Лондон – Вихід на кіноекрани нової кінострічки про Марґарет Тетчер привертає увагу не лише мистецьких критиків, але й політиків, журналістів і навіть істориків.
Діяльність пані Тетчер на посаді прем’єр-міністра має в Британії несподівано багато критиків, але вона й досі залишається єдиною жінкою, яка досягла найвищого в політичній кар’єрі.
Марґарет Тетчер, звичайно ж, вважала і називала себе справжньою леді. «Залізною леді», якщо вірити британським журналістам, її почали називати не вдома, а в колишньому Радянському Союзі.
У самій Великій Британії поширенішими були гострі й критичні прізвиська для першої жінки – прем’єр-міністра країни. 11 років пані Тетчер на чолі уряду випали на часи апогею Холодної війни.
Вдома вона воювала з могутніми тоді профспілками, а на міжнародній політичній арені стояла пліч-опліч з президентом США Рональдом Рейганом.
Марґарет Тетчер наважилася воювати за далекі острови з Аргентиною. Вона наполягала на повазі до особистості, але виявляла прихильність до чилійського диктатора Авґусто Піночета.
Слово «соціалізм» пані Тетчер використовувала як брудну лайку, але виявилася першим західним лідером, який заявив, що з генеральним секретарем комуністичної партії Радянського Союзу Міхаїлом Горбачовим можна було вести справи.
Фільм і реалії
Кінофільм «Залізна леді», кажуть критики в Британії, оминає головне: наслідки її багаторічної політики для внутрішнього життя країни.
Їй і досі закидають руйнування цілих галузей британської промисловості і заохочування корпоративної жадібності та байдужості до слабких у суспільстві.
Політичний редактор Бі-Бі-Сі Нік Робінсон, котрий особисто, як кореспондент, застав лише останні роки Марґарет Тетчер на посаді, проглянувши фільм, сказав, що стрічка йому видалася вдалою розповіддю про особисте життя політика, але вона дуже далека від політичної чи історичної документалістики.
Змальована «одноосібна й затята боротьба жінки за свою політичну кар’єру» часом зворушує, каже він. Але фільм майже не заторкує палких і досі суперечок у Британії про соціальні й економічні наслідки діяльності Марґарет Тетчер.
Чимало британців досі не можуть вибачити їй твердження, що головне – це індивідуалізм, а такого явища як громада чи суспільство, мовляв, не існує.
Прихильники вказують на роки економічного зростання за часів урядування пані Тетчер.
Останні ж кадри фільму про «Залізну леді» називають не інакше як болісними.
86-річна пані Тетчер віддавна потерпає від втрати пам’яті та інших старечих недуг, але ще сумнішим називають те, що одна з найвпливовіших жінок світу на схилі життя опинилася фактично самотньою.
Діяльність пані Тетчер на посаді прем’єр-міністра має в Британії несподівано багато критиків, але вона й досі залишається єдиною жінкою, яка досягла найвищого в політичній кар’єрі.
Марґарет Тетчер, звичайно ж, вважала і називала себе справжньою леді. «Залізною леді», якщо вірити британським журналістам, її почали називати не вдома, а в колишньому Радянському Союзі.
У самій Великій Британії поширенішими були гострі й критичні прізвиська для першої жінки – прем’єр-міністра країни. 11 років пані Тетчер на чолі уряду випали на часи апогею Холодної війни.
Вдома вона воювала з могутніми тоді профспілками, а на міжнародній політичній арені стояла пліч-опліч з президентом США Рональдом Рейганом.
Марґарет Тетчер наважилася воювати за далекі острови з Аргентиною. Вона наполягала на повазі до особистості, але виявляла прихильність до чилійського диктатора Авґусто Піночета.
Слово «соціалізм» пані Тетчер використовувала як брудну лайку, але виявилася першим західним лідером, який заявив, що з генеральним секретарем комуністичної партії Радянського Союзу Міхаїлом Горбачовим можна було вести справи.
Фільм і реалії
Кінофільм «Залізна леді», кажуть критики в Британії, оминає головне: наслідки її багаторічної політики для внутрішнього життя країни.
Їй і досі закидають руйнування цілих галузей британської промисловості і заохочування корпоративної жадібності та байдужості до слабких у суспільстві.
Політичний редактор Бі-Бі-Сі Нік Робінсон, котрий особисто, як кореспондент, застав лише останні роки Марґарет Тетчер на посаді, проглянувши фільм, сказав, що стрічка йому видалася вдалою розповіддю про особисте життя політика, але вона дуже далека від політичної чи історичної документалістики.
Змальована «одноосібна й затята боротьба жінки за свою політичну кар’єру» часом зворушує, каже він. Але фільм майже не заторкує палких і досі суперечок у Британії про соціальні й економічні наслідки діяльності Марґарет Тетчер.
Чимало британців досі не можуть вибачити їй твердження, що головне – це індивідуалізм, а такого явища як громада чи суспільство, мовляв, не існує.
Прихильники вказують на роки економічного зростання за часів урядування пані Тетчер.
Останні ж кадри фільму про «Залізну леді» називають не інакше як болісними.
86-річна пані Тетчер віддавна потерпає від втрати пам’яті та інших старечих недуг, але ще сумнішим називають те, що одна з найвпливовіших жінок світу на схилі життя опинилася фактично самотньою.