Київ – Історик і публіцист Володимир В’ятрович презентував у Києві книгу нарисів «Історія з грифом: секретно». В її основу лягли розсекречені документи з архіву СБУ, який автор книги очолював з 2008 по 2010 роки. У презентації взяли участь герої книги В’ятровича – фігуранти раніше таємних справ, політв’язні і свідки тих подій.
Про те, як насправді діяли секретні служби і каральні органи СРСР, про долі репресованих священиків і дисидентів, визвольний рух на Сході і Заході України, а також про справжні причини Чорнобильської катастрофи та останні дні СРСР у новій книзі «Історія з грифом: секретно» розповідає колишній директор архіву СБУ Володимир В’ятрович.
«Історія з грифом: секретно» – це книга нарисів про найбільш дискусійні питання минулого століття, в основу якої лягли розсекречені архівні документи. Чому ці матеріали навіть у незалежній Україні так довго зберігали у таємниці? Володимир В’ятрович вважає, що справа у «ментальності» працівників архівів, які піднімати секретні документи просто не хотіли.
«Ця ментальність була присутня не тільки на рівні керівництва, ця ментальність була присутня у дуже багатьох працівників архівів, які відчували свою реалізованість у тому, що вони оберігають цю таємницю, це було їхнє життєве кредо, те, що давало їм задоволення, – говорить він.– Я думаю, що принаймні частину тих людей ми перелаштували на інші рейки, вони почали отримувати задоволення від того, що вони допомагали іншим людям».
На презентацію прийшли герої книжки
На презентації були присутні «персонажі» книги – колишні політв’язні Євген Сверстюк, Василь Овсієнко та Степан Семенюк, вояк УПА та учасник Норильського повстання, у якому взяло участь понад 20 тисяч ув’язнених і яке кілька місяців не могли придушити.
«Знаєте, в Росії більше видано історії про табори, ніж в Україні. Хоча в таборах, де мені довелося перебувати (а я від Чити по Норильськ, Володимирський централ, Воркуту та багато інших проїхав), більшість в’язнів були українці. Частину цієї історії намагаються відібрати. І в тому заслуга автора цієї книги, що він наближає нам цю історію», – зазначає Степан Семенюк.
Автор «Історії з грифом: секретно» зауважує, що процес «розтаємничування» української історії ХХ століття триває, навіть попри те, що багато інформації знищили під час так званих архівних «чисток». За його словами, окрім архіву СБУ, про матеріали якого йдеться в книзі, чимало цікавого історики могли б відшукати в архівах МВС та зовнішньої розвідки, які раніше не розкривалися.
«Історія з грифом: секретно» – це книга нарисів про найбільш дискусійні питання минулого століття, в основу якої лягли розсекречені архівні документи. Чому ці матеріали навіть у незалежній Україні так довго зберігали у таємниці? Володимир В’ятрович вважає, що справа у «ментальності» працівників архівів, які піднімати секретні документи просто не хотіли.
«Ця ментальність була присутня не тільки на рівні керівництва, ця ментальність була присутня у дуже багатьох працівників архівів, які відчували свою реалізованість у тому, що вони оберігають цю таємницю, це було їхнє життєве кредо, те, що давало їм задоволення, – говорить він.– Я думаю, що принаймні частину тих людей ми перелаштували на інші рейки, вони почали отримувати задоволення від того, що вони допомагали іншим людям».
На презентацію прийшли герої книжки
На презентації були присутні «персонажі» книги – колишні політв’язні Євген Сверстюк, Василь Овсієнко та Степан Семенюк, вояк УПА та учасник Норильського повстання, у якому взяло участь понад 20 тисяч ув’язнених і яке кілька місяців не могли придушити.
«Знаєте, в Росії більше видано історії про табори, ніж в Україні. Хоча в таборах, де мені довелося перебувати (а я від Чити по Норильськ, Володимирський централ, Воркуту та багато інших проїхав), більшість в’язнів були українці. Частину цієї історії намагаються відібрати. І в тому заслуга автора цієї книги, що він наближає нам цю історію», – зазначає Степан Семенюк.
Автор «Історії з грифом: секретно» зауважує, що процес «розтаємничування» української історії ХХ століття триває, навіть попри те, що багато інформації знищили під час так званих архівних «чисток». За його словами, окрім архіву СБУ, про матеріали якого йдеться в книзі, чимало цікавого історики могли б відшукати в архівах МВС та зовнішньої розвідки, які раніше не розкривалися.