У казахстанському місті Жанаозені сталося кровопролиття. Місцеві сили безпеки застосували вогнепальну зброю проти страйкарів-нафтовиків. Загинуло щонайменше тринадцять осіб.
В Казахстані, як одному з центрів пост-радянського авторитаризму, усі важливі, а тим більше радикальні рішення узгоджуються з центром. З огляду на це опозиція звинуватила в убивствах самого президента Назарбаєва і його найближчих соратників у владі.
Свою стурбованість розстрілами страйкарів у Казахстані висловили міжнародні правозахисні організації. Влада продовжує виправдовувати свої вогнепальні дії, заявляючи про спробу зупинити витівки місцевих хуліганів.
В дійсності, йдеться про нафтовиків, які вже кілька місяців страйкують, вимагаючи поновлення на праці групи звільнених співробітників і підвищення заробітної плати. Відчай штовхнув людей на зіткнення із силовиками, а ті, отримавши наказ згори, відкрили вогонь по демонстрантах.
Ця історія могла б мати внутрішньо-казахстанське значення, якби не суттєва спорідненість режиму Казахстану з іншими пост-радянськими режимами. Майже увесь регіон демонструє зростаючу тенденцію у побудові жорсткого автократичного ладу.
В цьому контексті нинішня влада України намагається наздогнати інші державоутворення в зачищенні українського суспільства від проявів інакомислення і будь-якого опору керівництву. Судові процеси над опонентами - це дуже дійовий початок наступу на опозицію. Свої певні результати спроб послабити опозицію арештом Юлії Тимошенко влада вважає успішними.
Нагнітання страху
Однак казахстанські вбивства відкривають перед київськими начальниками ще одну можливу перспективу нагнітання страху у суспільстві. І не випадковим може бути запитання – чи здатний Віктор Янукович піти на таку спокусу і віддати наказ розстріляти демонстрантів? Судячи з того як розвивається пост-радянська автократія, таке запитання виглядає не зовсім недоречним.
Майже в усіх пост-радянських утвореннях, починаючи від Росії, до найменших держав, режими так чи інакше схиляються до силового рішення усіх проблем. Для начальників у Києві чи Мінську, Москві або Ашхабаді дедалі більш обтяжливими стають будь-які компроміси.
В такій загальній тенденції, у випадку громадського напруження, не виключено, що влада скористається найдієвішим (для неї) способом, включно із застосуванням зброї проти опозиції.
Приклади кривавих розправ над демонстрантами в Мінську під час недавніх президентських виборів, або відкриті розстріли стайкарів у Казахстані лише можуть заохотити українську владу до близьких за духом і буквою радикально-силових операцій проти співгромадян.
Тим більше, що українське суспільство не демонструє повної апатії і підлеглості. Навпаки, в ньому визрівають нові хвилі незгоди. 2012-й рік може привнести неабиякої могутності цим хвилям. Ніщо покищо не свідчить про те, що зудар з владою можна оминути. Отож, ще раз: чи будуть в Україні розстрілювати неянуковичів.
Олександр Народецький – журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
В Казахстані, як одному з центрів пост-радянського авторитаризму, усі важливі, а тим більше радикальні рішення узгоджуються з центром. З огляду на це опозиція звинуватила в убивствах самого президента Назарбаєва і його найближчих соратників у владі.
Свою стурбованість розстрілами страйкарів у Казахстані висловили міжнародні правозахисні організації. Влада продовжує виправдовувати свої вогнепальні дії, заявляючи про спробу зупинити витівки місцевих хуліганів.
В дійсності, йдеться про нафтовиків, які вже кілька місяців страйкують, вимагаючи поновлення на праці групи звільнених співробітників і підвищення заробітної плати. Відчай штовхнув людей на зіткнення із силовиками, а ті, отримавши наказ згори, відкрили вогонь по демонстрантах.
Ця історія могла б мати внутрішньо-казахстанське значення, якби не суттєва спорідненість режиму Казахстану з іншими пост-радянськими режимами. Майже увесь регіон демонструє зростаючу тенденцію у побудові жорсткого автократичного ладу.
В цьому контексті нинішня влада України намагається наздогнати інші державоутворення в зачищенні українського суспільства від проявів інакомислення і будь-якого опору керівництву. Судові процеси над опонентами - це дуже дійовий початок наступу на опозицію. Свої певні результати спроб послабити опозицію арештом Юлії Тимошенко влада вважає успішними.
Нагнітання страху
Однак казахстанські вбивства відкривають перед київськими начальниками ще одну можливу перспективу нагнітання страху у суспільстві. І не випадковим може бути запитання – чи здатний Віктор Янукович піти на таку спокусу і віддати наказ розстріляти демонстрантів? Судячи з того як розвивається пост-радянська автократія, таке запитання виглядає не зовсім недоречним.
Майже в усіх пост-радянських утвореннях, починаючи від Росії, до найменших держав, режими так чи інакше схиляються до силового рішення усіх проблем. Для начальників у Києві чи Мінську, Москві або Ашхабаді дедалі більш обтяжливими стають будь-які компроміси.
В такій загальній тенденції, у випадку громадського напруження, не виключено, що влада скористається найдієвішим (для неї) способом, включно із застосуванням зброї проти опозиції.
Приклади кривавих розправ над демонстрантами в Мінську під час недавніх президентських виборів, або відкриті розстріли стайкарів у Казахстані лише можуть заохотити українську владу до близьких за духом і буквою радикально-силових операцій проти співгромадян.
Тим більше, що українське суспільство не демонструє повної апатії і підлеглості. Навпаки, в ньому визрівають нові хвилі незгоди. 2012-й рік може привнести неабиякої могутності цим хвилям. Ніщо покищо не свідчить про те, що зудар з владою можна оминути. Отож, ще раз: чи будуть в Україні розстрілювати неянуковичів.
Олександр Народецький – журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.