Ужгород – Опришки – давня «родзинка» Карпат. Такі імена, як Олекса Довбуш, Григір Пинтя, Юрай Яношік чи Микола Шугай відомі багатьом українцям. Про них не тільки написані художні та документальні книжки, а й зняті фільми, поставлені мюзикли, опери, балети. А віднині героїку карпатських месників-розбійників намагаються активно використати для приваблення до найзахіднішої області України гостей і просування бренду «Карпати».
Пройтися стежками закарпатських робінгудів, відвідати справжню опришківську колибу, скуштувати картоплю, приготовану за давнім опришківським рецептом. Усе це зможуть побачити, спробувати й відчути на собі шанувальники «розбійницького» екстриму. Мова про те, що на Закарпатті розробили, презентували і вже навіть спробували новий туристичний маршрут – «Стежками опришків». Експерти переконують, що подібні шляхи є в Польщі, Угорщині. Україні теж є ким пишатися, переконує історик Федір Шандор.
Розіграш історичних сцен, походи для дітей, перевдягання в опришків. Усе це дозволяє туристам відчути ту епоху, в якій жили Олекса Довбуш та Микола Шугай. Одним із перших відвідав туристичний маршрут мешканець Львівщини, який активно цікавиться історією, Любомир Славич.
«Обов’язково відвідайте жіванські ями – це печери, в яких мешкали опришки. Їх, за розповідями, фактично у схилі гори викопували вручну. Щоправда, є одна навіть природна схованка розбійників – мармурова печера, поблизу села Грабово Мукачівського району», – розповідає Любомир Славич.
Голубці по-опришківські
Натхненники такого виду туризму переконують, що крім музеїв, експозицій, пам’яток та атракцій на туристів чекає ще й …опришківська кухня. Уже нині в Закарпатті діють ресторани, в яких пропонують страви, які готували в 19 столітті лісові герої. Це і каша, і гриби, і картопля, і голубці по-опришківські.
«На Закарпатті збереглася цікава легенда, що опришків цісарські вояки виявляли за… запахом кави, яка линула з лісу! Опришки мали традицію – невідомо, звідки вона пішла – пити такий напій. Є версія, що робили це, щоб не позасинати», – каже Любомир Славич.
Фахівці зауважують, що туристи цікавляться новим маршрутом, а ще такими географічними місцями, як Довбушева пивниця чи Пинтьова кухня. Бо саме тут, за переказами, заховані неймовірні, зачаровані коштовності. Одна біда – негода, дощ та сніг нині заважають туристам шукати ті скарби…
Пройтися стежками закарпатських робінгудів, відвідати справжню опришківську колибу, скуштувати картоплю, приготовану за давнім опришківським рецептом. Усе це зможуть побачити, спробувати й відчути на собі шанувальники «розбійницького» екстриму. Мова про те, що на Закарпатті розробили, презентували і вже навіть спробували новий туристичний маршрут – «Стежками опришків». Експерти переконують, що подібні шляхи є в Польщі, Угорщині. Україні теж є ким пишатися, переконує історик Федір Шандор.
Розіграш історичних сцен, походи для дітей, перевдягання в опришків. Усе це дозволяє туристам відчути ту епоху, в якій жили Олекса Довбуш та Микола Шугай. Одним із перших відвідав туристичний маршрут мешканець Львівщини, який активно цікавиться історією, Любомир Славич.
«Обов’язково відвідайте жіванські ями – це печери, в яких мешкали опришки. Їх, за розповідями, фактично у схилі гори викопували вручну. Щоправда, є одна навіть природна схованка розбійників – мармурова печера, поблизу села Грабово Мукачівського району», – розповідає Любомир Славич.
Голубці по-опришківські
Натхненники такого виду туризму переконують, що крім музеїв, експозицій, пам’яток та атракцій на туристів чекає ще й …опришківська кухня. Уже нині в Закарпатті діють ресторани, в яких пропонують страви, які готували в 19 столітті лісові герої. Це і каша, і гриби, і картопля, і голубці по-опришківські.
«На Закарпатті збереглася цікава легенда, що опришків цісарські вояки виявляли за… запахом кави, яка линула з лісу! Опришки мали традицію – невідомо, звідки вона пішла – пити такий напій. Є версія, що робили це, щоб не позасинати», – каже Любомир Славич.
Фахівці зауважують, що туристи цікавляться новим маршрутом, а ще такими географічними місцями, як Довбушева пивниця чи Пинтьова кухня. Бо саме тут, за переказами, заховані неймовірні, зачаровані коштовності. Одна біда – негода, дощ та сніг нині заважають туристам шукати ті скарби…