Німеччина – Ті, що приїжджають до Німеччини, та й самі німці дуже часто постають перед проблемою пошуку і придбання власного даху над головою. Та для більшості населення питання – орендувати чи купити – вирішується на користь першого.
Кімнату з умивальником та невеличкою кухонькою студентові зі Львова Іллі пощастило знайти за 230 євро, включно з комунальними послугами. Він уже півтора року знімає 15-метрову кімнату у центрі Дюссельдорфа. Два спільних туалети та один душ на п’ять кімнат – такий варіант комунального житла, на думку багатьох німців, і не тільки студентів, є певною альтернативою власній квартирі. Приваблює можливість заощадити на оплаті, що складається, власне, з ціни за оренду квадратних метрів та витрат за комунальні послуги – воду, опалення, струм.
За словами українського студента, знайти собі житло у місті не проблема, оскільки оголошень в інтернеті чимало. «А от вселитися, щоб тебе взяли в ту квартиру, я не знаю, що треба зробити. На це потрібно більше часу, більше нервів. Ти ніби знаходиш хорошу квартиру, все класно, ти говориш: «Так, я хочу цю квартиру», а тобі у відповідь: «Добре, ми подивимось ваше резюме», – обурено розповідає студент, який врешті-решт знайшов оселю через знайомих.
Такі свого роду «кастинги» власники квартир влаштовують претендентам на житло, запрошуючи їх у певний час для огляду квартири та співбесіди, щоб виявити, хто їм більше підходить. Іноді, щоб отримати згоду на оглядини, треба заповнити величезну анкету.
За словами експерта німецької спілки орендарів Ульріха Роперца, орендарі останнім часом особливо прискіпливо перевіряють, кому вони здають свою квартиру. «Власник помешкання перевіряє інформацію про доходи майбутнього квартиранта, про посаду і як довго він там працює, про сімейний стан і чи має він борги», – каже експерт.
Просто виставити за двері квартиранта не можливо
Як власники помешкань, так і ті, хто це житло наймають, у Німеччині добре захищені законом. Тож просто виставити за двері квартиранта не можливо. Таку підставу дають лише несплата оренди, погрози власнику помешкання або якщо власник сам хоче там оселитись. Тож, як наголошують експерти, найважливішим моментом є підписання договору, де прописані всі нюанси, серед яких найголовнішим є ціна. Раптово підвищувати та настільки, наскільки захотів власник помешкання заборонено.
На думку експертів, договір є важливою запорукою стабільного розвитку орендного ринку Німеччини, що належить до одного з найрозвинутіших у Європі – країна володіє досить великим фондом орендного житла, що є доступним для більшості населення.
За статистикою, лише 45 відсотків німців живуть у власних оселях. Ця ситуація суттєво відрізняється від більшості європейських країн. Так, у Великій Британії, в Ірландії, Норвегії, а також в Іспанії, Італії, Греції переважна більшість населення мешкає у своїх домівках. Подібна ситуація спостерігається й у Нідерландах та Франції, але за останні роки через зростання цін на помешкання спроможність придбати власну оселю тут помітно знизилась.
Кімнату з умивальником та невеличкою кухонькою студентові зі Львова Іллі пощастило знайти за 230 євро, включно з комунальними послугами. Він уже півтора року знімає 15-метрову кімнату у центрі Дюссельдорфа. Два спільних туалети та один душ на п’ять кімнат – такий варіант комунального житла, на думку багатьох німців, і не тільки студентів, є певною альтернативою власній квартирі. Приваблює можливість заощадити на оплаті, що складається, власне, з ціни за оренду квадратних метрів та витрат за комунальні послуги – воду, опалення, струм.
За словами українського студента, знайти собі житло у місті не проблема, оскільки оголошень в інтернеті чимало. «А от вселитися, щоб тебе взяли в ту квартиру, я не знаю, що треба зробити. На це потрібно більше часу, більше нервів. Ти ніби знаходиш хорошу квартиру, все класно, ти говориш: «Так, я хочу цю квартиру», а тобі у відповідь: «Добре, ми подивимось ваше резюме», – обурено розповідає студент, який врешті-решт знайшов оселю через знайомих.
Такі свого роду «кастинги» власники квартир влаштовують претендентам на житло, запрошуючи їх у певний час для огляду квартири та співбесіди, щоб виявити, хто їм більше підходить. Іноді, щоб отримати згоду на оглядини, треба заповнити величезну анкету.
За словами експерта німецької спілки орендарів Ульріха Роперца, орендарі останнім часом особливо прискіпливо перевіряють, кому вони здають свою квартиру. «Власник помешкання перевіряє інформацію про доходи майбутнього квартиранта, про посаду і як довго він там працює, про сімейний стан і чи має він борги», – каже експерт.
Просто виставити за двері квартиранта не можливо
Як власники помешкань, так і ті, хто це житло наймають, у Німеччині добре захищені законом. Тож просто виставити за двері квартиранта не можливо. Таку підставу дають лише несплата оренди, погрози власнику помешкання або якщо власник сам хоче там оселитись. Тож, як наголошують експерти, найважливішим моментом є підписання договору, де прописані всі нюанси, серед яких найголовнішим є ціна. Раптово підвищувати та настільки, наскільки захотів власник помешкання заборонено.
На думку експертів, договір є важливою запорукою стабільного розвитку орендного ринку Німеччини, що належить до одного з найрозвинутіших у Європі – країна володіє досить великим фондом орендного житла, що є доступним для більшості населення.
За статистикою, лише 45 відсотків німців живуть у власних оселях. Ця ситуація суттєво відрізняється від більшості європейських країн. Так, у Великій Британії, в Ірландії, Норвегії, а також в Іспанії, Італії, Греції переважна більшість населення мешкає у своїх домівках. Подібна ситуація спостерігається й у Нідерландах та Франції, але за останні роки через зростання цін на помешкання спроможність придбати власну оселю тут помітно знизилась.