Дніпропетровськ – Цього року у Дніпродзержинську за рішенням міської ради здійснять капітальний ремонт пам’ятника «Бюст Брежнєва». Оновлення погруддя запланували задля «збереження технічного та естетичного стану пам’яток культурної та історичної спадщини». На батьківщині генерального секретаря, як виглядає, досі ностальгують за часами «застою»: ентузіасти створюють музей соцминулого, а у місцевому історичному музеї діє виставка, присвячена персоналії Брежнєва. Проте є і люди, які згадують ті часи зовсім інакше.
Дніпродзержинець Сергій Шапран – із тих людей, що згадують часи СРСР із ностальгією. Кілька років чоловік збирав речі тієї епохи, що викидали на смітник, і створив власний музей соцминулого.
Невеликі кімнати вщерть заповнені експонатами. Старі платівки, ретрогодинники, червоні прапори, нагороди, навіть портрет Сталіна 1951 року і нетиповий портрет Брежнєва – без орденів і медалей.
Художня цінність експонатів творця музею не цікавить, так само, як і заробіток на експозиції. Вхід для усіх безкоштовний, розказав Радіо Свобода Сергій Шапран.
«Не можна топтати те, що минуло. Я до цього так ставлюсь. Чесно сказати, то була велика країна… Мета? Яка там мета. Люди викидають на смітник, а я акуратно підбираю, витрушую і кажу: оце те, що лишилось від країни. Я цим не торгую, я не комерсант», – зазначив Сергій Шапран.
Чи не найбільше пам’ятають у Дніпродзержинську часи «застою» і персоналію Леоніда Брежнєва, уродженця міста. У музеї історії створили виставку «И лично Леониду Ильичу», яка об’єднала сотні подарунків Брежнєву.
Усе це експонати так званого радянського «тріумфального стилю», художньо цінними дослідники їх не вважають. Проте експозиція збирає чимало відвідувачів. В основному, це літні люди, для яких Брежнєв – це їхня юність, розказала Радіо Свобода керівник музею Наталя Буланова.
«У нашій експозиції ми намагались об’єктивно висвітлити цю історичну постать, тобто розкрили і Афганістан, і показали дисидентів, яких переслідували у ті часи, намагались об’єктивно розкрити роль політичного лідера в історії країни. Ця людина упродовж 18 років очолювала велику державу, і, звичайно, велика частка відповідальності лежить на ньому», – сказала історик.
Ставлення до Брежнєва змінювалося
Літні дніпродзержинці наразі воліють згадувати про часи «застою» лише як про добу розбудови міста: уся лівобережна частина Дніпродзержинська, лікарні, дитсадки, будинки, була зведена саме за часів Брежнєва. Гострі реакції в оцінках «брежнєвщини», поширені у місті на зорі Незалежності, пішли на спад, поділився своїми спостереженнями з Радіо Свобода місцевий письменник і перекладач Сергій Злючий.
«Перше ставлення було дуже гострим, оскільки ще свіжими були у пам’яті арешти українських дисидентів, які жили у місті. З іншого боку, ми знаємо, як падала комуністична система. Те, що приховувала радянська пропаганда і влада, стало відомим, вся аморальність тодішньої влади, «брежнєвщини» стала відомою. Але час іде. І не те що позиція людей змінюється – згадується і те, що за часів Брежнєва міська влада спекулювала тим, що це місце народження Брежнєва. І місто було у привілейованому стані тоді, і сама Дніпропетровська область загалом теж», – каже Сергій Злючий.
Наприкінці минулого року комуністи Дніпропетровщини оголосили, що збиратимуть кошти на встановлення у регіоні пам’ятників Леонідові Брежнєву і Володимирові Щербицькому. Їх надихнув, заявили вони, «приклад запорізьких однопартійців», які відкрили погруддя Сталіна. Гострої реакції на ці заяви на Дніпропетровщині не пролунало.
Дніпродзержинець Сергій Шапран – із тих людей, що згадують часи СРСР із ностальгією. Кілька років чоловік збирав речі тієї епохи, що викидали на смітник, і створив власний музей соцминулого.
Невеликі кімнати вщерть заповнені експонатами. Старі платівки, ретрогодинники, червоні прапори, нагороди, навіть портрет Сталіна 1951 року і нетиповий портрет Брежнєва – без орденів і медалей.
Художня цінність експонатів творця музею не цікавить, так само, як і заробіток на експозиції. Вхід для усіх безкоштовний, розказав Радіо Свобода Сергій Шапран.
«Не можна топтати те, що минуло. Я до цього так ставлюсь. Чесно сказати, то була велика країна… Мета? Яка там мета. Люди викидають на смітник, а я акуратно підбираю, витрушую і кажу: оце те, що лишилось від країни. Я цим не торгую, я не комерсант», – зазначив Сергій Шапран.
Чи не найбільше пам’ятають у Дніпродзержинську часи «застою» і персоналію Леоніда Брежнєва, уродженця міста. У музеї історії створили виставку «И лично Леониду Ильичу», яка об’єднала сотні подарунків Брежнєву.
Усе це експонати так званого радянського «тріумфального стилю», художньо цінними дослідники їх не вважають. Проте експозиція збирає чимало відвідувачів. В основному, це літні люди, для яких Брежнєв – це їхня юність, розказала Радіо Свобода керівник музею Наталя Буланова.
«У нашій експозиції ми намагались об’єктивно висвітлити цю історичну постать, тобто розкрили і Афганістан, і показали дисидентів, яких переслідували у ті часи, намагались об’єктивно розкрити роль політичного лідера в історії країни. Ця людина упродовж 18 років очолювала велику державу, і, звичайно, велика частка відповідальності лежить на ньому», – сказала історик.
Ставлення до Брежнєва змінювалося
Літні дніпродзержинці наразі воліють згадувати про часи «застою» лише як про добу розбудови міста: уся лівобережна частина Дніпродзержинська, лікарні, дитсадки, будинки, була зведена саме за часів Брежнєва. Гострі реакції в оцінках «брежнєвщини», поширені у місті на зорі Незалежності, пішли на спад, поділився своїми спостереженнями з Радіо Свобода місцевий письменник і перекладач Сергій Злючий.
«Перше ставлення було дуже гострим, оскільки ще свіжими були у пам’яті арешти українських дисидентів, які жили у місті. З іншого боку, ми знаємо, як падала комуністична система. Те, що приховувала радянська пропаганда і влада, стало відомим, вся аморальність тодішньої влади, «брежнєвщини» стала відомою. Але час іде. І не те що позиція людей змінюється – згадується і те, що за часів Брежнєва міська влада спекулювала тим, що це місце народження Брежнєва. І місто було у привілейованому стані тоді, і сама Дніпропетровська область загалом теж», – каже Сергій Злючий.
Наприкінці минулого року комуністи Дніпропетровщини оголосили, що збиратимуть кошти на встановлення у регіоні пам’ятників Леонідові Брежнєву і Володимирові Щербицькому. Їх надихнув, заявили вони, «приклад запорізьких однопартійців», які відкрили погруддя Сталіна. Гострої реакції на ці заяви на Дніпропетровщині не пролунало.
| Колишній генеральний секретар ЦК КПРС народився у Кам’янському (нині – Дніпродзержинськ) 1906 року. Роки його перебування на посаді генерального секретаря (1964–1982) називають «брежнєвським застоєм». 18 років правління Брежнєва були періодом найбільшої могутності СРСР, натомість для України вони позначилися посиленням русифікації. |