Київ – Наступні парламентські вибори стануть для України остаточним тестом на демократію. Таку думку висловив Радіо Свобода співголова Комітету парламентської співпраці «ЄС – Україна» Європейського парламенту Павел Коваль. Він також розповів про свій намір відвідати Юлію Тимошенко та зустрітися з іншими опозиційними політиками. Євродепутат приїхав до Києва на презентацію книги «Ми не є українофілами. Польська політична думка про Україну і українців», яку він упорядковував.
– Пане Коваль, як у Польщі та у Євросоюзі в цілому оцінюють перебіг подій в Україні? Чи вважають європейці загрозою для себе процес, який Ви нещодавно назвали «демократичним регресом»?
– Насамперед, хочу сказати: не може бути доброї політики Польщі без її огляду на Східну Європу, без пошуку й підтримки партнера у цьому регіоні. Історично Польща була і залишається і учасником, і своєрідним спостерігачем за подіями у цьому регіоні. Так само історично склалось, що наш основний партнер – Україна. Тож великою мірою ситуація у Польщі, у цій частині Європи залежить від того, що відбувається всередині України.
Ті реалії, що склалися в Україні, змушують окремих європейських політиків пропонувати збудувати черговий мур – тепер між ЄС та Україною. Але, на мою думку, будь-який мур лише ускладнить ситуацію в Україні та її становище в європейському світі! Так, ми в ЄС помітили, що євроінтеграція України загальмувалась, але це аж ніяк не означає, що ми, Польща та ЄС у цілому, маємо скласти руки і байдуже за цим спостерігати. І в тих складних реаліях, за тих процесів, що їх Європа бачить в Україні, не має бути мурів. На сьогодні ми перебуваємо у пошуку нових ідей, нових проектів і також очікуємо на певні імпульси й пропозиції від українських партнерів.
Визнаю, що в польсько-українських відносинах доволі часто присутні емоції, котрі перешкоджають тверезо оцінювати українську ситуацію й перспективу. Але ми залишаємось партнерами і друзями України, бо ж справді, наша спільна історія доволі складна, але нам вдається порозумітись.
– Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що українській владі не вдалось переконати світову спільноту в незаангажованості процесу над Тимошенко. Яка Ваша персональна оцінка процесів над політичними опонентами чинної влади в Україні?
– Самі факти відкриття кримінальних справ проти політиків, котрі донедавна очолювали уряд та інші органи виконавчої влади (а я розумію, що йдеться не тільки про Юлію Тимошенко та Юрія Луценка) не можуть не занепокоїти Європу. Не те що проти вчорашніх урядовців відкриті справи, адже це трапляється у різних країнах, а те, що судові процеси та їхні рішення ухвалюються відповідно до застарілих норм і стандартів правосуддя. Фактично, європейці побачили, як
нереформоване правосуддя вирішує долі людей, як діє застаріла, невідповідна демократичним європейським нормам система визначення провини й покарання людини. Тобто, ми побачили, що слова і декларації очільників України про реформу судочинства залишилися словами.
Я також хочу повторити висновок, зроблений Радою Європи: в Україні чинна влада застосувала норми і стандарти старого законодавства для боротьби з політичними опонентами. Тобто, я згоден з міністром Сікорським: українській владі не вдалося переконати міжнародну спільноту у незаангажованості в справі Юлії Тимошенко. І, як керівник делегації Комітету Європарламенту зі співпраці «ЄС – Україна», я вимагаю від Генеральної прокуратури організувати для мене та моїх колег (із Європарламенту) відвідини Юлії Тимошенко. Ми також воліємо зустрітися з представником Генпрокуратури Ренатом Кузьміним і обговорити з ним і проблеми реформи судочинства, і питання ув’язнення опозиціонерів.
– Тобто, у разі погодження цього питання, Ви готові зустрітися з Юлією Тимошенко?
– Так! Якби зараз випала така можливість, я б змінив свої плани і поїхав до харківської колонії, щоб зустрітися з Тимошенко. Я думаю, така зустріч була б корисна і їй самій, як політику, якого вилучено з політичного процесу. Також це була б підтримка їй, як людині, котра опинилась у такому скрутному становищі. Я особисто знайомий з Тимошенко, ми неодноразово зустрічались, коли вона була главою українського уряду, а також і пізніше, коли вона відвідувала Європарламент уже в статусі одного з лідерів української опозиції.
До речі, саме справу Тимошенко я, як і інші європейські парламентарі, вважаю прикладом нещирості української влади у сфері євроінтеграції. Дивіться, ось факти, які свідчать про далеку від європейських стандартів практику: Юлію Тимошенко під час судового процесу тримають за ґратами і не дозволяють відвідувати її іноземним та українським правозахисникам; сам процес відбувається у складних умовах (наприклад, проблеми з нормальним облаштуванням зали суду); уже у СІЗО та в колонії Тимошенко не дають можливості пройти нормальне медичне обстеження та отримати медичну допомогу (щоправда, минулого тижня міжнародна делегація лікарів провела обстеження, але домогтися цього вдалось не відразу). Я не збираюсь повчати Україну і вказувати їй, як треба реформувати ту ж систему судочинства, але я б хотів бачити щирість у стосунках між Києвом і Брюсселем, між Києвом і Варшавою.
– Чи відповідає дійсності інформація, що Ви ініціюєте приїзд до України групи міжнародних спостерігачів на парламентські вибори у жовтні 2012 року?
– Так, я звернувся з ініціативою до Європарламенту, її підтримано. Тож у рамках великої місії ОБСЄ перед виборами, у день виборів і на час підрахунку голосів у різних містах України працюватимуть депутати Європарламенту як спостерігачі. Мені здається, що цьогорічні вибори – це «лакмусовий папірець» або ж іспит на демократію, і то не лише для влади. Адже опозиція також повинна показати свою силу, згуртованість і здатність демонструвати цікаві проекти й програми для розвитку держави, для забезпечення прав і свобод громадян.
Особисто я готовий підготувати для роботи в Україні групу спостерігачів від неурядових організацій Європи, які б спільно працювали з українськими громадськими організаціями. Адже важливий не стільки сам процес голосування, а й підготовка до нього: рівний доступ усіх учасників до ЗМІ, готовність виборчих комісій, забезпечення самого процесу підготовки до виборів тощо.
– А влітку цього року Польща та Україна прийматимуть європейську футбольну першість. Як Ви оцінюєте підготовку наших двох держав до Євро-2012?
– Ні Польща, ні Україна не використали усіх можливостей та усього потенціалу (Євро-2012), щоб розкритися перед світом – ні в інтелектуальному, ні в економічному, ні в культурному чи інформаційному плані прориву я не бачу. Наші виконавці віддали перевагу комерційній стороні підготовки до чемпіонату, залишивши осторонь залучення громад, ініціативу молоді. Так, стадіони та інфраструктура уже фактично готові приймати учасників та гостей чемпіонату – але на тому все. Пересічні поляки та українці ніби «за бортом», принаймні, так мені бачиться.
– Два роки тому українці сподівались на скасування візового режиму з ЄС напередодні Євро-2012, а нині зрозуміло, що цього найближчим часом не відбудеться. Які ж перспективи?
– Україна в цілому більш-менш нормально виконує вимоги Євросоюзу, що містяться у Плані дій з лібералізації візового режиму. Якщо не помиляюсь, проблеми є зі введенням в обіг біометричних документів та створенням антикорупційної інституції. Інші проблеми не мають ключового значення, але їх також треба впроваджувати. Щодо досвіду Польщі, то в Україні його використовують доволі успішно, наскільки мені відомо.
Окремо скажу, що Польща й Україна належним чином облаштували польсько-українську ділянку держкордону. І прикордонні війська, і технічне забезпечення КПП (контрольно-пропускних пунктів) на належному рівні, як і ситуація з управлінням міграційними потоками.
– Пане Коваль, як у Польщі та у Євросоюзі в цілому оцінюють перебіг подій в Україні? Чи вважають європейці загрозою для себе процес, який Ви нещодавно назвали «демократичним регресом»?
– Насамперед, хочу сказати: не може бути доброї політики Польщі без її огляду на Східну Європу, без пошуку й підтримки партнера у цьому регіоні. Історично Польща була і залишається і учасником, і своєрідним спостерігачем за подіями у цьому регіоні. Так само історично склалось, що наш основний партнер – Україна. Тож великою мірою ситуація у Польщі, у цій частині Європи залежить від того, що відбувається всередині України.
Реалії, що склалися в Україні, змушують окремих європейських політиків пропонувати збудувати черговий мур – тепер між ЄС та Україною
Ті реалії, що склалися в Україні, змушують окремих європейських політиків пропонувати збудувати черговий мур – тепер між ЄС та Україною. Але, на мою думку, будь-який мур лише ускладнить ситуацію в Україні та її становище в європейському світі! Так, ми в ЄС помітили, що євроінтеграція України загальмувалась, але це аж ніяк не означає, що ми, Польща та ЄС у цілому, маємо скласти руки і байдуже за цим спостерігати. І в тих складних реаліях, за тих процесів, що їх Європа бачить в Україні, не має бути мурів. На сьогодні ми перебуваємо у пошуку нових ідей, нових проектів і також очікуємо на певні імпульси й пропозиції від українських партнерів.
Визнаю, що в польсько-українських відносинах доволі часто присутні емоції, котрі перешкоджають тверезо оцінювати українську ситуацію й перспективу. Але ми залишаємось партнерами і друзями України, бо ж справді, наша спільна історія доволі складна, але нам вдається порозумітись.
– Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що українській владі не вдалось переконати світову спільноту в незаангажованості процесу над Тимошенко. Яка Ваша персональна оцінка процесів над політичними опонентами чинної влади в Україні?
– Самі факти відкриття кримінальних справ проти політиків, котрі донедавна очолювали уряд та інші органи виконавчої влади (а я розумію, що йдеться не тільки про Юлію Тимошенко та Юрія Луценка) не можуть не занепокоїти Європу. Не те що проти вчорашніх урядовців відкриті справи, адже це трапляється у різних країнах, а те, що судові процеси та їхні рішення ухвалюються відповідно до застарілих норм і стандартів правосуддя. Фактично, європейці побачили, як
нереформоване правосуддя вирішує долі людей, як діє застаріла, невідповідна демократичним європейським нормам система визначення провини й покарання людини. Тобто, ми побачили, що слова і декларації очільників України про реформу судочинства залишилися словами.
Чинна влада застосувала норми і стандарти старого законодавства для боротьби з політичними опонентами. Я вимагаю від Генеральної прокуратури організувати для мене та моїх колег (із Європарламенту) відвідини Тимошенко
Я також хочу повторити висновок, зроблений Радою Європи: в Україні чинна влада застосувала норми і стандарти старого законодавства для боротьби з політичними опонентами. Тобто, я згоден з міністром Сікорським: українській владі не вдалося переконати міжнародну спільноту у незаангажованості в справі Юлії Тимошенко. І, як керівник делегації Комітету Європарламенту зі співпраці «ЄС – Україна», я вимагаю від Генеральної прокуратури організувати для мене та моїх колег (із Європарламенту) відвідини Юлії Тимошенко. Ми також воліємо зустрітися з представником Генпрокуратури Ренатом Кузьміним і обговорити з ним і проблеми реформи судочинства, і питання ув’язнення опозиціонерів.
– Тобто, у разі погодження цього питання, Ви готові зустрітися з Юлією Тимошенко?
– Так! Якби зараз випала така можливість, я б змінив свої плани і поїхав до харківської колонії, щоб зустрітися з Тимошенко. Я думаю, така зустріч була б корисна і їй самій, як політику, якого вилучено з політичного процесу. Також це була б підтримка їй, як людині, котра опинилась у такому скрутному становищі. Я особисто знайомий з Тимошенко, ми неодноразово зустрічались, коли вона була главою українського уряду, а також і пізніше, коли вона відвідувала Європарламент уже в статусі одного з лідерів української опозиції.
Справу Тимошенко я, як і інші європейські парламентарі, вважаю прикладом нещирості української влади у сфері євроінтеграції
До речі, саме справу Тимошенко я, як і інші європейські парламентарі, вважаю прикладом нещирості української влади у сфері євроінтеграції. Дивіться, ось факти, які свідчать про далеку від європейських стандартів практику: Юлію Тимошенко під час судового процесу тримають за ґратами і не дозволяють відвідувати її іноземним та українським правозахисникам; сам процес відбувається у складних умовах (наприклад, проблеми з нормальним облаштуванням зали суду); уже у СІЗО та в колонії Тимошенко не дають можливості пройти нормальне медичне обстеження та отримати медичну допомогу (щоправда, минулого тижня міжнародна делегація лікарів провела обстеження, але домогтися цього вдалось не відразу). Я не збираюсь повчати Україну і вказувати їй, як треба реформувати ту ж систему судочинства, але я б хотів бачити щирість у стосунках між Києвом і Брюсселем, між Києвом і Варшавою.
– Чи відповідає дійсності інформація, що Ви ініціюєте приїзд до України групи міжнародних спостерігачів на парламентські вибори у жовтні 2012 року?
Цьогорічні вибори – це «лакмусовий папірець» або ж іспит на демократію, і не лише для влади
– Так, я звернувся з ініціативою до Європарламенту, її підтримано. Тож у рамках великої місії ОБСЄ перед виборами, у день виборів і на час підрахунку голосів у різних містах України працюватимуть депутати Європарламенту як спостерігачі. Мені здається, що цьогорічні вибори – це «лакмусовий папірець» або ж іспит на демократію, і то не лише для влади. Адже опозиція також повинна показати свою силу, згуртованість і здатність демонструвати цікаві проекти й програми для розвитку держави, для забезпечення прав і свобод громадян.
Особисто я готовий підготувати для роботи в Україні групу спостерігачів від неурядових організацій Європи, які б спільно працювали з українськими громадськими організаціями. Адже важливий не стільки сам процес голосування, а й підготовка до нього: рівний доступ усіх учасників до ЗМІ, готовність виборчих комісій, забезпечення самого процесу підготовки до виборів тощо.
– А влітку цього року Польща та Україна прийматимуть європейську футбольну першість. Як Ви оцінюєте підготовку наших двох держав до Євро-2012?
Ні Польща, ні Україна не використали усіх можливостей та усього потенціалу (Євро-2012), щоб розкритися перед світом
– Ні Польща, ні Україна не використали усіх можливостей та усього потенціалу (Євро-2012), щоб розкритися перед світом – ні в інтелектуальному, ні в економічному, ні в культурному чи інформаційному плані прориву я не бачу. Наші виконавці віддали перевагу комерційній стороні підготовки до чемпіонату, залишивши осторонь залучення громад, ініціативу молоді. Так, стадіони та інфраструктура уже фактично готові приймати учасників та гостей чемпіонату – але на тому все. Пересічні поляки та українці ніби «за бортом», принаймні, так мені бачиться.
– Два роки тому українці сподівались на скасування візового режиму з ЄС напередодні Євро-2012, а нині зрозуміло, що цього найближчим часом не відбудеться. Які ж перспективи?
– Україна в цілому більш-менш нормально виконує вимоги Євросоюзу, що містяться у Плані дій з лібералізації візового режиму. Якщо не помиляюсь, проблеми є зі введенням в обіг біометричних документів та створенням антикорупційної інституції. Інші проблеми не мають ключового значення, але їх також треба впроваджувати. Щодо досвіду Польщі, то в Україні його використовують доволі успішно, наскільки мені відомо.
Окремо скажу, що Польща й Україна належним чином облаштували польсько-українську ділянку держкордону. І прикордонні війська, і технічне забезпечення КПП (контрольно-пропускних пунктів) на належному рівні, як і ситуація з управлінням міграційними потоками.