивчають представники найрізноманітніших професій – менеджери, лікарі, вчителі, журналісти, юристи. Серед них багато жінок. Що цих людей приводить до ікони? На це запитання пані Ельжбєта відповіла: «Донедавна я говорила, що це ікона приходить до людини – так, як молитва, тобто тоді, коли хтось опиняється в складній ситуації. Але тепер я бачу, що до ікони приходять також люди, зацікавлені мистецтвом іконопису, це також непогано, бо ікона діє на людину і з цього боку, вона має велику силу».
Дарувати ікону стало ознакою гарного тону
За словами Курек-Яцковської, здебільшого сучасні польські іконописці орієнтуються на так звану канонічну – візантійську ікону. Саме тому вони з цікавістю вивчаються сакральне мистецтво православних народів, зокрема українське. Створення ікони, наголошує художниця, це процес не тільки технічний, але передусім духовний. Заняття на курсах, які вона веде, обов’язково розпочинаються з молитви, з роздумів над фрагментами зі Святого Письма. Випускники польських курсів іконопису по-різному використовують набуті вміння, каже Ельжбєта Курек-Яцковська.
«Є особи, – розповідає вона, – які створюють спеціальні інтернет-сайти. Вони збирають замовлення, пишуть ікони у подарунок на шлюб, на хрестини. Є також особи, які пишуть ікони тільки для своїх рідних і для себе. Це дуже гарна традиція, що вже широко розповсюджена в Польщі. Дарувати ікону на шлюб – це ознака гарного тону».
Ельжбєта Курек-Яцковська наголошує також на тому, що ікона стала важливим знаряддям екуменічного руху, тобто зближення представників різних віровизнань. Мистецтво іконопису, зазначає вона, об’єднує у Польщі і православних, і католиків, і навіть протестантів.
Варшав’янка Мирослава Хоєцька малює, чи як вона наголошує пише, вже четверту свою ікону. Два роки вона навчається у варшавській майстерні «Дорога ікони», що діє при монастирі отців-єзуїтів. Програміст за фахом, Мирослава Хоєцька захоплена копітким процесом створення образів святих. За її словами, іконопис має незбагненну силу, яка змінює заклопотаного жителя великого міста на краще.
На запитання про те, що їй дає ікона, Хоєцька не вагаючись відповіла: «Сенс життя, те, що найважливіше в житті людини, тобто Бога, а інакше кажучи – вмиротворення, спокій, зосередженість, роздуми, молитву».
Донедавна світська жінка-іконописець була екзотикою
У Польщі зацікавлення православною іконою посилилося 20 років тому, відразу ж після повалення комунізму, розповіла Радіо Свобода іконописець Ельжбєта Курек-Яцковська. Тоді у місті Більськ-Підляський заснували першу школу православного іконопису, яка виховала півсотні іконописців-професіоналів. Сьогодні у Польщі функціонує низка іконописних майстерень і курсів, причому частина з них діє при католицьких монастирях.
Курек-Яцковська вивчала іконопис у різних осередках і країнах, а віднедавна веде курси цього мистецтва при варшавському Музеї ікони. Як вона розповідає, ще донедавна жінка-іконописцець, а до того ж світська людина (не монашка), у Польщі була екзотикою. Сьогодні це змінилося, каже вона.
Іконопис вивчають представники найрізноманітніших професій – менеджери, лікарі, вчителі, журналісти, юристи. Серед них багато жінок. Що цих людей приводить до ікони? На це запитання пані Ельжбєта відповіла: «Донедавна я говорила, що це ікона приходить до людини – так, як молитва, тобто тоді, коли хтось опиняється в складній ситуації. Але тепер я бачу, що до ікони приходять також люди, зацікавлені мистецтвом іконопису, це також непогано, бо ікона діє на людину і з цього боку, вона має велику силу».
Учасники курсів з іконопису
Дарувати ікону стало ознакою гарного тону
За словами Курек-Яцковської, здебільшого сучасні польські іконописці орієнтуються на так звану канонічну – візантійську ікону. Саме тому вони з цікавістю вивчаються сакральне мистецтво православних народів, зокрема українське. Створення ікони, наголошує художниця, це процес не тільки технічний, але передусім духовний. Заняття на курсах, які вона веде, обов’язково розпочинаються з молитви, з роздумів над фрагментами зі Святого Письма. Випускники польських курсів іконопису по-різному використовують набуті вміння, каже Ельжбєта Курек-Яцковська.
«Є особи, – розповідає вона, – які створюють спеціальні інтернет-сайти. Вони збирають замовлення, пишуть ікони у подарунок на шлюб, на хрестини. Є також особи, які пишуть ікони тільки для своїх рідних і для себе. Це дуже гарна традиція, що вже широко розповсюджена в Польщі. Дарувати ікону на шлюб – це ознака гарного тону».
Ельжбєта Курек-Яцковська наголошує також на тому, що ікона стала важливим знаряддям екуменічного руху, тобто зближення представників різних віровизнань. Мистецтво іконопису, зазначає вона, об’єднує у Польщі і православних, і католиків, і навіть протестантів.