Флорида, США – Президентські вибори 2012 року у Сполучених Штатах обіцяють бути переломними не лише для самої Америки. Врешті-решт практично увесь демократичний світ перебуває на порозі необхідних змін.
Українській владі та її стратегічним інституціям уже зараз відкривається багато серйозних підстав для роздумів, оскільки ці зміни можуть серйозно ускладнити становище України в регіоні та в цілому у світі.
Уже на стадії відбору основного кандидата на президента від Республіканської партії проглядається загальний напрямок можливих змін. Один із претендентів, колишній посол Сполучених Штатів у Китаї Джон Гантсман зійшов з дистанції, заявивши про свою підтримку успішного бізнесмена Мітта Ромні як основного претендента на посаду президента від Республіканської партії.
Джон Гантсман закликав усіх інших кандидатів припинити критиканську війну в таборі республіканців і об’єднатися навколо Мітта Ромні, щоб вибити з Білого дому Барака Обаму на президентських виборах 4 листопада цього року.
Гантсман висловив побажання, що Америці необхідно зосередитись на подоланні перш за усе внутрішніх проблем, відклавши у бік міжнародні апетити.
І це говорить не якийсь там черговий типовий американський ізоляціоніст. Подібний заклик із вуст іще недавнього дипломата свідчить про те, що вибір у Америки дуже звузився.
Загальноприйнята думка зводиться до того, що американська економіка уже вичерпує останні резерви, щоб утримати Сполучені Штати в ролі міжнародного арбітра. Це неабияк лякає американський політичний істеблішмент, і в обох таборах, республіканців та демократів, визріває тверде переконання, що необхідно закцентувати увагу на пошуках подолання кризи не у світі, а насамперед у самій Америці.
До речі, подібні акценти у балансі між внутрішніми потребами і зовнішніми інтересами в бік вирішення власних проблем спостерігаються і в інших провідних країнах Заходу: в Німеччині, Англії, Франції.
Як це вплине на Україну
У цьому плані для України подібний розворот інтересів Заходу може призвести до того, що Київ опиниться віч-на-віч із Кремлем, втративши практично будь-які реальні тили підтримки з боку Америки і Європи. Якщо вже не опинився.
З огляду на твердість позицій російського керівництва у газових переговорах можна припускати, що путінська команда уже прийняла як факт послаблення ролі провідних країн демократичного світу у підтримці України. У Москві розкусили ситуацію до банальності просто. Західні країни на певний період часу відключають себе від глобальних міжнародних ініціатив. Тим більше, що американські урядовці та їхні опоненти твердять про це абсолютно відкрито.
Російська дипломатія ніколи не ігнорувала подібних перегрупувань і маневрів Заходу і починала рішуче діяти, щоб задовольнити стратегічні і тактичні інтереси насамперед у своєму регіоні.
В такому разі можна очікувати лише посилення тиску на Україну з боку російського керівництва. Нікого не здивує, що Янукович не витримає тиску і почне здавати російській стороні усе те, чого ще не здав. Виявляється, аж ніяк не допоміг поліпшенню стосунків севастопольський подарунок на 25 років.
Подальший зашморг може абсолютно безкровно привести до продажу «Газпромові» української газотранспортної мережі. Чим більше твердять, що не продадуть, тим більше виникає сумнівів.
Реакції Заходу можуть бути в основному декларативними. В усякому разі, так їх сприйматимуть у Москві, оскільки Америка і Західна Європа щонайменше кілька років будуть поглинені власними проблемами.
Потім може початися нескінченний серіал угод, домовленостей, протоколів і тому подібної бюрократичної гри, яка врешті-решт досуне Україну до Євразійського союзу. А там – один ковток, і Путін занесе до свого реєстру ще одну зарубку – довгождану Малоросію.
Поки Захід буде долати безробіття і фінансову кризу, на Сході триватиме свій переділ. В історичному плані цей переділ не змінював свого характеру принаймні років 600.
Олександр Народецький – журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Українській владі та її стратегічним інституціям уже зараз відкривається багато серйозних підстав для роздумів, оскільки ці зміни можуть серйозно ускладнити становище України в регіоні та в цілому у світі.
Уже на стадії відбору основного кандидата на президента від Республіканської партії проглядається загальний напрямок можливих змін. Один із претендентів, колишній посол Сполучених Штатів у Китаї Джон Гантсман зійшов з дистанції, заявивши про свою підтримку успішного бізнесмена Мітта Ромні як основного претендента на посаду президента від Республіканської партії.
Джон Гантсман закликав усіх інших кандидатів припинити критиканську війну в таборі республіканців і об’єднатися навколо Мітта Ромні, щоб вибити з Білого дому Барака Обаму на президентських виборах 4 листопада цього року.
Гантсман висловив побажання, що Америці необхідно зосередитись на подоланні перш за усе внутрішніх проблем, відклавши у бік міжнародні апетити.
І це говорить не якийсь там черговий типовий американський ізоляціоніст. Подібний заклик із вуст іще недавнього дипломата свідчить про те, що вибір у Америки дуже звузився.
Загальноприйнята думка зводиться до того, що американська економіка уже вичерпує останні резерви, щоб утримати Сполучені Штати в ролі міжнародного арбітра. Це неабияк лякає американський політичний істеблішмент, і в обох таборах, республіканців та демократів, визріває тверде переконання, що необхідно закцентувати увагу на пошуках подолання кризи не у світі, а насамперед у самій Америці.
До речі, подібні акценти у балансі між внутрішніми потребами і зовнішніми інтересами в бік вирішення власних проблем спостерігаються і в інших провідних країнах Заходу: в Німеччині, Англії, Франції.
Як це вплине на Україну
У цьому плані для України подібний розворот інтересів Заходу може призвести до того, що Київ опиниться віч-на-віч із Кремлем, втративши практично будь-які реальні тили підтримки з боку Америки і Європи. Якщо вже не опинився.
З огляду на твердість позицій російського керівництва у газових переговорах можна припускати, що путінська команда уже прийняла як факт послаблення ролі провідних країн демократичного світу у підтримці України. У Москві розкусили ситуацію до банальності просто. Західні країни на певний період часу відключають себе від глобальних міжнародних ініціатив. Тим більше, що американські урядовці та їхні опоненти твердять про це абсолютно відкрито.
Російська дипломатія ніколи не ігнорувала подібних перегрупувань і маневрів Заходу і починала рішуче діяти, щоб задовольнити стратегічні і тактичні інтереси насамперед у своєму регіоні.
В такому разі можна очікувати лише посилення тиску на Україну з боку російського керівництва. Нікого не здивує, що Янукович не витримає тиску і почне здавати російській стороні усе те, чого ще не здав. Виявляється, аж ніяк не допоміг поліпшенню стосунків севастопольський подарунок на 25 років.
Подальший зашморг може абсолютно безкровно привести до продажу «Газпромові» української газотранспортної мережі. Чим більше твердять, що не продадуть, тим більше виникає сумнівів.
Реакції Заходу можуть бути в основному декларативними. В усякому разі, так їх сприйматимуть у Москві, оскільки Америка і Західна Європа щонайменше кілька років будуть поглинені власними проблемами.
Потім може початися нескінченний серіал угод, домовленостей, протоколів і тому подібної бюрократичної гри, яка врешті-решт досуне Україну до Євразійського союзу. А там – один ковток, і Путін занесе до свого реєстру ще одну зарубку – довгождану Малоросію.
Поки Захід буде долати безробіття і фінансову кризу, на Сході триватиме свій переділ. В історичному плані цей переділ не змінював свого характеру принаймні років 600.
Олександр Народецький – журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода