Івано-Франківськ – У прикарпатському селі Братишів встановлено пам’ятник українському скульптору та графіку Григорію (Григору) Круку. 100-річчю від дня народження митця була присвячена всеукраїнська науково-практична конференція. В Івано-Франківському художньому музеї відкрили виставку 12 робіт, зібрану з різних колекцій. Так відзначають ювілей художника, про якого дізналися лише в часи незалежності. Понад 300 скульптур і тисячу рисунків, основною темою яких є Україна, створив Григорій Крук на чужині. Є вони в Парижі, Мюнхені, Лондоні, і зовсім мало – в Україні.
Недільного дня чимало людей зібралося на Тлумаччині, в Братишівському сільському музеї імені Григорія Крука. До ювілею оновлено його експозицію. Музей розпочинався 20 років тому після статті журналіста Радіо Свобода з Мюнхена Ігоря Качуровського в часописі «Україна», згадує завідувач музею, вчитель і краєзнавець Петро Боднарчук.
«Стефаниківські новели в скульптурі»
Нелегко збирати речі, коли піввіку Григорій Крук прожив на чужині, помер у Мюнхені. Нещодавно знайшли два керамічні глечики, подібні до тих, що є на роботах скульптора. З нагоди ювілею братишівці подарували їх Івано-Франківському художньому музею. Кажуть, глечики старі, зроблені родиною Круків – і дід, і батько митця були гончарями. Відомий прикарпатський краєзнавець Михайло Головатий, теж уродженець Братишева, його батько з того ж року, що і Григорій Крук. Можливо, в дитинстві разом гралися. До рідного Братишева (дарма що жив далеко) скульптор ставився по-особливому, а його роботи порівнювали з новелами Василя Стефаника, каже Михайло Головатий.
«У своїх творах Григорій Крук в першу чергу оспівував селянство. Хоча є в нього і масштабні твори – як от монумент Володимиру Великому, чи Гординському, Мазепі, але і багато невеличких жанрових творів. І не я це кажу, в інших дослідників читав, що він бачив селян свого рідного села, коли працював над цими скульптурами» , – розповідає краєзнавець Михайло Головатий.
Коштів на придбання робіт Крука музеї не мають
«Пішла зараз така хвиля, що про нього почали говорити, пішла гонитва пошуку і купівлі його творів. На жаль, музеї їх зараз мають мало, тому що за це взялися грошовиті люди і їх закуповують», – розповів Мирослав Аронець.
Із розгублених по світу українських талантів
За останні 20 років ім’я Григорія Крука стало відомим на Україні. Та це стосується більше вузьких фахівців. За словами завідувача відділу експозиції та науково-освітньої роботи Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові Богдана Мисюги, до цього часу нема жодного українського посібника, який би якісно висвітлював українське мистецтво ХХ століття, зокрема і творчість Григорія Крука.
«Попри купу збірників, попри багато альбомних видань, окрім якісних текстів Жана Кассо, директора Паризького музею, ми не маємо якісної української аналітики його творчості. Натомість Крук представляє собою цілу епоху постмодерної скульптури у світі, – каже Богдан Мисюга. – Вся світова пластика базується на українських скульпторах, але ми просто про це не знаємо», – додає Богдан Мисюга.
Є ще чимало «українських талантів, розгублених по світу», про які мало знають на батьківщині.
Пам’ятник Григору Круку в селі Братишів, де народився
«Стаття називалася «Григорій Крук – скульптор, якого не знає Україна». І саме назва дала поштовх до збирання матеріалів. Дуже швидко деякі люди відгукнулися. Особливо урочисто пройшло відзначення 80-річчя від дня народження Крука», – говорить Петро Боднарчук..«Стефаниківські новели в скульптурі»
Нелегко збирати речі, коли піввіку Григорій Крук прожив на чужині, помер у Мюнхені. Нещодавно знайшли два керамічні глечики, подібні до тих, що є на роботах скульптора. З нагоди ювілею братишівці подарували їх Івано-Франківському художньому музею. Кажуть, глечики старі, зроблені родиною Круків – і дід, і батько митця були гончарями. Відомий прикарпатський краєзнавець Михайло Головатий, теж уродженець Братишева, його батько з того ж року, що і Григорій Крук. Можливо, в дитинстві разом гралися. До рідного Братишева (дарма що жив далеко) скульптор ставився по-особливому, а його роботи порівнювали з новелами Василя Стефаника, каже Михайло Головатий.
«У своїх творах Григорій Крук в першу чергу оспівував селянство. Хоча є в нього і масштабні твори – як от монумент Володимиру Великому, чи Гординському, Мазепі, але і багато невеличких жанрових творів. І не я це кажу, в інших дослідників читав, що він бачив селян свого рідного села, коли працював над цими скульптурами» , – розповідає краєзнавець Михайло Головатий.
Коштів на придбання робіт Крука музеї не мають
Збирач спадщини Григора Крука Петро Боднарчук подарував художньому музею глечики
Життя Григорія Крука склалося так, що жив на чужині і помер в самотності. Найбільшу скульптурну спадщину митця зберігають Український вільний університет у Мюнхені та бібліотека й архів імені Тараса Шевченка у Лондоні, створені Союзом українців у Великій Британії. Його твори є в Національному музеї в Парижі, в Мюнхенській художній галереї, в приватних колекціях. В Україні не більше 25. Лише одна скульптура – в Івано-Франківському художньому музеї. Коштів, щоб закупити роботи митця, музей не має, каже мистецтвознавець Мирослав Аронець.«Пішла зараз така хвиля, що про нього почали говорити, пішла гонитва пошуку і купівлі його творів. На жаль, музеї їх зараз мають мало, тому що за це взялися грошовиті люди і їх закуповують», – розповів Мирослав Аронець.
Із розгублених по світу українських талантів
За останні 20 років ім’я Григорія Крука стало відомим на Україні. Та це стосується більше вузьких фахівців. За словами завідувача відділу експозиції та науково-освітньої роботи Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові Богдана Мисюги, до цього часу нема жодного українського посібника, який би якісно висвітлював українське мистецтво ХХ століття, зокрема і творчість Григорія Крука.
«Попри купу збірників, попри багато альбомних видань, окрім якісних текстів Жана Кассо, директора Паризького музею, ми не маємо якісної української аналітики його творчості. Натомість Крук представляє собою цілу епоху постмодерної скульптури у світі, – каже Богдан Мисюга. – Вся світова пластика базується на українських скульпторах, але ми просто про це не знаємо», – додає Богдан Мисюга.
Є ще чимало «українських талантів, розгублених по світу», про які мало знають на батьківщині.