Угорщина – Цими днями в Угорщині вшанували день пам’яті жертв комунізму. Але попри масовий характер цього заходу упродовж останніх 12 років, зацікавленість місцевих мас-медіа і системні дослідження цієї теми з боку істориків, в Угорщині відчувають, що на Заході поки що мало знають про жахіття комунізму.
День пам’яті жертв комунізму в Угорщині відзначають із 2000 року. Приводом до такого щорічного вшанування стала дата арешту й етапування комуністами до сталінського ГУЛАГу Бели Ковача, голови партії дрібних власників. Це сталося 25 лютого 1947 року. Белу Ковача вважають першою жертвою комуністичних репресій в Угорщині.
З того часу до радянських таборів було відправлено від 300 до 350 тисяч угорських громадян, звинувачених в антикомуністичній діяльності. Далеко не всі заарештовані повернулися додому.
Онука Бели Ковача Беата Коуша зазначає: «Звичайно, він добре знав, за що боровся і чому ризикував політичною кар’єрою. І все-таки дід не побоявся йти до кінця, за що і вшановуємо його сьогодні».
На Заході мало знають про злочини комунізму
Інтерес до недавнього трагічного минулого країни зростав у міру того, як у суспільстві збільшувалася кількість прихильників ідеї розсекречення архівів силових відомств комуністичної доби. Саме цим зайнялися дослідники відкритого у лютому 2002 року єдиного у світі музею терору. Групі істориків вдалося зібрати чималий масив документів, відеоматеріалів, музейних експонатів, у тому числі зброї, військової техніки, предметів тортур, якими широко послуговувались тоталітарні режими.
Десятилітню роботу своїх колег підсумував проектний менеджер музею терору у Будапешті Ґабор Таллаї. «Діяльність музею справила настільки глибоке враження на угорське суспільство і європейців, що цей вплив тільки зараз і можемо відчути. Після зміни суспільно-політичного устрою у країнах Центральної та Східної Європи ми гостро відчули потребу в історичній справедливості і суспільній моралі, – зазначає Ґабор Таллаї. – Ми наблизились до цих понять бодай тим, що на акціях музею терору спробували назвати імена відповідальних за злочини комунізму. З іншого боку, дуже шкода, що повоєнна історіографія на Заході писалася за законами переможців, а інтереси поневолених комунізмом народів Центральної та Східної Європи не знайшли в цьому дослідженні належного відображення. Тому наукова діяльність нашого музею не в останню чергу має за мету привернути увагу західних учених до подій у нашому регіоні, який потерпав як від нацизму, так і від комунізму. Чого не було на Заході».
Свого часу колектив музею терору не раз піддавався ідеологічним нападам з боку угорських ліво-лібералів. Навіть лунали заклики перепрофілювати музей або взагалі закрити його. Проте колектив вистояв і не тільки зберіг свої архіви, але й розширив площу експозиції.
Минулої суботи перед входом до музею з’явилася міріада запалених свічок на честь жертв комунізму. До учасників вуличної акції приєднався і прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.
«Я приходжу сюди щоразу для того, щоб і мої діти не оминали це місце. Я б хотів, щоб жести людської уваги і співчуття поширювалися і на суспільне життя країни в цілому і щоб нашу традицію продовжувала молодь», – сказав глава консервативного уряду.
День пам’яті жертв комунізму в Угорщині відзначають із 2000 року. Приводом до такого щорічного вшанування стала дата арешту й етапування комуністами до сталінського ГУЛАГу Бели Ковача, голови партії дрібних власників. Це сталося 25 лютого 1947 року. Белу Ковача вважають першою жертвою комуністичних репресій в Угорщині.
З того часу до радянських таборів було відправлено від 300 до 350 тисяч угорських громадян, звинувачених в антикомуністичній діяльності. Далеко не всі заарештовані повернулися додому.
Онука Бели Ковача Беата Коуша зазначає: «Звичайно, він добре знав, за що боровся і чому ризикував політичною кар’єрою. І все-таки дід не побоявся йти до кінця, за що і вшановуємо його сьогодні».
На Заході мало знають про злочини комунізму
Інтерес до недавнього трагічного минулого країни зростав у міру того, як у суспільстві збільшувалася кількість прихильників ідеї розсекречення архівів силових відомств комуністичної доби. Саме цим зайнялися дослідники відкритого у лютому 2002 року єдиного у світі музею терору. Групі істориків вдалося зібрати чималий масив документів, відеоматеріалів, музейних експонатів, у тому числі зброї, військової техніки, предметів тортур, якими широко послуговувались тоталітарні режими.
Десятилітню роботу своїх колег підсумував проектний менеджер музею терору у Будапешті Ґабор Таллаї. «Діяльність музею справила настільки глибоке враження на угорське суспільство і європейців, що цей вплив тільки зараз і можемо відчути. Після зміни суспільно-політичного устрою у країнах Центральної та Східної Європи ми гостро відчули потребу в історичній справедливості і суспільній моралі, – зазначає Ґабор Таллаї. – Ми наблизились до цих понять бодай тим, що на акціях музею терору спробували назвати імена відповідальних за злочини комунізму. З іншого боку, дуже шкода, що повоєнна історіографія на Заході писалася за законами переможців, а інтереси поневолених комунізмом народів Центральної та Східної Європи не знайшли в цьому дослідженні належного відображення. Тому наукова діяльність нашого музею не в останню чергу має за мету привернути увагу західних учених до подій у нашому регіоні, який потерпав як від нацизму, так і від комунізму. Чого не було на Заході».
Свого часу колектив музею терору не раз піддавався ідеологічним нападам з боку угорських ліво-лібералів. Навіть лунали заклики перепрофілювати музей або взагалі закрити його. Проте колектив вистояв і не тільки зберіг свої архіви, але й розширив площу експозиції.
Минулої суботи перед входом до музею з’явилася міріада запалених свічок на честь жертв комунізму. До учасників вуличної акції приєднався і прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.
«Я приходжу сюди щоразу для того, щоб і мої діти не оминали це місце. Я б хотів, щоб жести людської уваги і співчуття поширювалися і на суспільне життя країни в цілому і щоб нашу традицію продовжувала молодь», – сказав глава консервативного уряду.