Дніпропетровськ – У Дніпропетровську розпочався фестиваль «святих вечорів» національних меншин України. Упродовж кількох тижнів в місцевому художньому музеї національні товариства представлятимуть свої новорічно-різдвяні обряди, пісні, танці та традиційні страви. Першими про те, як відзначають Новий рік та Різдво їхні народи, широкому загалу розповіли німці, греки та вірмени.
Етнічні німці Дніпропетровська зберегли небагато різдвяно-новорічних традицій предків. Зараз товариство гуртує навколо себе в основному старших людей (молодь виїхала на історичну батьківщину). Щороку перед Різдвом вони збираються разом, щоб заспівати національних пісень і засвітити свічки традиційного адвент-вінка із хвої.
За радянських часів, коли відкрито говорити про своє коріння етнічні німці побоювались, вони втратили чимало звичаїв і мову, зазначила Радіо Свобода представниця цієї громади Ольга Полухіна.
«Ми дуже бідно в землянці жили до 1956-го року. Батько помер, а мати лишилась з двома дітьми, без освіти та ще й німкеня. Сусіди знали, що ми німці, і брата обзивали «фашистом». Потім, коли я вчилась, коли почала працювати, ніхто не знав, що я німкеня. Важко було дотримуватись традицій. Їли буряк, гарбуз, картоплю. Німці до свят тушать капусту з сосисками чи ковбасою. Ми такого дітьми і не бачили», – сказала Ольга Полухіна.
Грецький подарунок – плід гранату
У грецькій громаді Дніпропетровська, на відміну від німецької, народні традиції відроджує молодь. Лідер молодіжного крила об’єднання Марина Сегірова зустрічала Різдво на історичній батьківщині. Греки, розказує вона, цими днями печуть традиційний солодкий хліб і дарують один одному плоди гранату: скільки зерняток у плоді – стільки гараздів бажають тому, хто отримає подарунок. Особлива увага в ці дні – знедоленим, стверджує Марина.
«Ми збираємо подарунки для дітей, а тоді відвозимо їх до дитячого будинку. Влаштовуємо і дискотеки молодіжні, і проводимо заходи культурного плану, пов’язані з історичними моментами Греції. Важко, звичайно, але ми, молодь, намагаємося між собою розмовляти грецькою», – зазначила в інтерв’ю Радіо Свобода Марина Сегірова.
Інстинкт самозбереження – бути разом
Не забути традицій своїх предків намагаються і вірмени Дніпропетровська. Багато з них потрапили в Україну як біженці два десятиліття тому, під час конфлікту в Нагірному Карабаху. Новорічні свята зустрічають у великому колі родичів й друзів, без застільного надміру: легке вино і легкі страви, розповіла Радіо Свобода керівник об’єднання Анаїда Арзуманова.
«Нас єднають наші традиції, наша мова. Мабуть, наш інстинкт самозбереження – бути завжди разом. Це, певно, основна риса нашої нації, яка допомогла вижити нам після геноциду», – каже керівник вірменського об’єднання.
Після вірменів свої новорічні звичаї продемонструють білоруси, литовці, поляки, серби, грузини, роми. Ініціатором цього фестивалю третій рік поспіль виступає Міжнародна громадська організація «Інститут Україніки». Наступного року об’єднання планує згуртувати національні громади Придніпров’я для участі в цілій низці культурних та просвітницьких заходів.
Етнічні німці Дніпропетровська зберегли небагато різдвяно-новорічних традицій предків. Зараз товариство гуртує навколо себе в основному старших людей (молодь виїхала на історичну батьківщину). Щороку перед Різдвом вони збираються разом, щоб заспівати національних пісень і засвітити свічки традиційного адвент-вінка із хвої.
За радянських часів, коли відкрито говорити про своє коріння етнічні німці побоювались, вони втратили чимало звичаїв і мову, зазначила Радіо Свобода представниця цієї громади Ольга Полухіна.
«Ми дуже бідно в землянці жили до 1956-го року. Батько помер, а мати лишилась з двома дітьми, без освіти та ще й німкеня. Сусіди знали, що ми німці, і брата обзивали «фашистом». Потім, коли я вчилась, коли почала працювати, ніхто не знав, що я німкеня. Важко було дотримуватись традицій. Їли буряк, гарбуз, картоплю. Німці до свят тушать капусту з сосисками чи ковбасою. Ми такого дітьми і не бачили», – сказала Ольга Полухіна.
Керівник грецького молодіжного крила Марина Сегірова
Грецький подарунок – плід гранату
У грецькій громаді Дніпропетровська, на відміну від німецької, народні традиції відроджує молодь. Лідер молодіжного крила об’єднання Марина Сегірова зустрічала Різдво на історичній батьківщині. Греки, розказує вона, цими днями печуть традиційний солодкий хліб і дарують один одному плоди гранату: скільки зерняток у плоді – стільки гараздів бажають тому, хто отримає подарунок. Особлива увага в ці дні – знедоленим, стверджує Марина.
«Ми збираємо подарунки для дітей, а тоді відвозимо їх до дитячого будинку. Влаштовуємо і дискотеки молодіжні, і проводимо заходи культурного плану, пов’язані з історичними моментами Греції. Важко, звичайно, але ми, молодь, намагаємося між собою розмовляти грецькою», – зазначила в інтерв’ю Радіо Свобода Марина Сегірова.
Вірменська громада
Інстинкт самозбереження – бути разом
Не забути традицій своїх предків намагаються і вірмени Дніпропетровська. Багато з них потрапили в Україну як біженці два десятиліття тому, під час конфлікту в Нагірному Карабаху. Новорічні свята зустрічають у великому колі родичів й друзів, без застільного надміру: легке вино і легкі страви, розповіла Радіо Свобода керівник об’єднання Анаїда Арзуманова.
«Нас єднають наші традиції, наша мова. Мабуть, наш інстинкт самозбереження – бути завжди разом. Це, певно, основна риса нашої нації, яка допомогла вижити нам після геноциду», – каже керівник вірменського об’єднання.
Після вірменів свої новорічні звичаї продемонструють білоруси, литовці, поляки, серби, грузини, роми. Ініціатором цього фестивалю третій рік поспіль виступає Міжнародна громадська організація «Інститут Україніки». Наступного року об’єднання планує згуртувати національні громади Придніпров’я для участі в цілій низці культурних та просвітницьких заходів.