Лондон – 200-річчя від дня народження одного з найвідоміших письменників англомовного світу Чарльза Дікенса стало у Британії приводом для відзначень, а також запальних дискусій про його особисте життя та про роль класичної літератури в шкільній освіті.
Чарльз Дікенс мав таємницю, яку приховував усе своє життя, але яку передав своєму біографові для оприлюднення після його смерті.
Можливо, це й було шоком для привілейованої публіки, але те, що він писав про злидні і сирітство з такою обізнаністю, насправді пояснювалося особистим життєвим досвідом письменника.
Директор будинку-музею Дікенса у Лондоні Флоріан Шварц нагадує, що у 12-річному віці юний Чарльз був змушений працювати чорноробом на фабриці.
«Сором за те пережите і факт, що в той час його батько сидів у в’язниці за борги… Сором за походження і те, що було в його дитинстві, залишило глибокі рани», – каже директор музею, який вважає, що саме життєвий досвід сформував у Дікенса гостре відчуття соціальної несправедливості і прагнення показати гідність людини навіть у злиднях.
Дікенс був чудовою людиною, підтверджує Клер Томалін, яка нещодавно опублікувала нову біографію письменника. Він був неймовірно працьовитий, допомагав друзям.
Жінки Дікенса
Але були в його характері і темні сторони. Багато-хто ніколи не пробачить Чарльзу Дікенсу те, як він, фактично, ізолював дружину – матір десятьох його дітей.
Суперечки, про те, чи була у нього коханка, точилися понад сотню років.
«Її не існувало, бо її старанно приховували, і родина, зрозуміло, не бажала згадувати про неї. Проте було широко відомо, що вона була його коханкою», – розповідає біограф Клер Томалін про актрису Елен Тернан, яка була близька з письменником упродовж його останніх років.
Для Чарльза Дікенса це була таємниця, що підривала його авторитет захисника справедливості, а також святості сім’ї.
Що ж до сучасності, то британський міністр шкільництва з нагоди 200-річчя письменника заявив, що деякі його твори повинні бути обов’язково прочитані кожним школярем.
Біограф Клер Томалін та інші літературознавці зауважують, що обов’язковість тут зовсім недоречна, бо більшість книг Дікенса сягають близько півтисячі сторінок. Краще пропагувати його творчість і заохочувати до читання, а школярі, мовляв, хай самі беруться за ці класичні твори, коли відчуватимуть, що готові їх подужати.
Чарльз Дікенс мав таємницю, яку приховував усе своє життя, але яку передав своєму біографові для оприлюднення після його смерті.
Можливо, це й було шоком для привілейованої публіки, але те, що він писав про злидні і сирітство з такою обізнаністю, насправді пояснювалося особистим життєвим досвідом письменника.
Директор будинку-музею Дікенса у Лондоні Флоріан Шварц нагадує, що у 12-річному віці юний Чарльз був змушений працювати чорноробом на фабриці.
«Сором за те пережите і факт, що в той час його батько сидів у в’язниці за борги… Сором за походження і те, що було в його дитинстві, залишило глибокі рани», – каже директор музею, який вважає, що саме життєвий досвід сформував у Дікенса гостре відчуття соціальної несправедливості і прагнення показати гідність людини навіть у злиднях.
Дікенс був чудовою людиною, підтверджує Клер Томалін, яка нещодавно опублікувала нову біографію письменника. Він був неймовірно працьовитий, допомагав друзям.
Жінки Дікенса
Але були в його характері і темні сторони. Багато-хто ніколи не пробачить Чарльзу Дікенсу те, як він, фактично, ізолював дружину – матір десятьох його дітей.
Суперечки, про те, чи була у нього коханка, точилися понад сотню років.
«Її не існувало, бо її старанно приховували, і родина, зрозуміло, не бажала згадувати про неї. Проте було широко відомо, що вона була його коханкою», – розповідає біограф Клер Томалін про актрису Елен Тернан, яка була близька з письменником упродовж його останніх років.
Для Чарльза Дікенса це була таємниця, що підривала його авторитет захисника справедливості, а також святості сім’ї.
Що ж до сучасності, то британський міністр шкільництва з нагоди 200-річчя письменника заявив, що деякі його твори повинні бути обов’язково прочитані кожним школярем.
Біограф Клер Томалін та інші літературознавці зауважують, що обов’язковість тут зовсім недоречна, бо більшість книг Дікенса сягають близько півтисячі сторінок. Краще пропагувати його творчість і заохочувати до читання, а школярі, мовляв, хай самі беруться за ці класичні твори, коли відчуватимуть, що готові їх подужати.