Дніпропетровськ – У Дніпропетровському художньому музеї презентують виставку творів одного із найвідоміших український митців радянського періоду Миколи Глущенка. Вона приурочена до 110-річчя від дня народження художника, вихідця з Дніпропетровщини. Мистецтвознавці говорять про Глущенка як непересічну особистість, художника європейського рівня, його вражають корифеєм українського імпресіонізму. Химерна доля додала до його мистецької роботи ще й діяльності нелегальної…
Дослідники кажуть: за життя Миколи Глущенка про його роботу в розвідці ніхто із знайомих і колег не знав. Ця сторінка його біографії досі цілком нерозкрита, каже куратор виставки, присвяченої митцеві, заступник директора Дніпропетровського художнього музею Людмила Тверська.
«Ще за життя обласканий й мистецтвознавцями, і шанувальниками мистецтва. Зіграв величезну роль в розвитку українського мистецтва. І от такого рангу художник – ще й розвідник, нерозкритий розвідник. Але все покрито завісою невідомості, всі ті документи досі мають секретність. Він крутився в найвищих ешелонах гітлерівської Німеччини. Знав блискуче іноземні мови, німецька і французька були для нього рідними. Він одним із перших назвав точну дату початку війни», – розказала Радіо Свобода Людмила Тверська.
Попри химерні сторінки біографії Миколи Глущенка, на виставці у музеї наголос роблять все ж на творчості. Війна поставила крапку в його розвідницькій діяльності. З 1944 року, коли нарешті зміг повернутись на батьківщину й оселитись у Києві, він цілковито присвятив себе живопису.
«Український Моне»
За свідченнями знайомих, був дисциплінованим і вимогливим до себе:із самого ранку – вже у майстерні. Завдяки такій працьовитості створив понад 10 тисяч картин, серед яких найбільше пейзажів. Глущенко в живописі України – художник такого ж рівня, як Мане, Моне, Сіслей в мистецтві Франції, каже мистецтвознавець Людмила Тверська.
«Французькі художники імпресіоністи – це співці своїх вражень. Чим відрізняється український менталітет? Українці беруть глибше. Для них важливі не зовнішні враження, а враження душі. У Глущенка це виливалось у феєрверки кольорового рішення», – зазначає дослідниця.
У Дніпропетровському художньому музеї згадують про Глущенка ще і як про щедрого художника. 1974-го, за три роки до смерті, він подарував музейникам рідного краю чималу колекцію своїх творів. Тепер це одна з найцікавіших добірок творів художника в Україні.
Дослідники зазначають: Микола Глущенко залишався імпресіоністом до кінця життя попри те, що панівним мистецьким напрямом того часу був соцреалізм. На замовлення ніколи не писав. Уже тяжко хворий, відібрав дві сотні картин, щоб спалити, бо вони, як вважав, «не репрезентують Глущенка». Волю художника після його смерті виконали тільки частково: ті картини не спалили, але їх зберігають без права експонування.
Дослідники кажуть: за життя Миколи Глущенка про його роботу в розвідці ніхто із знайомих і колег не знав. Ця сторінка його біографії досі цілком нерозкрита, каже куратор виставки, присвяченої митцеві, заступник директора Дніпропетровського художнього музею Людмила Тверська.
«Ще за життя обласканий й мистецтвознавцями, і шанувальниками мистецтва. Зіграв величезну роль в розвитку українського мистецтва. І от такого рангу художник – ще й розвідник, нерозкритий розвідник. Але все покрито завісою невідомості, всі ті документи досі мають секретність. Він крутився в найвищих ешелонах гітлерівської Німеччини. Знав блискуче іноземні мови, німецька і французька були для нього рідними. Він одним із перших назвав точну дату початку війни», – розказала Радіо Свобода Людмила Тверська.
Попри химерні сторінки біографії Миколи Глущенка, на виставці у музеї наголос роблять все ж на творчості. Війна поставила крапку в його розвідницькій діяльності. З 1944 року, коли нарешті зміг повернутись на батьківщину й оселитись у Києві, він цілковито присвятив себе живопису.
«Український Моне»
За свідченнями знайомих, був дисциплінованим і вимогливим до себе:із самого ранку – вже у майстерні. Завдяки такій працьовитості створив понад 10 тисяч картин, серед яких найбільше пейзажів. Глущенко в живописі України – художник такого ж рівня, як Мане, Моне, Сіслей в мистецтві Франції, каже мистецтвознавець Людмила Тверська.
«Французькі художники імпресіоністи – це співці своїх вражень. Чим відрізняється український менталітет? Українці беруть глибше. Для них важливі не зовнішні враження, а враження душі. У Глущенка це виливалось у феєрверки кольорового рішення», – зазначає дослідниця.
У Дніпропетровському художньому музеї згадують про Глущенка ще і як про щедрого художника. 1974-го, за три роки до смерті, він подарував музейникам рідного краю чималу колекцію своїх творів. Тепер це одна з найцікавіших добірок творів художника в Україні.
Дослідники зазначають: Микола Глущенко залишався імпресіоністом до кінця життя попри те, що панівним мистецьким напрямом того часу був соцреалізм. На замовлення ніколи не писав. Уже тяжко хворий, відібрав дві сотні картин, щоб спалити, бо вони, як вважав, «не репрезентують Глущенка». Волю художника після його смерті виконали тільки частково: ті картини не спалили, але їх зберігають без права експонування.
|
Біографічна довідка: Микола Глущенко народився 1901 року в містечку Новомосковську на Придніпров’ї, потім був переїзд на Донбас, мобілізація до армії Денікіна, далі – Польща, втеча до Німеччини. У Берліні він закінчив приватну художню школу та Вищу школу образотворчого мистецтва, познайомився з видатними українськими діячами – гетьманом Павлом Скоропадським, письменником Володимиром Винниченком, режисером Олександром Довженком. Згодом переїхав до Парижа, там відкрив власне ательє і набув слави пейзажиста. Саме в Парижі 1926 року його, колишнього денікінця, дістає «рука Москви»: він починає працювати на радянські спецслужби як агент «Ярема». |