У сьогоднішньому номері московської газети «Коммерсант» – твердження, що син президента Придністров’я Ігоря Смирнова Олег може стати фігурантом ще однієї кримінальної справи. За даними джерел видання в Слідчому комітеті Росії, в ході перевірки фірм, що належать Олегові Смирнову, з’ясувалося, що через них виводилися викрадені в Придністров’ї кошти.
Цікаво, що новина про чергову справу з’явилася буквально на наступний день після реєстрації Ігоря Смирнова як кандидата на пост президента самопроголошеної Придністровської республіки. І це ще одне свідчення війни, яку російська влада оголосила своєму багаторічному союзникові.
Москва воліє обирати сама
Приблизно тією ж логікою свого часу керувалися, коли наполегливо радили абхазам обрати не підтримуваного більшістю населення Сергія Багапша, а обраного Москвою Рауля Хаджимбу. Приблизно так само чинили в 2004 році в Україні, коли були впевнені, що обрати повинні неодмінно того, кого погодили з Леонідом Кучмою, а не того, кого підтримає виборець.
Але граблі – на те і граблі, щоб завжди носити їх із собою. Причому цього разу про виборця особливо й не думають: Смирнову різними прозорими натяками – такими, як справи його сина, спеціального представника президента невизнаної республіки з питань соціально-економічної взаємодії з Росією, або сумнівами в якості знаменитого тираспольського коньяку – намагаються пояснити, що йому краще у виборах участі не брати.
У цьому випадку на президента легко проходить новий фаворит Москви, спікер придністровського парламенту Анатолій Камінський. Але не все так просто.
Смирнов звик перемагати
Смирнов – авторитарний і корумпований правитель, що зупинив час у декількох районах Молдови, але він все життя боровся за свою владу. І до спроб Москви його вигнати Смирнову не звикати – щось подібне вже було десять років тому, і був фаворит, який фотографувався з Путіним. І що з того? Він не здався і переміг.
Смирнову не так уже й важко перемогти на виборах просто тому, що жителі ПМР нічого іншого, крім нього, і не бачили. Упевненості, що без Смирнова самопроголошена республіка взагалі залишиться, в Тирасполі теж немає – на керівництво ПМР тиснуть і з Москви, і з Кишинева, і неясно, чи зможе хтось, крім старого стерв’ятника, протистояти цьому тискові.
Сам Смирнов у черговий раз згадав про Україну: в інтерв’ю газеті «Україна молода» він сказав навіть про можливість референдуму про приєднання до країни, автономією якої були райони Придністров’я за радянських часів, ще до Другої світової війни.
Зрозуміло, що це не від великої любові до Києва, це теж пов’язано з бажанням утримати владу. Але Смирнов у черговий раз показує Москві: він вміє маневрувати, краще з ним – і з його сином – не сваритися.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Олег Смирнов, банкір, син Ігоря Смирнова
Смирнов-молодший вже проходить підозрюваним по одній справі, порушеній у жовтні 2011 року. За даними слідства, мова йде про розкрадання 160 мільйонів рублів російської гуманітарної допомоги, виділеної Придністров’ю.Цікаво, що новина про чергову справу з’явилася буквально на наступний день після реєстрації Ігоря Смирнова як кандидата на пост президента самопроголошеної Придністровської республіки. І це ще одне свідчення війни, яку російська влада оголосила своєму багаторічному союзникові.
Москва воліє обирати сама
Ігор Смирнов
Ігор Смирнов збирається балотуватися на наступний термін – і, здається, немає нікого, хто був би здатний перешкодити йому в цьому рішенні. Але саме ця готовність Смирнова продовжувати своє нескінченне царювання і дратує російських покровителів Придністров’я. У Москві не можуть зрозуміти, чому рішення про те, кому бути головою невизнаної республіки, приймає не керівництво країни, на гроші та гарантії якої існує ПМР, а сам правитель Придністров’я.Приблизно тією ж логікою свого часу керувалися, коли наполегливо радили абхазам обрати не підтримуваного більшістю населення Сергія Багапша, а обраного Москвою Рауля Хаджимбу. Приблизно так само чинили в 2004 році в Україні, коли були впевнені, що обрати повинні неодмінно того, кого погодили з Леонідом Кучмою, а не того, кого підтримає виборець.
Але граблі – на те і граблі, щоб завжди носити їх із собою. Причому цього разу про виборця особливо й не думають: Смирнову різними прозорими натяками – такими, як справи його сина, спеціального представника президента невизнаної республіки з питань соціально-економічної взаємодії з Росією, або сумнівами в якості знаменитого тираспольського коньяку – намагаються пояснити, що йому краще у виборах участі не брати.
У цьому випадку на президента легко проходить новий фаворит Москви, спікер придністровського парламенту Анатолій Камінський. Але не все так просто.
Смирнов звик перемагати
Смирнов – авторитарний і корумпований правитель, що зупинив час у декількох районах Молдови, але він все життя боровся за свою владу. І до спроб Москви його вигнати Смирнову не звикати – щось подібне вже було десять років тому, і був фаворит, який фотографувався з Путіним. І що з того? Він не здався і переміг.
Смирнову не так уже й важко перемогти на виборах просто тому, що жителі ПМР нічого іншого, крім нього, і не бачили. Упевненості, що без Смирнова самопроголошена республіка взагалі залишиться, в Тирасполі теж немає – на керівництво ПМР тиснуть і з Москви, і з Кишинева, і неясно, чи зможе хтось, крім старого стерв’ятника, протистояти цьому тискові.
Сам Смирнов у черговий раз згадав про Україну: в інтерв’ю газеті «Україна молода» він сказав навіть про можливість референдуму про приєднання до країни, автономією якої були райони Придністров’я за радянських часів, ще до Другої світової війни.
Зрозуміло, що це не від великої любові до Києва, це теж пов’язано з бажанням утримати владу. Але Смирнов у черговий раз показує Москві: він вміє маневрувати, краще з ним – і з його сином – не сваритися.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода