Одинокість або самотність можуть штовхнути людину в стан погіршення здоров’я. При цьому одинокість породжує ще більшу самоізольованість. Про це інформує американська телемережа Fox News.
Соціальний психолог із Університету Чикаго Джон Касіоппо поділився своїми дослідженнями стосовно біологічних ефектів від самотності. За твердженням ученого, одинокість може бути причиною погіршення артеріальних функцій з підвищенням тиску крові. Крім того, не виключені проблеми, пов’язані з послабленням пам’яті.
Як зазначає дослідник, навіть мухи в ізоляції слабнуть і вмирають скоріше за своїх побратимів, які мають змогу контактувати з іншими.
Дослідження робить очевидною також залежність імунної системи від ступеня самоізольованості. Чим більша самотність, тим менше здатна людина до самозахисту.
На додаток, одинокість підвищує рівень циркуляції гормонів стресу. Самотність руйнує якість сну, і організм людини не отримує від нічного відпочинку енергії фізичного і психологічного відновлення.
Соціально ізольовані люди частіше прокидаються вночі, перериваючи процес сну. Загальне почуття, яке опановує самотньою людиною, не обмежується лише переконанням про нещасливу долю. Окрім того, людину цей стан робить як безпомічною, так і беззахисною.
Американський учений вважає, що найбільш ефективною альтернативою такому станові повинна стати атмосфера позитивних емоцій і дружнього оточення неагресивних людей.
Хропіння – це нездоровий сигнал
Хропіння у дитячому віці – це не лише проблема неспокою і галасу у нічний час. Дихання з перервами під час сну може мати серйозніші наслідки у поведінці дитини.
Науковці із нью-йоркського медичного коледжу імені Альберта Ейнштейна завершили довготривале дослідження ситуації навколо понад 11 тисяч дітей.
Тривке дихання внаслідок хропіння, як правило, було причиною клінічно істотних аномалій поведінки, таких, як гіперактивність, агресивність і проблематична емоційність.
Учені вважають, що насамперед батьки повинні усвідомлювати усю можливу складність і руйнівний характер неправильного дихання дітей під час сну.
Науковці не можуть точно визначити причин залежності проблем із диханням дітей вночі і їхньої поведінки. Одна із версій полягає в тому, що перешкоди в диханні впливають на увагу, на функції виконання, стримування в поведінці і в саморегулюванні.
Як зазначають учені, майже половина батьків переконана, що хропіння є ознакою здорового сну. Однак в реальності це є тією аномалією, яку необхідно виправити ще на ранній стадії життя.
Соціальний психолог із Університету Чикаго Джон Касіоппо поділився своїми дослідженнями стосовно біологічних ефектів від самотності. За твердженням ученого, одинокість може бути причиною погіршення артеріальних функцій з підвищенням тиску крові. Крім того, не виключені проблеми, пов’язані з послабленням пам’яті.
Як зазначає дослідник, навіть мухи в ізоляції слабнуть і вмирають скоріше за своїх побратимів, які мають змогу контактувати з іншими.
Дослідження робить очевидною також залежність імунної системи від ступеня самоізольованості. Чим більша самотність, тим менше здатна людина до самозахисту.
На додаток, одинокість підвищує рівень циркуляції гормонів стресу. Самотність руйнує якість сну, і організм людини не отримує від нічного відпочинку енергії фізичного і психологічного відновлення.
Соціально ізольовані люди частіше прокидаються вночі, перериваючи процес сну. Загальне почуття, яке опановує самотньою людиною, не обмежується лише переконанням про нещасливу долю. Окрім того, людину цей стан робить як безпомічною, так і беззахисною.
Американський учений вважає, що найбільш ефективною альтернативою такому станові повинна стати атмосфера позитивних емоцій і дружнього оточення неагресивних людей.
Хропіння – це нездоровий сигнал
Хропіння у дитячому віці – це не лише проблема неспокою і галасу у нічний час. Дихання з перервами під час сну може мати серйозніші наслідки у поведінці дитини.
Науковці із нью-йоркського медичного коледжу імені Альберта Ейнштейна завершили довготривале дослідження ситуації навколо понад 11 тисяч дітей.
Тривке дихання внаслідок хропіння, як правило, було причиною клінічно істотних аномалій поведінки, таких, як гіперактивність, агресивність і проблематична емоційність.
Учені вважають, що насамперед батьки повинні усвідомлювати усю можливу складність і руйнівний характер неправильного дихання дітей під час сну.
Науковці не можуть точно визначити причин залежності проблем із диханням дітей вночі і їхньої поведінки. Одна із версій полягає в тому, що перешкоди в диханні впливають на увагу, на функції виконання, стримування в поведінці і в саморегулюванні.
Як зазначають учені, майже половина батьків переконана, що хропіння є ознакою здорового сну. Однак в реальності це є тією аномалією, яку необхідно виправити ще на ранній стадії життя.