Київ – «Українська правда» провела інтернет-марафон «Революція. 7 років по тому». Реалізація проекту стала можлива завдяки роботі 25 волонтерів: журналістів, операторів, режисерів, редакторів. Трансляцію марафону підтримали кілька десятків інтернет-ресурсів, серед них і сайт Радіо Свобода. Один із ініціаторів марафону Мустафа Найєм розповів про мету, яку ставила перед собою команда однодумців.
– Ідея марафону виникла з усвідомлення того, що в цей день жодна журналістська група, жодна редакція, жодна телекомпанія та радіостанція не згадають про цей день як про свято. Ми ж переконані, що це дійсно – свято. Попри певні розчарування, ми вважаємо, що те, до чого ми прагнули 7 років тому, варте того, щоб до нього прагнути. Ідеали здорового громадянського суспільства не є помаранчевими, або ще якимись, вони універсальні. Вони не стосуються політичних партій, вони не стосуються політичних поглядів. Це просте бажання нормально жити у нормальній вільній країні.
Ми розуміли, що тема Майдану буде підніматися на політичних ток-шоу. Ми маємо підозру, що будуть, скажімо так, намагання все ж таки знову підняти тему, що всі погані, всі винуваті, що це була не революція, а реалізація певної технології. Ми просто захотіли зробити так, щоб ці ток-шоу були другими , щоб вони вже були після нас. До нас прийшли учасники помаранчевого Майдану, всі організатори й польові командири. Всі, крім Луценка, який зараз знаходиться за ґратами.
– Ви вважаєте, що Ваш марафон є способом боротися за свободу? Чи взагалі можна говорити про боротьбу?
– Я не думаю, що боротьба за свободу колись припиняється взагалі. Якщо ви подивитесь на досвід інших країн – і західних, і європейських, і США, то побачите, що на різних етапах історії завжди була боротьба влади з людьми.
І під час президентства Віктора Ющенка, і під час прем’єрства Юлії Тимошенко були намагання контролювати, маніпулювати й нав’язувати. Просто методи були гуманнішими, не такими вертикально інтегрованими, менш авторитарними, але намагання були. Ми не чинили належного тиску на них. Суспільство не змогло підштовхнути їх до порозуміння й співробітництва.
– Чому Віктор Ющенко не прийшов у прямий ефір?
– Я з великою повагою ставлюся до Віктора Ющенка. Я на минулих виборах у першому турі голосував за нього. Я думаю, що відмова Ющенка прийти на марафон – це не його рішення, це рішення його команди. Окремі члени його команди ображаються на журналістів, зокрема, на мене. Я думаю, що зараз не час згадувати образи! Ми Ющенку запропонували: виберіть формат, будь-якого модератора, але ми будемо запитувати, ви – відповідайте, як вважаєте за потрібне в прямому ефірі.
Мені прикро, що Ющенко відмовився від прямого ефіру. Це його вибір. Ми його поважаємо, хоча і не розуміємо.
– Як Ви думаєте, чи розуміє Віктор Ющенко ціну своєї особистої свободи, чи усвідомлює?
– Я думаю, що Віктор Ющенко дійсно це розуміє. Адже він вільний зараз. І п’ять років він робив так, як хотів. Я не можу сказати, що Ющенко змінював свою думку щодо національних інтересів, національних поглядів або що стосується свободи ЗМІ. Деякі члени його команди – так, але не він. Свобода для Віктора Ющенка велика цінність…
Інша справа, що Ющенко не зміг організувати команду так, щоб вона працювала на ці цінності. Але я був переконаний, що у цієї людини є справжнє розуміння свободи.
Знаєте, я проти того, щоб витворювати собі ворогів у власній країні. Це не вороги, це продукт нашого суспільства. Я хочу, щоб Янукович пробув ще 5 років – до кінця. Тому що це досвід. Якщо ми його не пройдемо, пройдуть інші. Маємо зрозуміти, як це обійти, як це подолати. Цей досвід поганий, але він дуже важливий.
Я не думаю, що Віктор Янукович сам розуміє, що він робить. Якби не Помаранчева революція, то Янукович ніколи б не став обраним Президентом. У Януковича була можливість вільно говорити всі 5 років. І ми, журналісти, давали йому таку можливість, бо кожен має мати право на свій голос. І ці зараз нарікання штабу Ющенка чи штабу Тимошенко, що не про те щось розповіли… Це наші цінності, це наша робота і ми маємо так робити – давати слово всім. Це потрібно для того, щоб влада змінювалася мирно. Якщо ж хочете вибирати, кому давати слово, кому ні, то це ознака диктатури.
Інше питання, що Янукович не оцінив, яким чином він прийшов до влади й через що він прийшов до влади. Він дійсно впевнений, що це його заслуга.
Але це не його заслуга . Це розчарування народу.
– Ідея марафону виникла з усвідомлення того, що в цей день жодна журналістська група, жодна редакція, жодна телекомпанія та радіостанція не згадають про цей день як про свято. Ми ж переконані, що це дійсно – свято. Попри певні розчарування, ми вважаємо, що те, до чого ми прагнули 7 років тому, варте того, щоб до нього прагнути. Ідеали здорового громадянського суспільства не є помаранчевими, або ще якимись, вони універсальні. Вони не стосуються політичних партій, вони не стосуються політичних поглядів. Це просте бажання нормально жити у нормальній вільній країні.
Ми розуміли, що тема Майдану буде підніматися на політичних ток-шоу. Ми маємо підозру, що будуть, скажімо так, намагання все ж таки знову підняти тему, що всі погані, всі винуваті, що це була не революція, а реалізація певної технології. Ми просто захотіли зробити так, щоб ці ток-шоу були другими , щоб вони вже були після нас. До нас прийшли учасники помаранчевого Майдану, всі організатори й польові командири. Всі, крім Луценка, який зараз знаходиться за ґратами.
– Ви вважаєте, що Ваш марафон є способом боротися за свободу? Чи взагалі можна говорити про боротьбу?
– Я не думаю, що боротьба за свободу колись припиняється взагалі. Якщо ви подивитесь на досвід інших країн – і західних, і європейських, і США, то побачите, що на різних етапах історії завжди була боротьба влади з людьми.
І під час президентства Віктора Ющенка, і під час прем’єрства Юлії Тимошенко були намагання контролювати, маніпулювати й нав’язувати. Просто методи були гуманнішими, не такими вертикально інтегрованими, менш авторитарними, але намагання були. Ми не чинили належного тиску на них. Суспільство не змогло підштовхнути їх до порозуміння й співробітництва.
– Чому Віктор Ющенко не прийшов у прямий ефір?
– Я з великою повагою ставлюся до Віктора Ющенка. Я на минулих виборах у першому турі голосував за нього. Я думаю, що відмова Ющенка прийти на марафон – це не його рішення, це рішення його команди. Окремі члени його команди ображаються на журналістів, зокрема, на мене. Я думаю, що зараз не час згадувати образи! Ми Ющенку запропонували: виберіть формат, будь-якого модератора, але ми будемо запитувати, ви – відповідайте, як вважаєте за потрібне в прямому ефірі.
Мені прикро, що Ющенко відмовився від прямого ефіру. Це його вибір. Ми його поважаємо, хоча і не розуміємо.
– Як Ви думаєте, чи розуміє Віктор Ющенко ціну своєї особистої свободи, чи усвідомлює?
– Я думаю, що Віктор Ющенко дійсно це розуміє. Адже він вільний зараз. І п’ять років він робив так, як хотів. Я не можу сказати, що Ющенко змінював свою думку щодо національних інтересів, національних поглядів або що стосується свободи ЗМІ. Деякі члени його команди – так, але не він. Свобода для Віктора Ющенка велика цінність…
Інша справа, що Ющенко не зміг організувати команду так, щоб вона працювала на ці цінності. Але я був переконаний, що у цієї людини є справжнє розуміння свободи.
Знаєте, я проти того, щоб витворювати собі ворогів у власній країні. Це не вороги, це продукт нашого суспільства. Я хочу, щоб Янукович пробув ще 5 років – до кінця. Тому що це досвід. Якщо ми його не пройдемо, пройдуть інші. Маємо зрозуміти, як це обійти, як це подолати. Цей досвід поганий, але він дуже важливий.
Я не думаю, що Віктор Янукович сам розуміє, що він робить. Якби не Помаранчева революція, то Янукович ніколи б не став обраним Президентом. У Януковича була можливість вільно говорити всі 5 років. І ми, журналісти, давали йому таку можливість, бо кожен має мати право на свій голос. І ці зараз нарікання штабу Ющенка чи штабу Тимошенко, що не про те щось розповіли… Це наші цінності, це наша робота і ми маємо так робити – давати слово всім. Це потрібно для того, щоб влада змінювалася мирно. Якщо ж хочете вибирати, кому давати слово, кому ні, то це ознака диктатури.
Інше питання, що Янукович не оцінив, яким чином він прийшов до влади й через що він прийшов до влади. Він дійсно впевнений, що це його заслуга.
Але це не його заслуга . Це розчарування народу.