Щойно оголошений «вічним правителем» Росії, Володимир Путін зайшовся у слабко замаскованих імперських ініціативах. І, як у свої найкращі часи, почав показувати могутність російської армії. Адже, як інакше імперія зможе приструнити «деяких сусідів», які вперто не хочуть поринути у «молочні ріки» Митного союзу?
«Спецслужбісти» повертаються
Хоча насправді розповіді Путіна про військову могутність – черговий піар, маскарад. Збройні сили Росії настільки деградували, що їх вже ніщо не врятує. Здається, для Путіна у цій справі головне – наявність певних імперських атрибутів: кілька балістичних ракет, великих кораблів чи фотогенічних винищувачів. А боєготовність чи боєздатність – це справа третя.
На практиці, Путін йде шляхом, яким він вже пройшов на початку своєї кар’єри в Кремлі. Путін розташовує на ключові пости в оборонно-промисловому комплексі своїх друзів зі спецслужб, які повинні забезпечити більшу слухняність російської «оборонки». Останнім часом виробники зброї демонструють неабияку норовистість, не погоджуються на підписання невигідних контрактів з Міністерством оборони і тим самим зривають держоборонзамовлення. Цим «оборонка» вже заслужила немилість колишнього-майбутнього президента.
Як повідомили російські ЗМІ, поки що найцікавішим путінським призначенням стало переміщення ще діючого начальника Головного розвідувального управління Генерального штабу генерал-полковника Олександра Шляхтурова на посаду голови ради директорів ВАТ «Оборонсервіс». Буквально кілька днів тому російське військове керівництво називало «маячнею» чутки про можливість переформування ГРУ ГШ у просте управління і звільнення його керівника. Але, як видно, військові самі не знають, які зміни їх чекають після реінкарнації Путіна.
В одному можна не сумніватися – Володимир Володимирович знову розставить «супервайзерів» зі «спецслужбівським» минулим, щоб показати, що «залізна рука повертається». Тим більше, що «освоїти» на виробництво зброї треба буде 20 трильйонів рублів (тобто приблизно півмільярда євро) до 2020 року. А в умовах, коли оборонно-промислові підприємства дихають на ладан і в будь-якому разі не зможуть задовольнити потреби армії, саме питання «правильного» використання коштів виходить на перший план.
Великий, могутній Євразійський союз
Що ж до власне російських збройних сил, то складається враження, що їх роль все більше зводиться до проведення театралізованих постановок за сценаріями, які підкреслюють серйозність ідей Путіна. Ось і цього разу не встиг «вічний лідер» Росії опублікувати свою програмну статтю в «Ізвестіях» про створення Євразійського союзу, як російська армія розгорнула показушні, але відверто імперські навчання «Центр-2011» на території того самого майбутнього союзу. На полігонах у Росії, Казахстані, Таджикистані та Киргизстані російські війська, з залученням місцевих підрозділів, відпрацювали цікаву тематику: підготовка і застосування угруповань військ для ведення бойових дій на Центральноазійському стратегічному напрямку.
Можна сказати і простіше. На навчаннях були відпрацьовані сценарії застосування збройних сил Росії на території країн Центральної Азії в разі виникнення внутрішньої загрози владним групам в країнах, які скоро стануть членами Євразійського союзу.
Більше того, сценарій цих навчань як раз і пояснює головну мотивацію «інтеграційних» процесів в рамках Євразійського союзу – бажання лідерів Центральної Азії (а заодно і Білорусі) залишитися «вічно» при владі. Очевидно, що без підтримки Росії зробити це буде складно.
Протиракетна недостатність
У перебігу навчань «Центр-2011» відбулася ще одна театральна постановка. Окрім боротьби з військами невідомого противника у Центральній Азії Росія паралельно протистояла ще й загрозі створення протиракетної системи НАТО. На полігоні «Чебаркуль» в Челябінській області, де проходила заключна фаза навчань, заступник міністра оборони Росії Анатолій Антонов заявив, що Москва прораховує весь спектр військово-технічних заходів через те, що «американські партнери продовжують реалізацію своїх планів зі створення європейського сегмента американської ПРО» без урахування російських інтересів.
Сам чиновник не уточнив, які саме заходи Росія може вжити. Однак російські експерти вважають, що йдеться про прискорення темпів серійного виробництва міжконтинентальних балістичних ракет «Ярс» і «Булава», розміщення поблизу кордонів НАТО оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер-М » і переорієнтування бомбардувальників Ту-22М3 на виконання завдань на Європейському театрі воєнних дій.
Чесно кажучи, не віриться, що російські військові насправді готові завдати ракетно-ядерний удар по Варшаві «Іскандерами». Чи провести ядерне бомбардування Карлових Вар або Куршевеля… Навряд чи дозволять їм це зробити російські можновладці та олігархи.
Так само не щастить російським військовим і з прискоренням темпів виробництва балістичних ракет. Нещодавно на космодромі Плесецьк у Росії просто на старті впала модернізована версія ракети «Ярс». Саме ця ракета, оснащена комплексом засобів подолання протиракетної оборони, і повинна змусити американців рахуватися з інтересами Росії.
Насправді всі ці потуги, інтеграційні прожекти та загрози розмістити «Іскандери» на зло європейцям виглядають вже навіть не смішно. Хоча який вихід у Путіна? Не може ж він чесно розказати, чому США і НАТО не хочуть створювати спільну систему протиракетної оборони з Росією.
А не хочуть вони лише тому, що російські партнери не зможуть гарантувати надійність свого сегмента ПРО. Росія просто не має в своєму розпорядженні протиракетних технологій, які б дозволили їй на рівних з країнами НАТО брати участь в об’єднаній системі протиракетної оборони. Знаменитий комплекс С-400 - це лише зенітно-ракетний комплекс протиповітряної оборони. Знищувати балістичні ракети в заатмосферному просторі він не здатен. Ще більш легендарний комплекс С-500 існує поки лише у мріях конструкторів і генералів. Про яку спільну або «секторальну» протиракетну оборону з НАТО може йти мова? Як може НАТО покластися на «російський сегмент ПРО», якого немає?
Зрозуміло, що визнавати це російському керівництву не хочеться. Адже новий Євразійський Союз повинен бути дуже крутим, не гіршим за СРСР. А тому знову Москва застосовує єдину ефективну в цих умовах зброю – інформаційну. І в пресу вкидаються повідомлення про створення морського компонента ПРО на базі старих радянських атомних ракетних крейсерів проекту 1144. Хоча знову не зрозуміло, які комплекси будуть розміщувати росіяни на ці крейсери? Ті ж С-400?
Або повідомлення преси про консультації між Росією, Китаєм і Іраном про можливість створення спільної ПРО на противагу НАТО. Зрозуміло, що ця «качка» шита білими нитками. Тільки незрозуміло, чому тільки Іран і Китай? Адже можна було ще згадати Північну Корею, Венесуелу, а там ще й Абхазію з Південною Осетією.
Між тим ситуація в російській армії явно не відповідає імперським амбіціям Путіна. Навіть призов до війська цієї осені був скорочений з 218 до 135 тисяч призовників. Влада пояснює це демографічними проблемами. Російські експерти порахували, що таке скорочення вже у наступному році призведе до 20% дефіциту чисельності Збройних сил Росії. А це вже пряма загроза боєготовності і боєздатності. Хоча імперському маскарадові це точно не завадить.
Михайло Самусь – заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
«Спецслужбісти» повертаються
Хоча насправді розповіді Путіна про військову могутність – черговий піар, маскарад. Збройні сили Росії настільки деградували, що їх вже ніщо не врятує. Здається, для Путіна у цій справі головне – наявність певних імперських атрибутів: кілька балістичних ракет, великих кораблів чи фотогенічних винищувачів. А боєготовність чи боєздатність – це справа третя.
На практиці, Путін йде шляхом, яким він вже пройшов на початку своєї кар’єри в Кремлі. Путін розташовує на ключові пости в оборонно-промисловому комплексі своїх друзів зі спецслужб, які повинні забезпечити більшу слухняність російської «оборонки». Останнім часом виробники зброї демонструють неабияку норовистість, не погоджуються на підписання невигідних контрактів з Міністерством оборони і тим самим зривають держоборонзамовлення. Цим «оборонка» вже заслужила немилість колишнього-майбутнього президента.
Як повідомили російські ЗМІ, поки що найцікавішим путінським призначенням стало переміщення ще діючого начальника Головного розвідувального управління Генерального штабу генерал-полковника Олександра Шляхтурова на посаду голови ради директорів ВАТ «Оборонсервіс». Буквально кілька днів тому російське військове керівництво називало «маячнею» чутки про можливість переформування ГРУ ГШ у просте управління і звільнення його керівника. Але, як видно, військові самі не знають, які зміни їх чекають після реінкарнації Путіна.
В одному можна не сумніватися – Володимир Володимирович знову розставить «супервайзерів» зі «спецслужбівським» минулим, щоб показати, що «залізна рука повертається». Тим більше, що «освоїти» на виробництво зброї треба буде 20 трильйонів рублів (тобто приблизно півмільярда євро) до 2020 року. А в умовах, коли оборонно-промислові підприємства дихають на ладан і в будь-якому разі не зможуть задовольнити потреби армії, саме питання «правильного» використання коштів виходить на перший план.
Великий, могутній Євразійський союз
Що ж до власне російських збройних сил, то складається враження, що їх роль все більше зводиться до проведення театралізованих постановок за сценаріями, які підкреслюють серйозність ідей Путіна. Ось і цього разу не встиг «вічний лідер» Росії опублікувати свою програмну статтю в «Ізвестіях» про створення Євразійського союзу, як російська армія розгорнула показушні, але відверто імперські навчання «Центр-2011» на території того самого майбутнього союзу. На полігонах у Росії, Казахстані, Таджикистані та Киргизстані російські війська, з залученням місцевих підрозділів, відпрацювали цікаву тематику: підготовка і застосування угруповань військ для ведення бойових дій на Центральноазійському стратегічному напрямку.
Можна сказати і простіше. На навчаннях були відпрацьовані сценарії застосування збройних сил Росії на території країн Центральної Азії в разі виникнення внутрішньої загрози владним групам в країнах, які скоро стануть членами Євразійського союзу.
Більше того, сценарій цих навчань як раз і пояснює головну мотивацію «інтеграційних» процесів в рамках Євразійського союзу – бажання лідерів Центральної Азії (а заодно і Білорусі) залишитися «вічно» при владі. Очевидно, що без підтримки Росії зробити це буде складно.
Протиракетна недостатність
У перебігу навчань «Центр-2011» відбулася ще одна театральна постановка. Окрім боротьби з військами невідомого противника у Центральній Азії Росія паралельно протистояла ще й загрозі створення протиракетної системи НАТО. На полігоні «Чебаркуль» в Челябінській області, де проходила заключна фаза навчань, заступник міністра оборони Росії Анатолій Антонов заявив, що Москва прораховує весь спектр військово-технічних заходів через те, що «американські партнери продовжують реалізацію своїх планів зі створення європейського сегмента американської ПРО» без урахування російських інтересів.
Сам чиновник не уточнив, які саме заходи Росія може вжити. Однак російські експерти вважають, що йдеться про прискорення темпів серійного виробництва міжконтинентальних балістичних ракет «Ярс» і «Булава», розміщення поблизу кордонів НАТО оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер-М » і переорієнтування бомбардувальників Ту-22М3 на виконання завдань на Європейському театрі воєнних дій.
Чесно кажучи, не віриться, що російські військові насправді готові завдати ракетно-ядерний удар по Варшаві «Іскандерами». Чи провести ядерне бомбардування Карлових Вар або Куршевеля… Навряд чи дозволять їм це зробити російські можновладці та олігархи.
Так само не щастить російським військовим і з прискоренням темпів виробництва балістичних ракет. Нещодавно на космодромі Плесецьк у Росії просто на старті впала модернізована версія ракети «Ярс». Саме ця ракета, оснащена комплексом засобів подолання протиракетної оборони, і повинна змусити американців рахуватися з інтересами Росії.
Насправді всі ці потуги, інтеграційні прожекти та загрози розмістити «Іскандери» на зло європейцям виглядають вже навіть не смішно. Хоча який вихід у Путіна? Не може ж він чесно розказати, чому США і НАТО не хочуть створювати спільну систему протиракетної оборони з Росією.
А не хочуть вони лише тому, що російські партнери не зможуть гарантувати надійність свого сегмента ПРО. Росія просто не має в своєму розпорядженні протиракетних технологій, які б дозволили їй на рівних з країнами НАТО брати участь в об’єднаній системі протиракетної оборони. Знаменитий комплекс С-400 - це лише зенітно-ракетний комплекс протиповітряної оборони. Знищувати балістичні ракети в заатмосферному просторі він не здатен. Ще більш легендарний комплекс С-500 існує поки лише у мріях конструкторів і генералів. Про яку спільну або «секторальну» протиракетну оборону з НАТО може йти мова? Як може НАТО покластися на «російський сегмент ПРО», якого немає?
Зрозуміло, що визнавати це російському керівництву не хочеться. Адже новий Євразійський Союз повинен бути дуже крутим, не гіршим за СРСР. А тому знову Москва застосовує єдину ефективну в цих умовах зброю – інформаційну. І в пресу вкидаються повідомлення про створення морського компонента ПРО на базі старих радянських атомних ракетних крейсерів проекту 1144. Хоча знову не зрозуміло, які комплекси будуть розміщувати росіяни на ці крейсери? Ті ж С-400?
Або повідомлення преси про консультації між Росією, Китаєм і Іраном про можливість створення спільної ПРО на противагу НАТО. Зрозуміло, що ця «качка» шита білими нитками. Тільки незрозуміло, чому тільки Іран і Китай? Адже можна було ще згадати Північну Корею, Венесуелу, а там ще й Абхазію з Південною Осетією.
Між тим ситуація в російській армії явно не відповідає імперським амбіціям Путіна. Навіть призов до війська цієї осені був скорочений з 218 до 135 тисяч призовників. Влада пояснює це демографічними проблемами. Російські експерти порахували, що таке скорочення вже у наступному році призведе до 20% дефіциту чисельності Збройних сил Росії. А це вже пряма загроза боєготовності і боєздатності. Хоча імперському маскарадові це точно не завадить.
Михайло Самусь – заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода