Віднедавна політичні в’язні з’явилися і в Україні, українську владу звинувачують у переслідуваннях опозиції, журналістів і громадських активістів. Заяви європейських політиків щодо України лунають дедалі жорсткіше. Білоруси вже відчули санкції ЄС, чи на черзі українці? Про досвід білоруських санкцій Радіо Свобода розпитувало в одного з опозиційних лідерів, співголови організаційного комітету «Білоруського руху» Вінцука Вячорки.
– Пане Вячорка, Ви – один із тих, через кого ці санкції були запроваджені. Як Ви оцінюєте їхню ефективність?
– Наразі ще рано оцінювати ефективність, бо все це, що було перед тим від Європи – була просто заборона подорожі для службовців. Тільки Сполучені Штати застосували економічні санкції проти деяких підприємств, і в результаті цих санкцій, наприклад, був визволений Олександр Казулін (кандидат на президента Білорусі) після останніх президентських виборів.
Наразі спостерігаємо тільки нервову реакцію офіційної пропаганди, що пробує переконати так званих простих людей у тому, що їхні економічні негаразди спричинені оцими санкціями, котрих домагалася демократична опозиція.
– Як на Вашу думку, чи Україна рухається у тому самому напрямку авторитарної держави, що і Білорусь? Чи їй також в перспективі можуть загрожувати санкції?
– На жаль, рухається і багато речей повторюється. Це зв’язано із політичною монополією, із репресіями проти політиків, із політичними в’язнями – це все ми добре знаємо. Але щодо запровадження насправді широких, не символічних, санкцій проти України – маю сумніви. Бо Білорусь є менша, і ми бачимо, як важко було щось вирішити Європейському Союзові, де є 27 держав. А серед цих держав є залежні від бізнесу із Білоруссю – такі як Латвія, чи Словенія, яка співпрацює з певними лукашенківськими олігархам. Залежність Європи від України є більшою. Ну і є такий аргумент – можна сперечатися з ним, але він є – що ці санкції штовхають наші країни до рук путінської Росії.
– Більшість українських експертів говорять, що економічні інтереси Європи наразі переважають і санкції проти українських олігархів, які підтримують режим, наразі не загрожують. Що має статися, щоб цінності перемогли над інтересами в Європі?
– Думаю, що сама Європа як цілість мусить задуматися: «А чим вона є?» Коли це тільки економічний клуб, тоді часом може вигідніше працювати із Путіним, із Китаєм, із Венесуелою, а коли це є об’єднання, засноване на цінностях, то ставлення до диктатур має бути послідовним.
– Пане Вячорка, Ви – один із тих, через кого ці санкції були запроваджені. Як Ви оцінюєте їхню ефективність?
– Наразі ще рано оцінювати ефективність, бо все це, що було перед тим від Європи – була просто заборона подорожі для службовців. Тільки Сполучені Штати застосували економічні санкції проти деяких підприємств, і в результаті цих санкцій, наприклад, був визволений Олександр Казулін (кандидат на президента Білорусі) після останніх президентських виборів.
Наразі спостерігаємо тільки нервову реакцію офіційної пропаганди, що пробує переконати так званих простих людей у тому, що їхні економічні негаразди спричинені оцими санкціями, котрих домагалася демократична опозиція.
– Як на Вашу думку, чи Україна рухається у тому самому напрямку авторитарної держави, що і Білорусь? Чи їй також в перспективі можуть загрожувати санкції?
– На жаль, рухається і багато речей повторюється. Це зв’язано із політичною монополією, із репресіями проти політиків, із політичними в’язнями – це все ми добре знаємо. Але щодо запровадження насправді широких, не символічних, санкцій проти України – маю сумніви. Бо Білорусь є менша, і ми бачимо, як важко було щось вирішити Європейському Союзові, де є 27 держав. А серед цих держав є залежні від бізнесу із Білоруссю – такі як Латвія, чи Словенія, яка співпрацює з певними лукашенківськими олігархам. Залежність Європи від України є більшою. Ну і є такий аргумент – можна сперечатися з ним, але він є – що ці санкції штовхають наші країни до рук путінської Росії.
– Більшість українських експертів говорять, що економічні інтереси Європи наразі переважають і санкції проти українських олігархів, які підтримують режим, наразі не загрожують. Що має статися, щоб цінності перемогли над інтересами в Європі?
– Думаю, що сама Європа як цілість мусить задуматися: «А чим вона є?» Коли це тільки економічний клуб, тоді часом може вигідніше працювати із Путіним, із Китаєм, із Венесуелою, а коли це є об’єднання, засноване на цінностях, то ставлення до диктатур має бути послідовним.