Київ – На Аскольдовій могилі українці прощалися з Атеною Пашко – поетесою й громадським діячем, дружиною лідера Народного руху В’ячеслава Чорновола. Цього ж дня, 23 березня, її поховали на Байковому цвинтарі у Києві, як вона й просила – біля могили її чоловіка. Атена Пашко померла 21 березня у віці 82-х років, за декілька днів до 13-ї річниці трагічної загибелі її чоловіка. Попрощатися з Атеною Пашко, окрім її близьких, друзів та однодумців прийшло близько півтисячі людей, серед яких і відомі політики.
Це один із останніх віршів, Атени Пашко, який вона прочитала великій аудиторії.
Ця жінка була не лише поетесою. Вона розділила зі своїм чоловіком В’ячеславом Чорноволом боротьбу за українську незалежність та кримінальне переслідування з боку радянського режиму, пригадує друг родини Чорноволів, депутат від БЮТ Михайло Косів.
«Із Атеною я був знайомий років 45. Запам’яталося, як у кінці 60-х ми почали видавати «Український вісник» – підпільний, або, як казав Чорновіл – «позацензурний» журнал. Це був, мабуть, найпотужніший вияв спротиву цій тоталітарній системі. В’ячеслава заарештували, і нам з Атеною випало підготувати наступний випуск журналу, – пригадує народний депутат і дисидент. – За нами посилили стеження, Атена носила матеріали для часопису на скручених у трубочку аркушах, у рукаві. Чому це було важливо? Адже В’ячеслава звинувачували в тому, що саме він є видавцем і редактором журналу «Український вісник».
Атену називали «Берегинею Руху»
Після трагічної загибелі В’ячеслава Чорновола 25 березня 1999 року в автокатастрофі, слідство за якою досі не завершилося, Атена Пашко продовжила його політичну місію, її навіть називали берегинею Народного руху, говорить депутат-нашоукраїнець Іван Заєць.
«Якби Атена була живою, вона б взяла участь у відзначенні річниці загибелі свого чоловіка і соратника у боротьбі за незалежність. Адже ми говоримо про людину, яка стояла біля витоків української державності», – наголошує Іван Заєць.
Атену Пашко відспівували на Аскольдовій могилі, у церкві Святого Миколая, попрощатися з нею прибув і попередній Президент України Віктор Ющенко.
«Це були святі люди, які зробили більше, ніж людина здатна, для відтворення нашого суверенітету. Я пригадую 80-річчя Атени Пашко. Це був дивовижний вечір. Здавалося, що в неї не було недобрих відносин ні з ким. Якою б не була ситуація в житті, вона знаходила слова для діалогу», – зауважив Ющенко.
Атену Пашко поховали на Байковому цвинтарі у Києві. Як вона і просила – поруч із її чоловіком.
…Народ зрадіє – й переможе
в своїй державі смертю смерть.
Проб’ється парость із насіння,
Й здорове наше покоління
Візьме до рук кермо своє.
Ми не загинемо. Ми – є!
в своїй державі смертю смерть.
Проб’ється парость із насіння,
Й здорове наше покоління
Візьме до рук кермо своє.
Ми не загинемо. Ми – є!
Це один із останніх віршів, Атени Пашко, який вона прочитала великій аудиторії.
Ця жінка була не лише поетесою. Вона розділила зі своїм чоловіком В’ячеславом Чорноволом боротьбу за українську незалежність та кримінальне переслідування з боку радянського режиму, пригадує друг родини Чорноволів, депутат від БЮТ Михайло Косів.
«Із Атеною я був знайомий років 45. Запам’яталося, як у кінці 60-х ми почали видавати «Український вісник» – підпільний, або, як казав Чорновіл – «позацензурний» журнал. Це був, мабуть, найпотужніший вияв спротиву цій тоталітарній системі. В’ячеслава заарештували, і нам з Атеною випало підготувати наступний випуск журналу, – пригадує народний депутат і дисидент. – За нами посилили стеження, Атена носила матеріали для часопису на скручених у трубочку аркушах, у рукаві. Чому це було важливо? Адже В’ячеслава звинувачували в тому, що саме він є видавцем і редактором журналу «Український вісник».
Атену називали «Берегинею Руху»
Після трагічної загибелі В’ячеслава Чорновола 25 березня 1999 року в автокатастрофі, слідство за якою досі не завершилося, Атена Пашко продовжила його політичну місію, її навіть називали берегинею Народного руху, говорить депутат-нашоукраїнець Іван Заєць.
«Якби Атена була живою, вона б взяла участь у відзначенні річниці загибелі свого чоловіка і соратника у боротьбі за незалежність. Адже ми говоримо про людину, яка стояла біля витоків української державності», – наголошує Іван Заєць.
Атену Пашко відспівували на Аскольдовій могилі, у церкві Святого Миколая, попрощатися з нею прибув і попередній Президент України Віктор Ющенко.
«Це були святі люди, які зробили більше, ніж людина здатна, для відтворення нашого суверенітету. Я пригадую 80-річчя Атени Пашко. Це був дивовижний вечір. Здавалося, що в неї не було недобрих відносин ні з ким. Якою б не була ситуація в житті, вона знаходила слова для діалогу», – зауважив Ющенко.
Атену Пашко поховали на Байковому цвинтарі у Києві. Як вона і просила – поруч із її чоловіком.