Будинки на Андріївському узвозі «не мають історичної цінності»…
А яку цінність взагалі може мати для варвара те, що не можна запхати до торби?!
Яку цінність для вас взагалі має це місто, яке називають «матір’ю» ті, перед ким ви плазуєте на колінцях за дешевий газ. Що ви знаєте про його вулиці й будинки?! Що ви знаєте про людей, які тут живуть? Що ви взагалі знаєте про Київ і Україну, в якій поводите себе як орда, що має час для грабунку?
І у чому ваша історична цінність?! Невже лише в тому, що ви нахабно привласнили собі все що змогли і ніяк не можете зупинитися?!
Вашу «цінність» тепер стане очевидною навіть футбольним туристам, які обов’язково прогуляються Андріївським. Під руїнами цих будинків, як і багатьох інших, які ви вже стерли з лиця землі, лежить у пилюзі ваша репутація успішних менеджерів і цивілізованих бізнесменів. І що гірко для нас усіх – там лежить репутація України.
Нехай пробачить мені Жадан, що не цитую його «Ворошиловоград» дослівно, але підписуюсь під кожним процитованим і не процитованим словом: «Що ж ви поводите себе як на вокзалі? Так, ніби потяг уже подали… І вже нікому нічого не винні, і можна все… спалити, тому, що потяг – ось він, стоїть, чекає. Що ж ви випалюєте все за собою?»
Що, невже всі виїдете звідси?! Чи чекаєте поки ми усі виїдемо?!
А яку цінність взагалі може мати для варвара те, що не можна запхати до торби?!
Яку цінність для вас взагалі має це місто, яке називають «матір’ю» ті, перед ким ви плазуєте на колінцях за дешевий газ. Що ви знаєте про його вулиці й будинки?! Що ви знаєте про людей, які тут живуть? Що ви взагалі знаєте про Київ і Україну, в якій поводите себе як орда, що має час для грабунку?
І у чому ваша історична цінність?! Невже лише в тому, що ви нахабно привласнили собі все що змогли і ніяк не можете зупинитися?!
Вашу «цінність» тепер стане очевидною навіть футбольним туристам, які обов’язково прогуляються Андріївським. Під руїнами цих будинків, як і багатьох інших, які ви вже стерли з лиця землі, лежить у пилюзі ваша репутація успішних менеджерів і цивілізованих бізнесменів. І що гірко для нас усіх – там лежить репутація України.
Нехай пробачить мені Жадан, що не цитую його «Ворошиловоград» дослівно, але підписуюсь під кожним процитованим і не процитованим словом: «Що ж ви поводите себе як на вокзалі? Так, ніби потяг уже подали… І вже нікому нічого не винні, і можна все… спалити, тому, що потяг – ось він, стоїть, чекає. Що ж ви випалюєте все за собою?»
Що, невже всі виїдете звідси?! Чи чекаєте поки ми усі виїдемо?!