Івано-Франківськ – На свято Валентина в Івано-Франківську люди полюбляють збиратися біля «Дерева щастя». Це «дерево» подарували місту учасники міжнародного фестивалю ковалів. Кожен такий фестиваль залишає Івано-Франківську кований подарунок. Та не завжди городяни це цінують: зокрема, на «Каруселі» відламали авторські фрагменти, а «Дерево щастя» обростає колодками китайського виробництва і надписами.
На свято Валентина в Івано-Франківську чимало закоханих приходять до «Каменя любові» біля Лебединого озера в міському парку відпочинку та до кованого «Дерева щастя» на центральній пішохідній вулиці Незалежності. Та якщо біля каменя фотографуються, то дерево потерпає від надписів та навішування колодок, стрічок і навіть білизни. До такої «новомодної» традиції івано-франківці ставляться по-різному:
«Окремі люди вважають, що це їхня сім’я закріпилася цим деревом».
«Вважаю, це нищення міського майна, яке подарували люди, що трудилися над цими виробами для того, щоб місто було красивішим».
«В принципі, це справа кожної людини зокрема, але ми цього робити не будемо, тому що сімейне щастя і благополуччя не залежить від того, чи висить замочок на дереві щастя».
« Це твір мистецтва, тим більше знаковий для нашого міста, і цими колодками не дуже можна прикрасити це дерево».
Авторські роботи втручання не потребують
Івано-Франківськ отримав «Дерево щастя» в дарунок у травні 2009 року. Це спільна робота ковалів, а його окремі елементи – це авторські ідеї, які несуть певний зміст. Ніхто не скаже точно, коли цей мистецький твір почав обростати колодками і стрічками, особливо в час весіль. Така популярність «Дерева щастя» і тішить, і засмучує, зізнається заступник голови Спілки майстрів ковальського мистецтва України Сергій Полуботько і ставиться до цього по-філософськи.
«Воно живе своїм життям. Тобто, ми народили щось, і воно самостійно живе, люди працюють з ним, обписують, але ми не для цього робили його. В принципі, зрозуміла людська позиція – люди хочуть щастя. І в цьому сенсі популярність дерева тішить. Але функція естетики зараз втрачається, воно перестає бути прикрасою», – констатує Сергій Полуботько.
Усі ці зайві елементи псують вигляд «Дерева щастя», кажуть ковалі. І може настати час, коли колодки поховають роботу ковальського мистецтва. Сергій Полуботько каже, що у людей нема ще культури поціновування таких речей. Але від ідеї зрізати колодки і викинути їх відмовилися.
«Не хочемо нікому зашкодити, і тому думаємо над якимось проектом, який, можливо, буде реалізований на святі ковалів або між святами. Або ці колодки зрізати з дерева і зробити з них окрему цікаву композицію, або створити окремий місток – традиційний міст кохання, на якому ці колодки будуть закріплюватися і надалі», – розповідає заступник голови Спілки майстрів ковальського мистецтва України.
Перемагає несмак?
Туристичної принади місту спотворена зайвими елементами скульптура не додає, це свідчить швидше про брак смаку і вплив чужих традицій, стверджує голова обласної організації «Молода Просвіта» Євгенія Бардяк. Вона каже, що не останню роль відіграє комерційний інтерес певних структур – і щодо таких традицій, і щодо самих свят.
«Ми не можемо заперечувати те, що розважає молодь і забирає її, можливо, від поганих звичок, з вулиці. Наприклад, таке свято як день Валентина. Це свято не є українське, воно запозичене із Заходу. З іншого боку, ми маємо багато своїх чудових свят, які варто святкувати не тільки на Західній Україні, але і у всіх регіонах».
Для колодок, які б «запечатували щастя», в Івано-Франківську шукатимуть інше місце.
На свято Валентина в Івано-Франківську чимало закоханих приходять до «Каменя любові» біля Лебединого озера в міському парку відпочинку та до кованого «Дерева щастя» на центральній пішохідній вулиці Незалежності. Та якщо біля каменя фотографуються, то дерево потерпає від надписів та навішування колодок, стрічок і навіть білизни. До такої «новомодної» традиції івано-франківці ставляться по-різному:
«Вважаю, це нищення міського майна, яке подарували люди, що трудилися над цими виробами для того, щоб місто було красивішим».
«В принципі, це справа кожної людини зокрема, але ми цього робити не будемо, тому що сімейне щастя і благополуччя не залежить від того, чи висить замочок на дереві щастя».
« Це твір мистецтва, тим більше знаковий для нашого міста, і цими колодками не дуже можна прикрасити це дерево».
Авторські роботи втручання не потребують
Івано-Франківськ отримав «Дерево щастя» в дарунок у травні 2009 року. Це спільна робота ковалів, а його окремі елементи – це авторські ідеї, які несуть певний зміст. Ніхто не скаже точно, коли цей мистецький твір почав обростати колодками і стрічками, особливо в час весіль. Така популярність «Дерева щастя» і тішить, і засмучує, зізнається заступник голови Спілки майстрів ковальського мистецтва України Сергій Полуботько і ставиться до цього по-філософськи.
«Воно живе своїм життям. Тобто, ми народили щось, і воно самостійно живе, люди працюють з ним, обписують, але ми не для цього робили його. В принципі, зрозуміла людська позиція – люди хочуть щастя. І в цьому сенсі популярність дерева тішить. Але функція естетики зараз втрачається, воно перестає бути прикрасою», – констатує Сергій Полуботько.
«Не хочемо нікому зашкодити, і тому думаємо над якимось проектом, який, можливо, буде реалізований на святі ковалів або між святами. Або ці колодки зрізати з дерева і зробити з них окрему цікаву композицію, або створити окремий місток – традиційний міст кохання, на якому ці колодки будуть закріплюватися і надалі», – розповідає заступник голови Спілки майстрів ковальського мистецтва України.
Перемагає несмак?
Туристичної принади місту спотворена зайвими елементами скульптура не додає, це свідчить швидше про брак смаку і вплив чужих традицій, стверджує голова обласної організації «Молода Просвіта» Євгенія Бардяк. Вона каже, що не останню роль відіграє комерційний інтерес певних структур – і щодо таких традицій, і щодо самих свят.
«Ми не можемо заперечувати те, що розважає молодь і забирає її, можливо, від поганих звичок, з вулиці. Наприклад, таке свято як день Валентина. Це свято не є українське, воно запозичене із Заходу. З іншого боку, ми маємо багато своїх чудових свят, які варто святкувати не тільки на Західній Україні, але і у всіх регіонах».
Для колодок, які б «запечатували щастя», в Івано-Франківську шукатимуть інше місце.