Київ – Сьогодні у рамках робочого візиту до Росії запланована зустріч Президента України Віктора Януковича з прем'єр-міністром Росії, обраним її президентом Володимиром Путіним. Яким може бути результат цієї зустрічі та якими є зараз українсько-російські відносини? Про це Радіо Свобода розпитувало екс-главу Національного інституту стратегічних досліджень України, політолога Юрія Рубана.
– Пане Рубан, яким може бути результат зустрічі Януковича та Путіна? Чи на конкретні результати їхнього спілкування навряд чи можна розраховувати?
– Думаю, що такого конкретного результату, якого домагається українська сторона від російської ось уже два роки, зокрема нової угоди з постачання газу і його транзиту, за один день не буде. Вже два роки українська влада намагається вирішити це питання, але вона його вирішує в якийсь незрозумілий спосіб. Вона виходить з того, що причиною всіх проблем є лише якісь персональні незгоди у минулому.
Думка про те, що російська сторона власні чітко сформульовані інтереси і так просто не відмовиться від успішного і дуже вигідного для неї газового контракту, ця думка якось не осмислюється. Натомість ідуть якісь загадкові розмови про справедливу ціну за газ, апеляції до почуття братерської солідарності… Що, мені здається, абсолютно непродуктивно в діалозі з таким серйозним партнером, яким є Росія.
А відбулася дуже проста річ – головний козир, який є в Україні: зовнішня і
безпекова політика – був розіграний бездарно і відразу. Таким чином збільшивши перебування у Криму Чорноморського флоту Росії на тривалий термін, Україна у такий спосіб продемонструвала Російській Федерації, що вона різко звужує поле своєї зовнішньополітичної гри. Україні тепер немає на кого опертися, немає союзників у дискусії з Росією, Україна в дуже складній внутрішньополітичній ситуації. І російська сторона тепер просто методично видавлює різні поступки в обмін на майбутню якусь поступку, яку добивається українська сторона.
– Чи вплинуть на позицію Путіна обіцянки, які напередодні візиту до Росії роздав український Президент, зокрема, про двомовність в Україні і можливість проведення всеукраїнського референдуму щодо вступу до Євразійського союзу?
– Думаю, що ні. Вважаю, що російська сторона діє надзвичайно прагматично. Розмови про якісь майбутні референдуми, ну як вони можуть вплинути? Що російська сторона відмовиться від великих прибутків, від великих надходжень, які є, власне, в тих людей, які розпоряджаються ресурсом «Газпрому», в обмін на якісь ефемерні обіцянки, невідомо про що. Я вже не кажу про те, що такі обіцянки дуже важко здійснити.
Боюсь, що українська влада до кінця не розуміє, що вона говорить. Бо ці теми
можуть мати абсолютно не передбачливі внутрішньополітичні наслідки. І під ці якісь незрозумілі обіцянки ніяких поступок з боку російської влади не буде. Є реальний нерв цих переговорів, це зменшення споживання російського газу, що означає реформування економіки, енергозбереження, але українська влада йти цим шляхом не готова. Вона готова кожного разу пропонувати нові й нові поступки, а Росія відкладатиме рішення до кожної нової поступки – їм же не горить і не капає… Таким чином українська влада загнала себе в глухий кут, з якого їй у такий спосіб не вийти.
– Як би Ви оцінили нинішній стан українсько-російських відносин? Чи можливі у них зміни після повернення Путіна до президентства в Росії?
– Нинішня влада оцінює стан у категоріях персональних – як мантра повторюється, що от Ющенко зіпсував, а ми пройшли й покращимо. Але ж це не персональне питання. Те, що зараз шукається вихід на шляхах персональної домовленості при змінах російського керівництва, що от у нас з Медвєдєвим не вийшло, то ми будемо домовлятися з Путіним, а може з ним вийде, це спроба пошуку легкого рішення, там де легкого рішення немає.
Ніякі зміни персоналій не змінять російської політики. Вона серйозна, вона виписана, і такі фокуси на зразок – сподобатись російському президенту, обдурити росіян – це неможливо. Це можна лише витримати за рахунок серйозної політики, за рахунок певної консолідації, пошуку зовнішніх і внутрішніх союзників, але цим шляхом влада не йде.
– Пане Рубан, яким може бути результат зустрічі Януковича та Путіна? Чи на конкретні результати їхнього спілкування навряд чи можна розраховувати?
– Думаю, що такого конкретного результату, якого домагається українська сторона від російської ось уже два роки, зокрема нової угоди з постачання газу і його транзиту, за один день не буде. Вже два роки українська влада намагається вирішити це питання, але вона його вирішує в якийсь незрозумілий спосіб. Вона виходить з того, що причиною всіх проблем є лише якісь персональні незгоди у минулому.
Думка про те, що російська сторона власні чітко сформульовані інтереси і так просто не відмовиться від успішного і дуже вигідного для неї газового контракту, ця думка якось не осмислюється. Натомість ідуть якісь загадкові розмови про справедливу ціну за газ, апеляції до почуття братерської солідарності… Що, мені здається, абсолютно непродуктивно в діалозі з таким серйозним партнером, яким є Росія.
А відбулася дуже проста річ – головний козир, який є в Україні: зовнішня і
Збільшивши перебування у Криму Чорноморського флоту Росії на тривалий термін, Україна продемонструвала Російській Федерації, що вона різко звужує поле своєї зовнішньополітичної гриЮрій Рубан
безпекова політика – був розіграний бездарно і відразу. Таким чином збільшивши перебування у Криму Чорноморського флоту Росії на тривалий термін, Україна у такий спосіб продемонструвала Російській Федерації, що вона різко звужує поле своєї зовнішньополітичної гри. Україні тепер немає на кого опертися, немає союзників у дискусії з Росією, Україна в дуже складній внутрішньополітичній ситуації. І російська сторона тепер просто методично видавлює різні поступки в обмін на майбутню якусь поступку, яку добивається українська сторона.
– Чи вплинуть на позицію Путіна обіцянки, які напередодні візиту до Росії роздав український Президент, зокрема, про двомовність в Україні і можливість проведення всеукраїнського референдуму щодо вступу до Євразійського союзу?
– Думаю, що ні. Вважаю, що російська сторона діє надзвичайно прагматично. Розмови про якісь майбутні референдуми, ну як вони можуть вплинути? Що російська сторона відмовиться від великих прибутків, від великих надходжень, які є, власне, в тих людей, які розпоряджаються ресурсом «Газпрому», в обмін на якісь ефемерні обіцянки, невідомо про що. Я вже не кажу про те, що такі обіцянки дуже важко здійснити.
Боюсь, що українська влада до кінця не розуміє, що вона говорить. Бо ці теми
Є реальний нерв цих переговорів, це зменшення споживання російського газу, що означає реформування економіки, енергозбереження, але українська влада йти цим шляхом не готоваЮрій Рубан
можуть мати абсолютно не передбачливі внутрішньополітичні наслідки. І під ці якісь незрозумілі обіцянки ніяких поступок з боку російської влади не буде. Є реальний нерв цих переговорів, це зменшення споживання російського газу, що означає реформування економіки, енергозбереження, але українська влада йти цим шляхом не готова. Вона готова кожного разу пропонувати нові й нові поступки, а Росія відкладатиме рішення до кожної нової поступки – їм же не горить і не капає… Таким чином українська влада загнала себе в глухий кут, з якого їй у такий спосіб не вийти.
– Як би Ви оцінили нинішній стан українсько-російських відносин? Чи можливі у них зміни після повернення Путіна до президентства в Росії?
– Нинішня влада оцінює стан у категоріях персональних – як мантра повторюється, що от Ющенко зіпсував, а ми пройшли й покращимо. Але ж це не персональне питання. Те, що зараз шукається вихід на шляхах персональної домовленості при змінах російського керівництва, що от у нас з Медвєдєвим не вийшло, то ми будемо домовлятися з Путіним, а може з ним вийде, це спроба пошуку легкого рішення, там де легкого рішення немає.
Ніякі зміни персоналій не змінять російської політики. Вона серйозна, вона виписана, і такі фокуси на зразок – сподобатись російському президенту, обдурити росіян – це неможливо. Це можна лише витримати за рахунок серйозної політики, за рахунок певної консолідації, пошуку зовнішніх і внутрішніх союзників, але цим шляхом влада не йде.