Львів – Близько 4 тисяч львів’ян узяли участь у живому ланцюзі єднання, що простягнувся від пам’ятника провідникові ОУН Степанові Бандері до пам’ятника Кобзареві. У День Соборності львів’яни молились і провели віче, а також частували східняків пампухами.
«Україна соборна від Львова до Донецька!» – так опівдні вітали пасажирів потягу Маріуполь – Донецьк – Львів активісти громадських організацій «Відсіч» і «Українська молодь – Христові», а ще почастували їх пампухами, які самі посмажили, і роздали синьо-жовті стрічки.
Молодь обрала саме цей потяг, бо він став символом єднання мешканців різних міст, проїхавши Донецьк, Дніпропетровськ, Черкащину, Київщину, Вінницю, Хмельницький, Тернопіль, Львів. Пасажирів вітали, не цікавлячись їхніми політичними вподобаннями.
За єдність України молились близько 4 тисяч осіб
Живий ланцюг у Львові не вийшов суцільним і міцним – за словами декого з учасників, немов нагадував українську опозицію. Представники кожної політичної партії стояли окремо групами, у багатьох місцях люди стояли один від одного за пару метрів, тримаючи у руках партійну символіку.
«Свободівці», які крокували вулицями колоною з іншими представниками Комітету опору диктатурі, вигукували «Спасибі жителям Донбасу за президента-ананаса!»
Якщо 22 січня 1990 року тисячі й тисячі львів’ян відгукнулись на заклик з’єднатись у живий ланцюг, то цієї неділі львівські націонал-демократи зібрали заледве чотири тисячі своїх прихильників. До того ж чимало з людей після молебню за єдність України одразу покинули площу перед пам’ятником Шевченкові, де відбувалось віче.
Львів’яни пригадували ланцюг 22 січня 1990 року
Львів’янка Емілія Батрух пригадала для Радіо Свобода, з яким великим запалом та ентузіазмом вона брала участь у живому ланцюзі в 1990 році. Тоді жінка, вся родина якої була репресована, мріяла про незалежну і сильну державу, відчувала, що вона в числі інших відстоює самостійність України.
«Я за те, щоб ми були єдині, але сьогодні нас знову влада роз’єднує, але сподіваюсь, що все це зміниться», – каже львів’янка.
Чимало львів’ян зазначали, що сьогодні від кожної людини залежить, якою буде у майбутньому Україна.
За єдність України молились близько 4 тисяч осіб
Живий ланцюг у Львові не вийшов суцільним і міцним – за словами декого з учасників, немов нагадував українську опозицію. Представники кожної політичної партії стояли окремо групами, у багатьох місцях люди стояли один від одного за пару метрів, тримаючи у руках партійну символіку.
«Свободівці», які крокували вулицями колоною з іншими представниками Комітету опору диктатурі, вигукували «Спасибі жителям Донбасу за президента-ананаса!»
Якщо 22 січня 1990 року тисячі й тисячі львів’ян відгукнулись на заклик з’єднатись у живий ланцюг, то цієї неділі львівські націонал-демократи зібрали заледве чотири тисячі своїх прихильників. До того ж чимало з людей після молебню за єдність України одразу покинули площу перед пам’ятником Шевченкові, де відбувалось віче.
Львів’яни пригадували ланцюг 22 січня 1990 року
Львів’янка Емілія Батрух пригадала для Радіо Свобода, з яким великим запалом та ентузіазмом вона брала участь у живому ланцюзі в 1990 році. Тоді жінка, вся родина якої була репресована, мріяла про незалежну і сильну державу, відчувала, що вона в числі інших відстоює самостійність України.
«Я за те, щоб ми були єдині, але сьогодні нас знову влада роз’єднує, але сподіваюсь, що все це зміниться», – каже львів’янка.
Чимало львів’ян зазначали, що сьогодні від кожної людини залежить, якою буде у майбутньому Україна.