Івано-Франківськ – Прикарпаття на регіональному рівні відзначає 100-річчя від дня народження свого земляка Олекси Гірника. 34 роки тому він вчинив акт самоспалення на Чернечій горі у Каневі на знак протесту проти тодішнього режиму і його політики русифікації. Пропозицію про відзначення такого ювілею на всеукраїнському рівні Верховна Рада не підтримала. Сьогодні урочистості пройшли в Івано-Франківську, де Олекса Гірник учився в гімназії. Попереду різноманітні заходи в Калуші, де жив Герой України, в Богородчанах, де народився, у Києві.
П’ятнадцять років тому на всеукраїнський телерадіоконкурс «Калинові острови», який проходив у Херсоні, прикарпатський журналіст Володимир Безгачнюк підготував програму про Олексу Гірника. Він розповідав у ній про вчинок інженера з Калуша, про те, що на місці його самоспалення нема пам’ятника і що про його подвиг мало хто знає. Зараз уже є пам’ятна дошка і визнання, але пам’яті нема, зазначає Володимир Безгачнюк.
«Я був у Каневі кілька разів, був на тому місці, де він себе спалив. Там стояв камінь і росла калина. Той камінь вічно хтось зіштовхував з місця, а калину ламав. Не було пам’яті, крім родини і близьких. У 2007 році йому присвоєне звання Героя України. Але дивно, що і понині ця пам’ять не вшановується на всеукраїнському рівні. Він учинив свій подвиг в ім’я України», – наголошує журналіст.
Його вчинок не був імпульсивним
Це був закономірний і продуманий вчинок інженера з Калуша. Його батьки не сторонилися просвітницької роботи. Самого ж Олексу в 17-річному віці за висловлювання проти польської влади і заклики до незалежності України польська влада засудила до ув’язнення. З польської в’язниці вдалося втекти, та того ж 1939 року Гірник потрапив до рук енкаведистів. Одинадцять років відбув у таборах на Уралі.
Про задум протестувати саме в такий спосіб – самоспаленням – нікому, навіть рідним не говорив. Але готувався довго, адже упродовж двох років від руки написав понад тисячу листівок. Свідомо вибрав місце свого вчинку – Шевченкову могилу і час – ніч із 21 на 22 січня – День злуки.
«Існує сім видів листівок, які написав Олекса Гірник, – каже його син Євген Гірник, який очолює фундацію імені його батька. – Вони збереглися в архівах СБУ, тоді КДБ. Їх зберіг і один із учасників тих подій – Олександр Гнучий. Між іншим, він був тоді начальником міліції і не побоявся зберегти ті листівки».
Двічі Верховна Рада відхилила пропозицію про пошанування Героя України на всеукраїнському рівні. На думку народного депутата Зіновія Шкутяка, хтось не голосував з принципових переконань, а хтось мусив підтримати позицію фракції. Але він не думає, що дегероїзація історії перейде на такі постаті, як Олекса Гірник.
«Я не можу стверджувати, що абсолютно всі з тих, хто не голосував, не розуміють того подвигу. Але я думаю, що ми знайдемо сили для того, щоб ніхто ніколи наших героїв не зачіпав», – каже Зіновій Шкутяк.
Прикарпаття вшановує свого земляка на регіональному рівні, почавши в січні, під час роковин його самоспалення. Сьогодні пам’ятне віче відбулося в Івано-Франківську біля меморіальної дошки на приміщенні гімназії, де вчився Олекса Гірник. У п’ятницю урочистості проходитимуть у Калуші, де жив Герой України.
Щоправда, не встигли до ювілею оновити пам’ятний знак у місті хіміків, хоча кошти на це з обласного бюджету виділили. Нереалізованою залишається ідея створення музею визвольних змагань імені Олекси Гірника в Богородчанах, де він народився.
У травні у Києві будуть названі лауреати премії імені Олекси Гірника.
На Прикарпатті 2012-й проголошений роком 100-річчя «Пласту», 70-річчя УПА, 100-річчя Ярослава Стецька і Олекси Гірника.
Із листівки Олекси Гірника:
Протест проти російської окупації України!
Протест проти окупації українського народу!
Хай живе Самостійна Соборна Українська Держава (радянська, та не російська).
З приводу 60-річчя проголошення самостійності України Центральною Радою 22 січня 1918 р. – 22 січня 1978 р. на знак протесту спалився Гірник Олекса з Калуша. Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі?!
П’ятнадцять років тому на всеукраїнський телерадіоконкурс «Калинові острови», який проходив у Херсоні, прикарпатський журналіст Володимир Безгачнюк підготував програму про Олексу Гірника. Він розповідав у ній про вчинок інженера з Калуша, про те, що на місці його самоспалення нема пам’ятника і що про його подвиг мало хто знає. Зараз уже є пам’ятна дошка і визнання, але пам’яті нема, зазначає Володимир Безгачнюк.
«Я був у Каневі кілька разів, був на тому місці, де він себе спалив. Там стояв камінь і росла калина. Той камінь вічно хтось зіштовхував з місця, а калину ламав. Не було пам’яті, крім родини і близьких. У 2007 році йому присвоєне звання Героя України. Але дивно, що і понині ця пам’ять не вшановується на всеукраїнському рівні. Він учинив свій подвиг в ім’я України», – наголошує журналіст.
Його вчинок не був імпульсивним
Це був закономірний і продуманий вчинок інженера з Калуша. Його батьки не сторонилися просвітницької роботи. Самого ж Олексу в 17-річному віці за висловлювання проти польської влади і заклики до незалежності України польська влада засудила до ув’язнення. З польської в’язниці вдалося втекти, та того ж 1939 року Гірник потрапив до рук енкаведистів. Одинадцять років відбув у таборах на Уралі.
Про задум протестувати саме в такий спосіб – самоспаленням – нікому, навіть рідним не говорив. Але готувався довго, адже упродовж двох років від руки написав понад тисячу листівок. Свідомо вибрав місце свого вчинку – Шевченкову могилу і час – ніч із 21 на 22 січня – День злуки.
«Існує сім видів листівок, які написав Олекса Гірник, – каже його син Євген Гірник, який очолює фундацію імені його батька. – Вони збереглися в архівах СБУ, тоді КДБ. Їх зберіг і один із учасників тих подій – Олександр Гнучий. Між іншим, він був тоді начальником міліції і не побоявся зберегти ті листівки».
Листівки, які Олекса Гірник розкидав на Чернечій горі у Каневі перед самоспаленням
Пошанування Олекси Гірника – протягом рокуДвічі Верховна Рада відхилила пропозицію про пошанування Героя України на всеукраїнському рівні. На думку народного депутата Зіновія Шкутяка, хтось не голосував з принципових переконань, а хтось мусив підтримати позицію фракції. Але він не думає, що дегероїзація історії перейде на такі постаті, як Олекса Гірник.
«Я не можу стверджувати, що абсолютно всі з тих, хто не голосував, не розуміють того подвигу. Але я думаю, що ми знайдемо сили для того, щоб ніхто ніколи наших героїв не зачіпав», – каже Зіновій Шкутяк.
Прикарпаття вшановує свого земляка на регіональному рівні, почавши в січні, під час роковин його самоспалення. Сьогодні пам’ятне віче відбулося в Івано-Франківську біля меморіальної дошки на приміщенні гімназії, де вчився Олекса Гірник. У п’ятницю урочистості проходитимуть у Калуші, де жив Герой України.
Щоправда, не встигли до ювілею оновити пам’ятний знак у місті хіміків, хоча кошти на це з обласного бюджету виділили. Нереалізованою залишається ідея створення музею визвольних змагань імені Олекси Гірника в Богородчанах, де він народився.
У травні у Києві будуть названі лауреати премії імені Олекси Гірника.
На Прикарпатті 2012-й проголошений роком 100-річчя «Пласту», 70-річчя УПА, 100-річчя Ярослава Стецька і Олекси Гірника.
Із листівки Олекси Гірника:
Протест проти російської окупації України!
Протест проти окупації українського народу!
Хай живе Самостійна Соборна Українська Держава (радянська, та не російська).
З приводу 60-річчя проголошення самостійності України Центральною Радою 22 січня 1918 р. – 22 січня 1978 р. на знак протесту спалився Гірник Олекса з Калуша. Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі?!