Сурамі – «Якби я не була українкою, то хотіла б бути грузинкою», – казала Леся Українка, яка захоплювалася мужністю грузинського народу. Ці слова видатної української письменниці пам’ятають у Грузії, де її ім’ям названі вулиці та школи. Останні роки свого життя Леся Українка жила в різних грузинських містах, а її життєвий шлях обірвався у 1913 році в грузинському селищі Сурамі.
Сурамі розташоване за понад сотню кілометрів від Тбілісі. Леся Українка лікувалася там від сухот, адже селище славиться своїм курортним кліматом. Нині одне з його найвизначніших місць, поруч із Сурамською фортецею 12-го століття, – музей української письменниці.
Леся Українка вперше зацікавилася Грузією, спілкуючись із грузинським студентом у Києві, який був квартирантом її родини, розповідає екскурсовод Ніно Салаґая.
«Леся Українка знала 14 мов і давала уроки французької Нестору Гамбарашвілі. А Нестор давав їй уроки грузинської мови. Так виник її інтерес. Останні 10 років вона жила в різних містах Грузії. І свою безсмертну «Лісову пісню» вона створила саме в Кутаїсі, ось тут», – наголошує Ніно Салаґая.
Нині на одній зі стін музею помітно велику тріщину, але екскурсовод не хоче на мікрофон коментувати проблему в приміщенні. Натомість вона розповідає про велику любов місцевих жителів до видатної українки.
Місцева школа носить ім’я Лесі Українки, в старших класах там викладають українську мову. Щороку восени в Сурамі проводять свято під назвою «Лесяоба» – влаштовують концерти, громада збирається коло погруддя Лесі Українки, поруч із музеєм. Звучать українська поезія та пісні, до Сурамі приїздять і представники центральної влади Грузії.
«Коли в нас була війна, то я думала, що нам не до того і свята не буде, напевно, але навіть у 2008 році ми змогли відзначити цей день», – згадує Ніно Салаґая святкування невдовзі після російсько-грузинської війни.
У тому, як це роблять грузини, українці можуть повчитися, говорить голова Асоціації українців-мешканців Грузії Михайло Борис.
«В мене сльози були на очах, коли я почув вірші, які розказували грузинські діти з сурамської школи. Я своїм дітям, наш ансамбль приїхав, сказав: ми повинні краще знати свою мову. Просто сльози», – говорить лідер української громади.
Одна з грузинських туристичних компаній пропонує туристам із України спеціальний тур «До Грузії слідами Лесі Українки» – від Тбілісі і Телаві до Батумі і Сурамі. Але менеджер фірми Іраклій зізнається, що найменший інтерес в українців саме до цього маршруту. «За два роки було лише три групи на цей тур, на жаль», – говорить грузинський туроператор.
Тим часом у Сурамі завжди охоче готові прийняти гостей і розповісти про видатну українку.
Леся Українка вперше зацікавилася Грузією, спілкуючись із грузинським студентом у Києві, який був квартирантом її родини, розповідає екскурсовод Ніно Салаґая.
«Леся Українка знала 14 мов і давала уроки французької Нестору Гамбарашвілі. А Нестор давав їй уроки грузинської мови. Так виник її інтерес. Останні 10 років вона жила в різних містах Грузії. І свою безсмертну «Лісову пісню» вона створила саме в Кутаїсі, ось тут», – наголошує Ніно Салаґая.
Екскурсовод Ніно Салаґая перед музеєм Лесі Українки
Музей Лесі Українки відкрили в Сурамі у 1952 році, ще до смерті Сталіна. Письменниця проводила свої останні дні в іншому будинку, який не зберігся.Нині на одній зі стін музею помітно велику тріщину, але екскурсовод не хоче на мікрофон коментувати проблему в приміщенні. Натомість вона розповідає про велику любов місцевих жителів до видатної українки.
Місцева школа носить ім’я Лесі Українки, в старших класах там викладають українську мову. Щороку восени в Сурамі проводять свято під назвою «Лесяоба» – влаштовують концерти, громада збирається коло погруддя Лесі Українки, поруч із музеєм. Звучать українська поезія та пісні, до Сурамі приїздять і представники центральної влади Грузії.
«Коли в нас була війна, то я думала, що нам не до того і свята не буде, напевно, але навіть у 2008 році ми змогли відзначити цей день», – згадує Ніно Салаґая святкування невдовзі після російсько-грузинської війни.
У тому, як це роблять грузини, українці можуть повчитися, говорить голова Асоціації українців-мешканців Грузії Михайло Борис.
«В мене сльози були на очах, коли я почув вірші, які розказували грузинські діти з сурамської школи. Я своїм дітям, наш ансамбль приїхав, сказав: ми повинні краще знати свою мову. Просто сльози», – говорить лідер української громади.
Експозиція музею Лесі Українки в Сурамі
Туристів із України авторка «Лісової пісні» не дуже цікавитьОдна з грузинських туристичних компаній пропонує туристам із України спеціальний тур «До Грузії слідами Лесі Українки» – від Тбілісі і Телаві до Батумі і Сурамі. Але менеджер фірми Іраклій зізнається, що найменший інтерес в українців саме до цього маршруту. «За два роки було лише три групи на цей тур, на жаль», – говорить грузинський туроператор.
Тим часом у Сурамі завжди охоче готові прийняти гостей і розповісти про видатну українку.