Брюссель – Євросоюз намагається наблизити громадян до тих, хто в Брюсселі ухвалює рішення, що визначають всі сторони життя співдружності. «Європейська громадянська ініціатива» саме зараз набрала чинності і є намаганням залучити мільйони людей до цієї так званої «прямої демократії». Щоправда, деякі політики та експерти вважають, що у цьому процесі не оминути викривлень. Наприклад, громадянською ініціативою можуть скористатися великі лобі для відстоювання своїх вузьких бізнес-інтересів.
Враження, що державні лідери й установи живуть своїм життям, а народ – своїм, – складається не лише в Україні та державах, які тільки-но починають рух у бік демократії. Більшість громадян країн європейської співдружності також вважають, що не мають великого впливу на рішення свого політичного керівництва.
Однак, із 1 квітня, якщо мешканці держав ЄС усвідомлять, що Єврокомісія чи Європарламент у чомусь працюють із недоліками, вони мають право впливати безпосередньо на ці рішення. Тут набула чинності так звана «європейська громадянська ініціатива» – демократична можливість народу самому залучатися до ухвалення політичних рішень. Як пояснює співдоповідач щодо громадянської ініціативи, євродепутат від Франції Ален Ламассур, це щось середнє між референдумом та петицією.
«Це влада політичної ініціативи, яку дають загалом всім громадянам, – пояснює він. – Звичайно, для (використання цього права) недостатньо 3-4 осіб. Умови, які ми створили, доволі гнучкі й нескладні: досить об’єднати навколо пропозиції мільйон громадян із чверті країн-членів. Ми хотіли, щоб ця процедура стосувалася загальноєвропейських питань, а не обмежувалася однією чи декількома державами».
Брюссель – незрозумілий і недосяжний
Звичайно, Єврокомісія, яка перша розглядатиме громадянські ініціативи, братиме до уваги те, чи не йдуть вони врозріз із базовими законами й принципами співдружності. Як кажуть деякі місцеві експерти, необхідність такого інструменту впливу громадян на європейську бюрократію очевидна. Адже брюссельські євроустанови для багатьох із них – щось малозрозуміле й недосяжне.
Тим часом, нинішні інформаційні технології, соціальні мережі значно полегшують доступ пересічних громадян до інституцій, де ухвалюють рішення. У ЄС є багато тих, хто відчуває схожі проблеми, але вони розпорошені по різних регіонах Євросоюзу. Один із прикладів можливого застосування європейської громадянської ініціативи – невизнання дипломів мільйонів студентів, які навчалися за програмою «Еразмус», хоча теоретично їх має визнавати кожна з країн ЄС. Тепер, об’єднавши зусилля, голоси цих студентів зможуть почути.
Дехто з політиків занепокоєний тим, що цією ініціативою водночас зможуть зловживати так звані економічні лобісти, які відстоюють інтереси тих чи інших бізнес-груп.
Хто насправді криється за ініціативою?
«Будь-яка політична партія, підприємство, профспілка, недержавна організація чи церква можуть публічно підштовхнути і навіть фінансувати тих, кого вони закликають поставити свій підпис під громадянською ініціативою. Єдина умова – абсолютна прозорість, тобто автори ініціативи повинні засвідчити, хто всі ті люди, які за нею стоять», – заспокоює Алан Ламассур.
Представники деяких міжнародних організацій уже заявляють, що застосувати цю процедуру буде нелегко, адже від підписантів вимагатимуть велику кількість персональних даних, якими тут діляться неохоче.
«Європейська громадянська ініціатива» – новітня процедура, яка поки що світовій практиці невідома. Тому, щоб побачити її в дії і зважити всі плюси й мінуси, ще потрібен певний час.
Враження, що державні лідери й установи живуть своїм життям, а народ – своїм, – складається не лише в Україні та державах, які тільки-но починають рух у бік демократії. Більшість громадян країн європейської співдружності також вважають, що не мають великого впливу на рішення свого політичного керівництва.
Однак, із 1 квітня, якщо мешканці держав ЄС усвідомлять, що Єврокомісія чи Європарламент у чомусь працюють із недоліками, вони мають право впливати безпосередньо на ці рішення. Тут набула чинності так звана «європейська громадянська ініціатива» – демократична можливість народу самому залучатися до ухвалення політичних рішень. Як пояснює співдоповідач щодо громадянської ініціативи, євродепутат від Франції Ален Ламассур, це щось середнє між референдумом та петицією.
«Це влада політичної ініціативи, яку дають загалом всім громадянам, – пояснює він. – Звичайно, для (використання цього права) недостатньо 3-4 осіб. Умови, які ми створили, доволі гнучкі й нескладні: досить об’єднати навколо пропозиції мільйон громадян із чверті країн-членів. Ми хотіли, щоб ця процедура стосувалася загальноєвропейських питань, а не обмежувалася однією чи декількома державами».
Брюссель – незрозумілий і недосяжний
Звичайно, Єврокомісія, яка перша розглядатиме громадянські ініціативи, братиме до уваги те, чи не йдуть вони врозріз із базовими законами й принципами співдружності. Як кажуть деякі місцеві експерти, необхідність такого інструменту впливу громадян на європейську бюрократію очевидна. Адже брюссельські євроустанови для багатьох із них – щось малозрозуміле й недосяжне.
Тим часом, нинішні інформаційні технології, соціальні мережі значно полегшують доступ пересічних громадян до інституцій, де ухвалюють рішення. У ЄС є багато тих, хто відчуває схожі проблеми, але вони розпорошені по різних регіонах Євросоюзу. Один із прикладів можливого застосування європейської громадянської ініціативи – невизнання дипломів мільйонів студентів, які навчалися за програмою «Еразмус», хоча теоретично їх має визнавати кожна з країн ЄС. Тепер, об’єднавши зусилля, голоси цих студентів зможуть почути.
Дехто з політиків занепокоєний тим, що цією ініціативою водночас зможуть зловживати так звані економічні лобісти, які відстоюють інтереси тих чи інших бізнес-груп.
Хто насправді криється за ініціативою?
«Будь-яка політична партія, підприємство, профспілка, недержавна організація чи церква можуть публічно підштовхнути і навіть фінансувати тих, кого вони закликають поставити свій підпис під громадянською ініціативою. Єдина умова – абсолютна прозорість, тобто автори ініціативи повинні засвідчити, хто всі ті люди, які за нею стоять», – заспокоює Алан Ламассур.
Представники деяких міжнародних організацій уже заявляють, що застосувати цю процедуру буде нелегко, адже від підписантів вимагатимуть велику кількість персональних даних, якими тут діляться неохоче.
«Європейська громадянська ініціатива» – новітня процедура, яка поки що світовій практиці невідома. Тому, щоб побачити її в дії і зважити всі плюси й мінуси, ще потрібен певний час.