Львів – У переддень Дня української писемности та мови депутат ВО «Свобода», кандидат філологічних наук, доцент національного університету «Львівська політехніка» Ірина Фаріон звітувалась на прес-конференції (що нагадувала радше лекцію) про свої великі здобутки на Львівщині у боротьбі з Президентом Януковичем, міністром освіти Табачником, місцевою владою на захист української мови, перелічуючи численні заходи і називаючи чинну владу «безмовними істотами», «ордою», «московітами» і так далі.
Логічно, я поцікавилась у захисниці українського слова, опозиціонерки, як вона співпрацює з провладним і пропрезидентським ректором університету «Львівська політехніка», чи часом їй не створюють певні перешкоди в роботі у реалізації її сміливих проектів? Бо пригадала, що давніше, ще до депутатства, пані Фаріон якось у розмові обмовилась, що має певні труднощі в університеті, навіть припускала, що може залишитись без роботи. До того ж відомо, що ректор Юрій Бобало є людиною позитивно налаштованою до чинної влади і особливо до міністра Дмитра Табачника. Підстави назвати ректора провладним у мене були.
Бо Юрій Бобало побоявся підтримати відкритий лист ректора Українського Католицького університету отця Бориса Ґудзяка, де мовилось про візит співробітника СБУ, який переконував усіх ректорів, щоб ті остерігали студентів перед можливими протиправними діями політичного характеру.
Бо студенти політехніки, які на початках брали участь в антитабачниківських акціях, потім мали певні клопоти в університеті. Нині спудеїв не зустрінеш на таких заходах.
Бо саме студентів політехніки нагнали випробовувати на міцність львівський стадіон. До слова, ректор університету Франка Іван Вакарчук цього не зробив.
Бо ректор університету «Львівська політехніка» був одним із перших, хто увійшов в колегію при Табачнику, входить до складу Комітету з Державної премії України в галузі освіти. Відтак йому міністр довіряє.
Бо коли у 2009 році університет нагороджував Юлію Тимошенко званням, Юрій Бобало знайшовся і спрацював на випередження, наголосивши, що нагородили прем’єра, а не кандидата у Президенти України.
Бо Юрія Бобала, як угодну владі людину, призначили головою Ради ректорів Львівщини, усунувши неугодного Івана Вакарчука.
Бо…
Натомість депутат партії Олега Тягнибока Ірина Фаріон відповіла, що я свої суб’єктивні судження не маю права озвучувати на прес-конференції, а Юрій Бобало «не є провладний ректор» і найкращий за усі роки її роботи.
То чим «Свобода» відрізняється від Партії регіонів? На прес-конференції, журналіст має право запитувати те, що вважає за потрібне, потрібне суспільству, звісно, для якого пише.., подобається це комусь, чи ні. Бо це і є свобода слова, свобода – не в лапках, як «Свобода»…
І не знаю тепер, куди подіти сумніви, які виникають після подібних «щирих» зізнань пані Фаріон – сумніви ці обсідають не лише мене, мабуть: щодо переконань і цінностей «свободівців», дедалі більше схожих на імітацію діяльності, всупереч їхнім деклараціям і запевненням.
Логічно, я поцікавилась у захисниці українського слова, опозиціонерки, як вона співпрацює з провладним і пропрезидентським ректором університету «Львівська політехніка», чи часом їй не створюють певні перешкоди в роботі у реалізації її сміливих проектів? Бо пригадала, що давніше, ще до депутатства, пані Фаріон якось у розмові обмовилась, що має певні труднощі в університеті, навіть припускала, що може залишитись без роботи. До того ж відомо, що ректор Юрій Бобало є людиною позитивно налаштованою до чинної влади і особливо до міністра Дмитра Табачника. Підстави назвати ректора провладним у мене були.
Бо Юрій Бобало побоявся підтримати відкритий лист ректора Українського Католицького університету отця Бориса Ґудзяка, де мовилось про візит співробітника СБУ, який переконував усіх ректорів, щоб ті остерігали студентів перед можливими протиправними діями політичного характеру.
Бо студенти політехніки, які на початках брали участь в антитабачниківських акціях, потім мали певні клопоти в університеті. Нині спудеїв не зустрінеш на таких заходах.
Бо саме студентів політехніки нагнали випробовувати на міцність львівський стадіон. До слова, ректор університету Франка Іван Вакарчук цього не зробив.
Бо ректор університету «Львівська політехніка» був одним із перших, хто увійшов в колегію при Табачнику, входить до складу Комітету з Державної премії України в галузі освіти. Відтак йому міністр довіряє.
Бо коли у 2009 році університет нагороджував Юлію Тимошенко званням, Юрій Бобало знайшовся і спрацював на випередження, наголосивши, що нагородили прем’єра, а не кандидата у Президенти України.
Бо Юрія Бобала, як угодну владі людину, призначили головою Ради ректорів Львівщини, усунувши неугодного Івана Вакарчука.
Бо…
Натомість депутат партії Олега Тягнибока Ірина Фаріон відповіла, що я свої суб’єктивні судження не маю права озвучувати на прес-конференції, а Юрій Бобало «не є провладний ректор» і найкращий за усі роки її роботи.
То чим «Свобода» відрізняється від Партії регіонів? На прес-конференції, журналіст має право запитувати те, що вважає за потрібне, потрібне суспільству, звісно, для якого пише.., подобається це комусь, чи ні. Бо це і є свобода слова, свобода – не в лапках, як «Свобода»…
І не знаю тепер, куди подіти сумніви, які виникають після подібних «щирих» зізнань пані Фаріон – сумніви ці обсідають не лише мене, мабуть: щодо переконань і цінностей «свободівців», дедалі більше схожих на імітацію діяльності, всупереч їхнім деклараціям і запевненням.