Київ – Сьогодні виповнилось 100 років від дня народження Ярослава Стецька. Саме він був правою рукою Степана Бандери, саме Ярослав Стецько оприлюднив у Львові Акт проголошення Української Держави.Був заарештований польською владою і сидів у німецькому концтаборі.
Ярослав Стецько народився в Тернополі у сім’ї священика. Вивчав право та філософію у Краківському і Львівському університетах. Ще в юнацькі роки він став брати участь у підпільній діяльності українських націоналістів: долучився до Організації українських націоналістів, Української військової організації, увійшов до її керівництва. Водночас він був редактором нелегальних видань.
Ярослава Стецька заарештувала польська влада, засудивши його до 5 років ув’язнення. Але згодом його звільнили за амністією і він продовжив брати участь у діяльності ОУН.
«Бандера відійшов від своїх справ, коли його німці ув’язнили в Бухенвальді й фактично Стецько вів всю організацію. Він робив це з повною посвятою, але що дуже важливо, з повним розумінням справи, з повною компетентністю того, що має робитися, як має будуватися незалежна Україна. Стецько в певному сенсі був розумом Бандерівської вітки ОУН», – розповідає Ігор Юхновський.
У відповідь на Акт
За вісім днів після початку німецько-радянської війни, 30 червня 1941 року Ярослав Стецько із групою однодумців проголосив у Львові Акт проголошення Української Держави. Ярослава Стецька обрали прем'єром Українського Державного Правління. У відповідь на Акт 30 червня німецька влада заарештувала лідерів українських націоналістів – Степана Бандеру, Ярослава Стецька, а також близько 300 членів ОУН, з яких 15 розстріляли.
Ярослава Стецька запроторили до концтабору Заксенґаузен, де він перебував до вересня 1944 року. Згодом Ярослав Стецько став членом бюро Проводу ОУН, до якого належали також Степан Бандера і Роман Шухевич.
Після Другої Світової війни Ярослав Стецько очолив Антибільшовицький блок народів, президентом якого залишився до кінця свого життя. Він розгорнув активну діяльність із протидії комуністичному руху, наголошує колишній дисидент часів СРСР Левко Лук’яненко.
«Коли КПРС очолив Микита Хрущов, він зробив таке ніби пом’якшення в Радянському Союзі і Ярослав Стецько вирішив тоді поїхати до Швеції. Він ушанував пам’ять короля Карла ХІІ, який був союзником гетьмана Мазепи. Це тоді розцінювалося у всьому дипломатичному світі як величезний успіх дипломатії Ярослава Стецька», – зазначив Левко Лук’яненко.
Натомість народний депутат від Компартії Олександр Голуб негативно оцінює діяльність Ярослава Стецька. За його словами, Ярослав Стецько, як і всі бандерівці, обслуговував інтереси гітлерівської Німеччини.
«Ця людина фактично робила все на користь Німеччини. Я не вбачаю в діяльності цієї людини жодних кроків, які б були спрямовані на благо України», – зазначає Олександр Голуб.
Верховна Рада не підтримала пропозицію святкувати ювілей
Ярослав Стецько помер у 1986 році в німецькому місті Мюнхені. Його справу життя продовжила дружина, теж активна політична й громадська діячка Слава Стецько. Вона взяла ім’я й прізвище майбутнього чоловіка – за розповідями очевидців, саме він уперше назвав її Славою. Так скорочено вона завжди й підписувалася – щоб не плутали з чоловіком.
Верховна Рада відмовилась підтримати пропозицію про святкування 100-річчя від дня народження Ярослава Стецька на державному рівні, яку вніс народний депутат від НУ-НС Володимир В’язівський. Ініціативу підтримали лише 16 депутатів. Натомість Сергій Надал, міський голова Тернополя, де народився Ярослав Стецько, підписав розпорядження, яким підприємствам, установам, організаціям міста рекомендовано вивісити Державний Прапор України у день сторіччя одного з найвідоміших земляків.
Ярослав Стецько народився в Тернополі у сім’ї священика. Вивчав право та філософію у Краківському і Львівському університетах. Ще в юнацькі роки він став брати участь у підпільній діяльності українських націоналістів: долучився до Організації українських націоналістів, Української військової організації, увійшов до її керівництва. Водночас він був редактором нелегальних видань.
Ярослава Стецька заарештувала польська влада, засудивши його до 5 років ув’язнення. Але згодом його звільнили за амністією і він продовжив брати участь у діяльності ОУН.
Ярослав Стецько
Ярослав Стецько став одним із ініціаторів створення у Кракові Революційного Проводу бандерівської ОУН і близьким соратником Степана Бандери, нагадує керівник Інституту національної пам’яті Ігор Юхновський.«Бандера відійшов від своїх справ, коли його німці ув’язнили в Бухенвальді й фактично Стецько вів всю організацію. Він робив це з повною посвятою, але що дуже важливо, з повним розумінням справи, з повною компетентністю того, що має робитися, як має будуватися незалежна Україна. Стецько в певному сенсі був розумом Бандерівської вітки ОУН», – розповідає Ігор Юхновський.
У відповідь на Акт
За вісім днів після початку німецько-радянської війни, 30 червня 1941 року Ярослав Стецько із групою однодумців проголосив у Львові Акт проголошення Української Держави. Ярослава Стецька обрали прем'єром Українського Державного Правління. У відповідь на Акт 30 червня німецька влада заарештувала лідерів українських націоналістів – Степана Бандеру, Ярослава Стецька, а також близько 300 членів ОУН, з яких 15 розстріляли.
Ярослава Стецька запроторили до концтабору Заксенґаузен, де він перебував до вересня 1944 року. Згодом Ярослав Стецько став членом бюро Проводу ОУН, до якого належали також Степан Бандера і Роман Шухевич.
Після Другої Світової війни Ярослав Стецько очолив Антибільшовицький блок народів, президентом якого залишився до кінця свого життя. Він розгорнув активну діяльність із протидії комуністичному руху, наголошує колишній дисидент часів СРСР Левко Лук’яненко.
«Коли КПРС очолив Микита Хрущов, він зробив таке ніби пом’якшення в Радянському Союзі і Ярослав Стецько вирішив тоді поїхати до Швеції. Він ушанував пам’ять короля Карла ХІІ, який був союзником гетьмана Мазепи. Це тоді розцінювалося у всьому дипломатичному світі як величезний успіх дипломатії Ярослава Стецька», – зазначив Левко Лук’яненко.
Натомість народний депутат від Компартії Олександр Голуб негативно оцінює діяльність Ярослава Стецька. За його словами, Ярослав Стецько, як і всі бандерівці, обслуговував інтереси гітлерівської Німеччини.
«Ця людина фактично робила все на користь Німеччини. Я не вбачаю в діяльності цієї людини жодних кроків, які б були спрямовані на благо України», – зазначає Олександр Голуб.
Верховна Рада не підтримала пропозицію святкувати ювілей
Ярослав Стецько помер у 1986 році в німецькому місті Мюнхені. Його справу життя продовжила дружина, теж активна політична й громадська діячка Слава Стецько. Вона взяла ім’я й прізвище майбутнього чоловіка – за розповідями очевидців, саме він уперше назвав її Славою. Так скорочено вона завжди й підписувалася – щоб не плутали з чоловіком.
Верховна Рада відмовилась підтримати пропозицію про святкування 100-річчя від дня народження Ярослава Стецька на державному рівні, яку вніс народний депутат від НУ-НС Володимир В’язівський. Ініціативу підтримали лише 16 депутатів. Натомість Сергій Надал, міський голова Тернополя, де народився Ярослав Стецько, підписав розпорядження, яким підприємствам, установам, організаціям міста рекомендовано вивісити Державний Прапор України у день сторіччя одного з найвідоміших земляків.