Київ – Яким може бути 2012 рік для України? Думаю, це питання сьогодні хвилює кожного українця. Адже в 2012 році Україна входить в ключовий період, який може сформувати її геополітичну орієнтацію на довгі роки. Хоча чи можна взагалі говорити про геополітичне визначення України, яка сьогодні, потрапивши у поле стійкого тяжіння Росії, все більше перетворюється на її слухняного сателіта?
Майже два роки режим «януковичів» методично і цілеспрямовано нищить усе українське в Україні, по-єзуїтські видаючи все це нібито за приведення її внутрішніх правових норм до дотримання «Європейської хартії регіональних мов і мов національних меншин». Ще трохи, і самі Українці скоро опиняться у меншості серед агресивної більшості укрросіян, принципових малоросів, професійних хохлів і «радянських людей» за переконанням, котрі нині окупували всі більш-менш відповідальні пости в державі, котру Українською можна вважати лише номінально.
Держава Україна знищує країну Україну
Сучасна КПРС – Партія регіонів – стала надійним прихистком для усіх тих, хто якнайшвидше прагне перетворити Україну на Малоросію, залишивши за українцями тільки право вимирати. Причому всі національні інтереси України по суті зводяться до захисту необмежених бажань купки олігархів дограбовувати Україну, використовуючи для цього всю потугу маховика державної машини влади. У цій боротьбі держава Україна знищує країну Україну. Проте про цей геноцид українського народу історики напишуть років так через 50. І не раніше.
Аналізуючи причини поразки українців, починаючи від історичних подій 1991 року, варто сказати про те, що від самого початку українського державотворення антиукраїнська система в Україні працювала на те, аби не дати українцям об’єднатися. Здавалося, що можна було все: годинами з надривом кричати на мітингах «Ганьба!»; переконувати один одного на подібних, ніби за калькою, вечорах-реквіємах; граючись у козаків, призначати один одного гетьманами; до одуріння трусити вусами один перед одним, але, як виявилося, працювати над українським проектом було просто нікому.
В 2012 році цілком можна говорити про 20-річну імітацію державотворення, якою було заблоковано український поступ у майбутнє. Адже вся українська «еліта» і її нащадки в жодному разі не збирають продовжувати жити на попелищі розграбованої нині Української держави. Маючи дипломатичні паспорти, вони значно більше часу проводять у своїх закордонних маєтках, і залишаються іще на українських теренах лише із-за своєї жадібності. Адже як можна просто так полишити те, що дає тобі мільярдні прибутки, і при цьому зовсім нічого не потрібно вкладати взамін.
Під посиленні мантри європейського вибору режим Януковича вибудовує систему, яка все більше і більше нагадує радянську. Хоча при цьому повністю знімаються навіть ті мінімальні соціальні гарантії, котрі існували в Україні за совітів.
Тимошенко у в’язниці - важливіше за європерспективу
Тай й що взагалі можна чекати від особи, котра готова пожертвувати європейською перспективою України, аби тільки Юлія Тимошенко сиділа у в’язниці вічно. Янукович так само легко здатен й пожертвувати незалежністю України. В 2012 році Володимир Путін готується назавжди закрити українське питання. Але чи готова до відсічі цьому сама Україна? Адже за майже два роки донецької окупації де-факто Україна вже майже стала федеративною державою, де центральна влада робить усе для того, щоб поглибити відмінності між областями України, які в більшості випадків почали офіційно називати просто регіонами.
Путіну необхідне поглинання України для того, аби пролонгувати в очах росіян легітимність продовження своєї влади. Вирішення «українського питання» дасть йому можливість ще на певний час утриматися в президентському кріслі.
І якщо в часи жовтневого перевороту в царській Росії необхідно було захопити телеграф, пошту і банки, то в Україні у Володимира Путіна з цим питань просто не виникає. Банки давно вже належать антиукраїнськи налаштованим елементам, інформаційний медіа-простір, телебачення і телекомунікації українцями не контролюються, а силові органи лише умовно можна вважати українськими.
Хай Путін подалі тримається від України
І необов’язково Путін буде чекати до часу свого чергового опрезидентнення. Все може розпочатися значно раніше, аніж 4 березня 2012 року. Адже якщо президентська кампанія Володимира Путіна базуватиметься на антиукраїнських діях і лозунгах, то це цілком здатне знайти свій відгук у більшої частини росіян.
Можна зробити припущення, що якщо для першого президентства Путіну потрібна була чеченська кампанія і руйнування Грозного, то в 2012 році путінці здатні запустити антиукраїнську кампанію, результатом якої може стати знищення української державності. Володимиру Путіну потрібен образ непримиренного ворога, який би дав йому можливість об’єднати навколо нього російський народ. Тому найкращим «ворогом» у цій політичній комедії «Путін forever» можуть виявитися українці.
Світова економічна криза вибудовує нові підходи у формуванні геополітичних моделей світу. Однак європейські союзники Путіна – Німеччина і Франція, роблять усе можливе для того, аби закрити перед Україною шлях у Європу. Однією із спонукальних причин цього для президента Франції Ніколя Саркозі, скоріше за все, є побоювання занадто великих впливів Сполучених Штатів на європейську політику.
А канцлера Німеччини Ангелу Меркель, котра в період своєї молодості могла відчути на собі усі принади комуністичного «раю», зрозуміти неможливо. Адже хто-хто, а вона б на власному досвіді мала б знати, що російська гегемонія, під якою личиною вона б не приходила в твою країну, завжди залічується окупацією і винищенням інакодумців.
І хоча зовсім недавно Путін заявив, що Росії треба перестати лякати своїх сусідів і позбавлятися від іміджу імперії, це зовсім не означає, що це все стосується України. Адже не тільки російська православна церква вважає Україну своєю територією, а й і увесь російський політичний істеблішмент.
У 2012 році на російський царський престол знову повертається «великий» Путін, з усіма його стійкими наполеонівськими комплексами. Він буде підшуковувати і реалізовувати створення нових проблем для українців, аби вони зневірившись у можливості існувати поза Росією, і, за задумом путіністів, якнайшвидше перетворися на переконаних росіян. Сталін знищив мільйони українських життів, Путін же націлився на десятки мільйонів українських душ, котрі мають відмовитися самі від себе.
2012 рік може стати дуже важким для української нації. Оскільки для українців він буде «роком Путіна». І найкраще, що може трапитися з Росією, щоби вона стала колись у майбутньому справжньою демократією, а не імперією. Тому, можливо, одним із новорічних тостів українців мав би стати приблизно такий: «Нехай у новому 2012 році Путін подалі тримається від України. А всі інші свої проблеми ми вирішимо самі!»
Віктор Каспрук – незалежний політолог
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Майже два роки режим «януковичів» методично і цілеспрямовано нищить усе українське в Україні, по-єзуїтські видаючи все це нібито за приведення її внутрішніх правових норм до дотримання «Європейської хартії регіональних мов і мов національних меншин». Ще трохи, і самі Українці скоро опиняться у меншості серед агресивної більшості укрросіян, принципових малоросів, професійних хохлів і «радянських людей» за переконанням, котрі нині окупували всі більш-менш відповідальні пости в державі, котру Українською можна вважати лише номінально.
Держава Україна знищує країну Україну
Сучасна КПРС – Партія регіонів – стала надійним прихистком для усіх тих, хто якнайшвидше прагне перетворити Україну на Малоросію, залишивши за українцями тільки право вимирати. Причому всі національні інтереси України по суті зводяться до захисту необмежених бажань купки олігархів дограбовувати Україну, використовуючи для цього всю потугу маховика державної машини влади. У цій боротьбі держава Україна знищує країну Україну. Проте про цей геноцид українського народу історики напишуть років так через 50. І не раніше.
Аналізуючи причини поразки українців, починаючи від історичних подій 1991 року, варто сказати про те, що від самого початку українського державотворення антиукраїнська система в Україні працювала на те, аби не дати українцям об’єднатися. Здавалося, що можна було все: годинами з надривом кричати на мітингах «Ганьба!»; переконувати один одного на подібних, ніби за калькою, вечорах-реквіємах; граючись у козаків, призначати один одного гетьманами; до одуріння трусити вусами один перед одним, але, як виявилося, працювати над українським проектом було просто нікому.
В 2012 році цілком можна говорити про 20-річну імітацію державотворення, якою було заблоковано український поступ у майбутнє. Адже вся українська «еліта» і її нащадки в жодному разі не збирають продовжувати жити на попелищі розграбованої нині Української держави. Маючи дипломатичні паспорти, вони значно більше часу проводять у своїх закордонних маєтках, і залишаються іще на українських теренах лише із-за своєї жадібності. Адже як можна просто так полишити те, що дає тобі мільярдні прибутки, і при цьому зовсім нічого не потрібно вкладати взамін.
Під посиленні мантри європейського вибору режим Януковича вибудовує систему, яка все більше і більше нагадує радянську. Хоча при цьому повністю знімаються навіть ті мінімальні соціальні гарантії, котрі існували в Україні за совітів.
Тимошенко у в’язниці - важливіше за європерспективу
Тай й що взагалі можна чекати від особи, котра готова пожертвувати європейською перспективою України, аби тільки Юлія Тимошенко сиділа у в’язниці вічно. Янукович так само легко здатен й пожертвувати незалежністю України. В 2012 році Володимир Путін готується назавжди закрити українське питання. Але чи готова до відсічі цьому сама Україна? Адже за майже два роки донецької окупації де-факто Україна вже майже стала федеративною державою, де центральна влада робить усе для того, щоб поглибити відмінності між областями України, які в більшості випадків почали офіційно називати просто регіонами.
Путіну необхідне поглинання України для того, аби пролонгувати в очах росіян легітимність продовження своєї влади. Вирішення «українського питання» дасть йому можливість ще на певний час утриматися в президентському кріслі.
І якщо в часи жовтневого перевороту в царській Росії необхідно було захопити телеграф, пошту і банки, то в Україні у Володимира Путіна з цим питань просто не виникає. Банки давно вже належать антиукраїнськи налаштованим елементам, інформаційний медіа-простір, телебачення і телекомунікації українцями не контролюються, а силові органи лише умовно можна вважати українськими.
Хай Путін подалі тримається від України
І необов’язково Путін буде чекати до часу свого чергового опрезидентнення. Все може розпочатися значно раніше, аніж 4 березня 2012 року. Адже якщо президентська кампанія Володимира Путіна базуватиметься на антиукраїнських діях і лозунгах, то це цілком здатне знайти свій відгук у більшої частини росіян.
Можна зробити припущення, що якщо для першого президентства Путіну потрібна була чеченська кампанія і руйнування Грозного, то в 2012 році путінці здатні запустити антиукраїнську кампанію, результатом якої може стати знищення української державності. Володимиру Путіну потрібен образ непримиренного ворога, який би дав йому можливість об’єднати навколо нього російський народ. Тому найкращим «ворогом» у цій політичній комедії «Путін forever» можуть виявитися українці.
Світова економічна криза вибудовує нові підходи у формуванні геополітичних моделей світу. Однак європейські союзники Путіна – Німеччина і Франція, роблять усе можливе для того, аби закрити перед Україною шлях у Європу. Однією із спонукальних причин цього для президента Франції Ніколя Саркозі, скоріше за все, є побоювання занадто великих впливів Сполучених Штатів на європейську політику.
А канцлера Німеччини Ангелу Меркель, котра в період своєї молодості могла відчути на собі усі принади комуністичного «раю», зрозуміти неможливо. Адже хто-хто, а вона б на власному досвіді мала б знати, що російська гегемонія, під якою личиною вона б не приходила в твою країну, завжди залічується окупацією і винищенням інакодумців.
І хоча зовсім недавно Путін заявив, що Росії треба перестати лякати своїх сусідів і позбавлятися від іміджу імперії, це зовсім не означає, що це все стосується України. Адже не тільки російська православна церква вважає Україну своєю територією, а й і увесь російський політичний істеблішмент.
У 2012 році на російський царський престол знову повертається «великий» Путін, з усіма його стійкими наполеонівськими комплексами. Він буде підшуковувати і реалізовувати створення нових проблем для українців, аби вони зневірившись у можливості існувати поза Росією, і, за задумом путіністів, якнайшвидше перетворися на переконаних росіян. Сталін знищив мільйони українських життів, Путін же націлився на десятки мільйонів українських душ, котрі мають відмовитися самі від себе.
2012 рік може стати дуже важким для української нації. Оскільки для українців він буде «роком Путіна». І найкраще, що може трапитися з Росією, щоби вона стала колись у майбутньому справжньою демократією, а не імперією. Тому, можливо, одним із новорічних тостів українців мав би стати приблизно такий: «Нехай у новому 2012 році Путін подалі тримається від України. А всі інші свої проблеми ми вирішимо самі!»
Віктор Каспрук – незалежний політолог
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода