Київ – Нині пострадянські країни опинилися в ситуації, подібній до тої, яка виникла у Російській імперії початку 1917 року, – такою була головна теза конференції до 95-ї річниці Лютневої революції в Російському культурному центрі у Києві. На думку учасників, російських науковців та політиків, у розв’язанні поточних проблем можна використати досвід Лютневої революції. Натомість українські історики, політологи та політичні діячі вбачають менше спільного між сьогоденням та подіями початку минулого століття, однак констатують таке ж назрівання революційної ситуації в сучасній Україні.
У березні 1917 року за новим стилем у Петербурзі та великих містах Росії відбулися страйки на підприємствах, повстання Волинського, Литовського та інших гвардійських полків. Ці події, які пізніше назвали Лютневою революцією, призвели до зречення російського імператора Миколи ІІ, до розпаду Російської імперії та виникнення на її теренах незалежних національних держав.
Економічні та політичні виклики того часу багато в чому подібні до сьогоднішніх суспільних тенденцій у пострадянських країнах, заявив на конференції до річниці Лютневої революції посол Російської Федерації в Україні Михайло Зурабов.
«Величезні проблеми, які турбували тогочасну політичну та інтелектуальну еліту – це селянське та земельне питання, яке і нині гостро стоїть перед урядами наших країн. Щоправда, зараз це називають земельною реформою та відмовою від моделей колективного господарювання. Це дуже нагадує виклики, з якими зіштовхувалися наші предки, саме тому ми обрали цю тему конференції», – розпочав дискусію Михайло Зурабов.
Російська влада обмежує прогрес, як і століття тому – академік
Лютневу революцію у Росії очолили найкращі представники її еліти, однак навіть вони не змогли впоратися з усіма викликами того часу, констатує академік Російської академії наук Юрій Пивоваров. Утім зараз ситуація в Росії є ще складнішою, говорить академік.
«Революція хороша тоді, коли вона є суспільним компромісом. У березні 1917 року це мало місце. А зараз? У Росії ми маємо таку собі «крато-кратію» – коли влада призначає нову владу, а громадяни позбавлені права обирати. В будь-якому живому суспільстві рушієм є боротьба – але в рамках законних процедур. В рамках чинної системи Росія з кризи не вийде. Бо система не має місця для опозиції та модернізації», – вважає російський академік.
В Україні, Росії та інших державах, що виникли на уламках Російської імперії, зараз, як і в лютому 1917 року, найпрогресивніша частина суспільства відчула, що їй не дають реалізувати свій потенціал, вважає російський історик Олексій Подберезкін.
«Маємо проблему діалогу так званого креативного класу і влади в Україні та Росії. В більшості держав світу цей клас, освічені, успішні люди, виробляють понад 80% національного продукту, але тільки не в нас. Але про це менше за все говорять, – визнає історик. – Мій знайомий в Україні розповів, як іноземці винайняли цілий науковий інститут, і нині його працівники розробляють комп’ютерні програми для закордону. В Індії, для прикладу, такі програмісти разом дають національній економіці більше, аніж Росії газ. Саме це є відповіддю на виклики, а не газова економіка!»
Лютнева революція в Російській імперії суттєво різниться від нинішньої ситуації, зокрема й тому, що тоді точилася Перша світова війна, констатує український історик, філософ та письменник Сергій Грабовський. Але він погоджується з російським колегою в тому, що, як і століття тому, зараз є економічні підвалини для революції.
«Революція у Петрограді почалася через снігопади й те, що кілька днів до міста не завозили хліба. А черги за продовольством легко перетворюються на мітинги. Окрім того, Дума, представницький орган, була радше декоративним парламентом, виборчий закон був несправедливим, а помірковану опозицію ніхто не слухав. Посадовців добирали аж ніяк не за ознакою професіоналізму», – порівнює реалії Російської імперії з українським сьогоденням Сергій Грабовський.
Він констатує, що у сьогочасній Україні, як і в часи Лютневої революції, незадоволення економічною політикою влади може перерости у вибух.
«В Україні це можливо, якщо популярність влади ще трохи впаде, а її ефективність – іще зменшиться. Отоді навіть невеличка критична ситуація може перерости в загальнонаціональний вибух», – прогнозує науковець.
Лібералізація Росії є полегшенням для України – Доній
Досвід Лютневої революції для сучасної України важливий передовсім тому, що тоді вона отримала шанс на здобуття незалежності та розвиток, окремий від Росії, вважає народний депутат від НУНС, учасник «Студентської революції на граніті» 1990 року Олесь Доній.
«В Україні не було як такої Лютневої революції. В ній відбувалися власні події – спочатку автономізація, а потім утворення незалежної держави. Внаслідок Лютневої революції Україна змогла скористатися ослабленням імперії для утвердження свого національного єства, – говорить політик. – Повсякчас, коли Росія лібералізується, Україна отримує шанс на самостійне існування. Коли ж іде посилення імперського реваншизму – Україні стає важче».
Олесь Доній наголошує, що з одного боку в Росії останнім часом посилювався авторитаризм та імперські амбіції, які виявлялися, зокрема, і через військові дії на Кавказі. З іншого ж боку, останні масові протести у Москві є початком лібералізації та опору авторитарному режимові, а це вселяє надію, що російський вплив на Україну зменшуватиметься, вважає опозиційний депутат.
У березні 1917 року за новим стилем у Петербурзі та великих містах Росії відбулися страйки на підприємствах, повстання Волинського, Литовського та інших гвардійських полків. Ці події, які пізніше назвали Лютневою революцією, призвели до зречення російського імператора Миколи ІІ, до розпаду Російської імперії та виникнення на її теренах незалежних національних держав.
Економічні та політичні виклики того часу багато в чому подібні до сьогоднішніх суспільних тенденцій у пострадянських країнах, заявив на конференції до річниці Лютневої революції посол Російської Федерації в Україні Михайло Зурабов.
«Величезні проблеми, які турбували тогочасну політичну та інтелектуальну еліту – це селянське та земельне питання, яке і нині гостро стоїть перед урядами наших країн. Щоправда, зараз це називають земельною реформою та відмовою від моделей колективного господарювання. Це дуже нагадує виклики, з якими зіштовхувалися наші предки, саме тому ми обрали цю тему конференції», – розпочав дискусію Михайло Зурабов.
Російська влада обмежує прогрес, як і століття тому – академік
Лютневу революцію у Росії очолили найкращі представники її еліти, однак навіть вони не змогли впоратися з усіма викликами того часу, констатує академік Російської академії наук Юрій Пивоваров. Утім зараз ситуація в Росії є ще складнішою, говорить академік.
«Революція хороша тоді, коли вона є суспільним компромісом. У березні 1917 року це мало місце. А зараз? У Росії ми маємо таку собі «крато-кратію» – коли влада призначає нову владу, а громадяни позбавлені права обирати. В будь-якому живому суспільстві рушієм є боротьба – але в рамках законних процедур. В рамках чинної системи Росія з кризи не вийде. Бо система не має місця для опозиції та модернізації», – вважає російський академік.
В Україні, Росії та інших державах, що виникли на уламках Російської імперії, зараз, як і в лютому 1917 року, найпрогресивніша частина суспільства відчула, що їй не дають реалізувати свій потенціал, вважає російський історик Олексій Подберезкін.
«Маємо проблему діалогу так званого креативного класу і влади в Україні та Росії. В більшості держав світу цей клас, освічені, успішні люди, виробляють понад 80% національного продукту, але тільки не в нас. Але про це менше за все говорять, – визнає історик. – Мій знайомий в Україні розповів, як іноземці винайняли цілий науковий інститут, і нині його працівники розробляють комп’ютерні програми для закордону. В Індії, для прикладу, такі програмісти разом дають національній економіці більше, аніж Росії газ. Саме це є відповіддю на виклики, а не газова економіка!»
Лютнева революція в Російській імперії суттєво різниться від нинішньої ситуації, зокрема й тому, що тоді точилася Перша світова війна, констатує український історик, філософ та письменник Сергій Грабовський. Але він погоджується з російським колегою в тому, що, як і століття тому, зараз є економічні підвалини для революції.
«Революція у Петрограді почалася через снігопади й те, що кілька днів до міста не завозили хліба. А черги за продовольством легко перетворюються на мітинги. Окрім того, Дума, представницький орган, була радше декоративним парламентом, виборчий закон був несправедливим, а помірковану опозицію ніхто не слухав. Посадовців добирали аж ніяк не за ознакою професіоналізму», – порівнює реалії Російської імперії з українським сьогоденням Сергій Грабовський.
Він констатує, що у сьогочасній Україні, як і в часи Лютневої революції, незадоволення економічною політикою влади може перерости у вибух.
«В Україні це можливо, якщо популярність влади ще трохи впаде, а її ефективність – іще зменшиться. Отоді навіть невеличка критична ситуація може перерости в загальнонаціональний вибух», – прогнозує науковець.
Лібералізація Росії є полегшенням для України – Доній
Досвід Лютневої революції для сучасної України важливий передовсім тому, що тоді вона отримала шанс на здобуття незалежності та розвиток, окремий від Росії, вважає народний депутат від НУНС, учасник «Студентської революції на граніті» 1990 року Олесь Доній.
«В Україні не було як такої Лютневої революції. В ній відбувалися власні події – спочатку автономізація, а потім утворення незалежної держави. Внаслідок Лютневої революції Україна змогла скористатися ослабленням імперії для утвердження свого національного єства, – говорить політик. – Повсякчас, коли Росія лібералізується, Україна отримує шанс на самостійне існування. Коли ж іде посилення імперського реваншизму – Україні стає важче».
Олесь Доній наголошує, що з одного боку в Росії останнім часом посилювався авторитаризм та імперські амбіції, які виявлялися, зокрема, і через військові дії на Кавказі. З іншого ж боку, останні масові протести у Москві є початком лібералізації та опору авторитарному режимові, а це вселяє надію, що російський вплив на Україну зменшуватиметься, вважає опозиційний депутат.