Почаїв – Після передачі Почаївської лаври Українській православній церкві (Московського патріархату) щоденне життя монастиря не зміниться, запевнив Радіо Свобода ігумен Свято-Успенської Почаївської лаври владика Володимир. Втім, дводенне спілкування Радіо Свобода з мешканцями Почаєва і духовенством лаври засвідчило, що законопроект, який передбачає таку можливість, збурив релігійне життя на Тернопільщині.
Щоранку зі власного подвір’я милується Почаївською лаврою 85-річний Тимофій Пасєка. Він пам’ятає, як після приїзду Микити Хрущова у 1960 році Почаївську лавру намагались закрити, як вивозили монахів і викидали їх у відкритому полі.
Тимофій Пасєка не може уявити свого життя без Почаївської лаври.
«Були гоніння, але весь час лавра була відкрита. Росія їх фактично гонила, а тепер вони пішли за Росією. Куди вони йдуть, до чого? Хай собі служать, але яка там політика, не знаю. Як же можна передати лавру? Це ж народне, побудовано давно. Будувала Анна Гойська, давав гроші граф Потоцький. А зараз хочуть забрати, для чого, що воно буде і як потім?» – бідкається чоловік.
Це питання хвилює всіх мешканців Почаєва: і тих, хто ставить свої підписи під листом за передання лаври УПЦ (МП), і тих, хто виступає проти. Лавра нині немов у стані облоги.
Парафіянам розповідають, буцімто у лаври хочуть забрати майно, вигнати монахів і створити музей. Зрештою, про це можна прочитати в офіційному зверненні до вірних, що вивішене на дошці оголошень у лаврі.
Я поцікавилась думкою мешканців про ініціативу депутатів віддати святиню одній конфесії.
– Такі речі, як Києво-Печерська лавра, Почаївська – не підлягають приватизації. Це надбання всього українського народу.
– Це не хочуть віддати, а владика розповідав, що хочуть забрати під музей. А ми хочемо, щоб наше в нас не забирали.
– Я ходжу у Почаївську лавру. Це має увійти у власність лаври, яку будували монахи. Я за те, щоб було для монахів, а не для держави. Якби не лавра, не було б ніякої роботи. Туристи сюди приїжджають.
– Я ходжу у Почаївську лавру до Бога, а не до попів. Тут затуркали, ходять, підписи збирають, а народ не розуміє, на що, а збирають на приватизацію їхніх приміщень. Вони вже все позабирали.
Пожертв на молитви від католиків не приймають
В Успенському соборі побачила оголошення, що не приймають пожертви і записок на молитву «від нехрещених, іновірців, розкольників, єретиків: католиків, протестантів, баптистів, п’ятдесятників та інших сектантів».
Ігумен Свято-Успенської Почаївської лаври, владика Володимир (Мороз) пояснив Радіо Свобода, що ніякої образи й нетерпимості немає.
«Як люди вони приїжджають, заходять у храм, вони моляться про себе, то нехай моляться, – каже він. – А що стосується, що не приймаються записки, то для цього є причини, не те, що нам не хочеться, а є відповідні закони, канони».
Я поцікавилась у настоятеля монастиря, чи після передачі комплексу у власність УПЦ (МП) вірні інших конфесій матимуть доступ до лаври.
«Якщо буде прийнято цей законопроект, нічого не буде мінятись у нашому монастирському буденному житті. Як воно було, так воно й далі має бути. Але ми хочемо і просимо, щоб восторжествувала історична справедливість. Те, що було конфісковано, щоб було наше», – зазначив настоятель монастиря.
Приїжджих стає більше
Проходячи вулицями Почаєва, я дізналась, що за останні 10 років чимало будинків викупили приїжджі, нові прихожани лаври.
«Практично на кожній вулиці. Корінних мало що залишилось. На моїй вулиці викупили будинки люди з Донецька, Чернігова, Молдови, Росії. П’ятдесят на п’ятдесят живе місцевих і приїжджих», – розповів корінний мешканець Почаєва на ім’я Віктор.
Депутат міськради від ВО «Свобода» Микола Замковський каже, що на сесії часто розглядають питання про надання дозволів на будівництво громадянам інших країн, а також виконком передав у власність лаври приміщення комунальної лікарні.
«На виїзді з Почаєва на Кременець, праворуч, п’ять гектарів землі біля лісу, а це землі з міського запасу, що під індивідуальне будівництво, віддали під будівництво вертолітного майданчика для Президента», – розповів депутат.
Нині у Почаївській лаврі живе понад 250 монахів. Монастир також дає роботу 400 своїм прихожанам. Нині на території комплексу зводиться новий храм.
Для Почаєва, де панує безробіття, лавра – це також унікальна можливість розвивати релігійний туризм. Але керівництво міста, яке підтримує передачу cвятині УПЦ (МП), не дає собі ради навіть із прибиранням снігу.
Почаївська Свято-Успенська лавра – одна з найбільших християнських святинь у Східній Європі. Чи не всі традиційні церкви в Україні вважають її «своєю». Як і вірні цих церков – розділені часто між собою не так вірою, як її атрибутами.
Чи можна сподіватися, що сьогодні-завтра монашество спрямує свої духовні зусилля на подолання такої розділеності? Можливо, якби такі сподівання мали добру перспективу, то щодо історії й належності лаври не виникало б стільки дискусій, проблем і запитань, скільки постало сьогодні.
Щоранку зі власного подвір’я милується Почаївською лаврою 85-річний Тимофій Пасєка. Він пам’ятає, як після приїзду Микити Хрущова у 1960 році Почаївську лавру намагались закрити, як вивозили монахів і викидали їх у відкритому полі.
Тимофій Пасєка не може уявити свого життя без Почаївської лаври.
«Були гоніння, але весь час лавра була відкрита. Росія їх фактично гонила, а тепер вони пішли за Росією. Куди вони йдуть, до чого? Хай собі служать, але яка там політика, не знаю. Як же можна передати лавру? Це ж народне, побудовано давно. Будувала Анна Гойська, давав гроші граф Потоцький. А зараз хочуть забрати, для чого, що воно буде і як потім?» – бідкається чоловік.
Це питання хвилює всіх мешканців Почаєва: і тих, хто ставить свої підписи під листом за передання лаври УПЦ (МП), і тих, хто виступає проти. Лавра нині немов у стані облоги.
Парафіянам розповідають, буцімто у лаври хочуть забрати майно, вигнати монахів і створити музей. Зрештою, про це можна прочитати в офіційному зверненні до вірних, що вивішене на дошці оголошень у лаврі.
Я поцікавилась думкою мешканців про ініціативу депутатів віддати святиню одній конфесії.
– Такі речі, як Києво-Печерська лавра, Почаївська – не підлягають приватизації. Це надбання всього українського народу.
– Це не хочуть віддати, а владика розповідав, що хочуть забрати під музей. А ми хочемо, щоб наше в нас не забирали.
– Я ходжу у Почаївську лавру. Це має увійти у власність лаври, яку будували монахи. Я за те, щоб було для монахів, а не для держави. Якби не лавра, не було б ніякої роботи. Туристи сюди приїжджають.
– Я ходжу у Почаївську лавру до Бога, а не до попів. Тут затуркали, ходять, підписи збирають, а народ не розуміє, на що, а збирають на приватизацію їхніх приміщень. Вони вже все позабирали.
Сьогодення Почаївської лаври
Святиня вражає красою і доглянутістю, але водночас і тим, що мова спілкування між ченцями російська. На території я зустріла у формах десяток чоловіків із Вінницької козацької курії, а в церковній крамниці спершу відповідають на прохання російськомовних гостей, більшість літератури, аудіо та відеоматеріалів теж російською. Богослужіння ведуться церковнослов’янською, а проповіді переважно українською мовою.Пожертв на молитви від католиків не приймають
В Успенському соборі побачила оголошення, що не приймають пожертви і записок на молитву «від нехрещених, іновірців, розкольників, єретиків: католиків, протестантів, баптистів, п’ятдесятників та інших сектантів».
Ігумен Свято-Успенської Почаївської лаври, владика Володимир (Мороз) пояснив Радіо Свобода, що ніякої образи й нетерпимості немає.
«Як люди вони приїжджають, заходять у храм, вони моляться про себе, то нехай моляться, – каже він. – А що стосується, що не приймаються записки, то для цього є причини, не те, що нам не хочеться, а є відповідні закони, канони».
Я поцікавилась у настоятеля монастиря, чи після передачі комплексу у власність УПЦ (МП) вірні інших конфесій матимуть доступ до лаври.
«Якщо буде прийнято цей законопроект, нічого не буде мінятись у нашому монастирському буденному житті. Як воно було, так воно й далі має бути. Але ми хочемо і просимо, щоб восторжествувала історична справедливість. Те, що було конфісковано, щоб було наше», – зазначив настоятель монастиря.
Приїжджих стає більше
Проходячи вулицями Почаєва, я дізналась, що за останні 10 років чимало будинків викупили приїжджі, нові прихожани лаври.
«Практично на кожній вулиці. Корінних мало що залишилось. На моїй вулиці викупили будинки люди з Донецька, Чернігова, Молдови, Росії. П’ятдесят на п’ятдесят живе місцевих і приїжджих», – розповів корінний мешканець Почаєва на ім’я Віктор.
Депутат міськради від ВО «Свобода» Микола Замковський каже, що на сесії часто розглядають питання про надання дозволів на будівництво громадянам інших країн, а також виконком передав у власність лаври приміщення комунальної лікарні.
«На виїзді з Почаєва на Кременець, праворуч, п’ять гектарів землі біля лісу, а це землі з міського запасу, що під індивідуальне будівництво, віддали під будівництво вертолітного майданчика для Президента», – розповів депутат.
Нині у Почаївській лаврі живе понад 250 монахів. Монастир також дає роботу 400 своїм прихожанам. Нині на території комплексу зводиться новий храм.
Для Почаєва, де панує безробіття, лавра – це також унікальна можливість розвивати релігійний туризм. Але керівництво міста, яке підтримує передачу cвятині УПЦ (МП), не дає собі ради навіть із прибиранням снігу.
Почаївська Свято-Успенська лавра – одна з найбільших християнських святинь у Східній Європі. Чи не всі традиційні церкви в Україні вважають її «своєю». Як і вірні цих церков – розділені часто між собою не так вірою, як її атрибутами.
Чи можна сподіватися, що сьогодні-завтра монашество спрямує свої духовні зусилля на подолання такої розділеності? Можливо, якби такі сподівання мали добру перспективу, то щодо історії й належності лаври не виникало б стільки дискусій, проблем і запитань, скільки постало сьогодні.