Київ – Смерть літнього шахтаря-пенсіонера Геннадія Конопльова, який приєднався до протестувальників-чорнобильців у Донецьку, ставить не крапку, не три крапки, не знак оклику, а якийсь чудернацький потворний розділовий знак у політиці Віктора Януковича і його команди. Як відомо, Конопльов помер під час насильницького демонтажу наметів, у яких голодували учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС на знак протесту проти скорочення їм пенсій.
Навіть якщо ветеран шахтарської праці і справді помер не від дії правоохоронців, а від хвороби серця, то все одно в суспільному уявленні винною у цій смерті буде влада. Адже саме її прагнення скоротити чорнобильцям пільги змусило їх вийти з протестами і оголосити голодування. Покійний не був ліквідатором аварії на ЧАЕС, але він був активним громадянином і приєднався до протестів із почуття солідарності.
Поза всяким сумнівом, ця трагічна подія розділила політику влади на «до» і «після». Адже до цієї події партія влади хоч і погіршила ситуацію в країні, але не зробила нічого особливо екстремального. Тому могла продовжувати розраховувати на хоч і меншу, але підтримку або принаймні мовчазну лояльність у базовому для себе регіоні. А сьогодні – вже ні. Протестувальники спалюють плакати з написом «Янукович – наш Президент».
Нема нічого сильнішого, ніж розчарування у своєму кумирі. Мешканці Донбасу, звісно, сподівалися, що «свій» Янукович забезпечить їм пристойне життя. Але замість реформ і стимулювання економіки він обрізав пільги, в тому числі і донбаським ліквідаторам аварії на ЧАЕС. А ще й призвів до загибелі літньої людини. Тож учорашні прихильники починають його ненавидіти так само, як і свого часу прихильники його попередника.
Туманна перспектива ЄС
Віктор Янукович міг би виїхати за рахунок зовнішньої політики. Але він провалився і на цьому напрямку. Уже у найвправніших оптимістів не виникає сумнівів, що угода про асоціацію з Європейським Союзом, яку планувалося парафувати 19 грудня, парафована не буде.
Керівник України не прислухався до закликів світових лідерів і не вжив заходів для того, щоб його суперниця на попередніх президентських виборах Юлія Тимошенко вийшла з-за ґрат. Мало того, він отримав зневагу від світових політиків за брехливі свої обіцянки, які він їм давав. Його вже сприймають не як серйозного відповідального політика, а якесь вимушене зло – воно є під боком і його треба терпіти.
Тож найімовірніше – на саміті оголосять про завершення переговорів між Україною і ЄС щодо угоди про асоціацію. Навіть якщо уявити, що якимось дивом, під тиском обставин Янукович вгамує свою впертість і випустить Тимошенко, то все одно це вже не поверне йому імідж відповідального політика. З ним матимуть справи, зціпивши зуби.
Кремлівські зорі теж не світять
Україна Януковича провалилася і на російському напрямку. Абсолютно очевидно сьогодні, що згода продовжити перебування флоту Російської Федерації у Криму була безглуздим кроком. Київ не дістав належної ціни на газ і продовжує вести безплідні переговори із Кремлем на цю тему.
Цілком очевидно, що Москва не піде просто так на жодні поступки. Доведеться розплачуватися якимись стратегічними інтересами. Наприклад, або віддавати Росії газотранспортну систему, або давати задешево найбільш ласі шматки української власності.
Як уже неодноразово відзначалося, Янукович хотів і диктатором у себе в державі бути, і до демократичної Європи рухатися, і щоб розмовляли з ним на рівних, і щоб газ дешевий надавали. У результаті опинився біля розбитого корита.
Єдиний успішний для нього момент його політики – це посадження у найсмачніші владні крісла людей, близьких до його родини. Але ніяка родина не зарадить, коли політик провалюється по всіх напрямках. Навіть силові структури, на які намагається спиратися Янукович, виявляться безсилими.
Юрій Луканов – незалежний журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Навіть якщо ветеран шахтарської праці і справді помер не від дії правоохоронців, а від хвороби серця, то все одно в суспільному уявленні винною у цій смерті буде влада. Адже саме її прагнення скоротити чорнобильцям пільги змусило їх вийти з протестами і оголосити голодування. Покійний не був ліквідатором аварії на ЧАЕС, але він був активним громадянином і приєднався до протестів із почуття солідарності.
Поза всяким сумнівом, ця трагічна подія розділила політику влади на «до» і «після». Адже до цієї події партія влади хоч і погіршила ситуацію в країні, але не зробила нічого особливо екстремального. Тому могла продовжувати розраховувати на хоч і меншу, але підтримку або принаймні мовчазну лояльність у базовому для себе регіоні. А сьогодні – вже ні. Протестувальники спалюють плакати з написом «Янукович – наш Президент».
Нема нічого сильнішого, ніж розчарування у своєму кумирі. Мешканці Донбасу, звісно, сподівалися, що «свій» Янукович забезпечить їм пристойне життя. Але замість реформ і стимулювання економіки він обрізав пільги, в тому числі і донбаським ліквідаторам аварії на ЧАЕС. А ще й призвів до загибелі літньої людини. Тож учорашні прихильники починають його ненавидіти так само, як і свого часу прихильники його попередника.
Туманна перспектива ЄС
Віктор Янукович міг би виїхати за рахунок зовнішньої політики. Але він провалився і на цьому напрямку. Уже у найвправніших оптимістів не виникає сумнівів, що угода про асоціацію з Європейським Союзом, яку планувалося парафувати 19 грудня, парафована не буде.
Керівник України не прислухався до закликів світових лідерів і не вжив заходів для того, щоб його суперниця на попередніх президентських виборах Юлія Тимошенко вийшла з-за ґрат. Мало того, він отримав зневагу від світових політиків за брехливі свої обіцянки, які він їм давав. Його вже сприймають не як серйозного відповідального політика, а якесь вимушене зло – воно є під боком і його треба терпіти.
Тож найімовірніше – на саміті оголосять про завершення переговорів між Україною і ЄС щодо угоди про асоціацію. Навіть якщо уявити, що якимось дивом, під тиском обставин Янукович вгамує свою впертість і випустить Тимошенко, то все одно це вже не поверне йому імідж відповідального політика. З ним матимуть справи, зціпивши зуби.
Кремлівські зорі теж не світять
Україна Януковича провалилася і на російському напрямку. Абсолютно очевидно сьогодні, що згода продовжити перебування флоту Російської Федерації у Криму була безглуздим кроком. Київ не дістав належної ціни на газ і продовжує вести безплідні переговори із Кремлем на цю тему.
Цілком очевидно, що Москва не піде просто так на жодні поступки. Доведеться розплачуватися якимись стратегічними інтересами. Наприклад, або віддавати Росії газотранспортну систему, або давати задешево найбільш ласі шматки української власності.
Як уже неодноразово відзначалося, Янукович хотів і диктатором у себе в державі бути, і до демократичної Європи рухатися, і щоб розмовляли з ним на рівних, і щоб газ дешевий надавали. У результаті опинився біля розбитого корита.
Єдиний успішний для нього момент його політики – це посадження у найсмачніші владні крісла людей, близьких до його родини. Але ніяка родина не зарадить, коли політик провалюється по всіх напрямках. Навіть силові структури, на які намагається спиратися Янукович, виявляться безсилими.
Юрій Луканов – незалежний журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода