Нагірний Карабах: без надії таки сподіваюсь...

Георгій Карапетян з фотографіями своїх без вісти зниклих синів. Зниклих без вісти у Нагірному Карабасі, за різними даними, від 400 до тисячі.

Подружжя Карапетян втратило одразу двох своїх синів. Після того, як мати синів дізналася, що вони потрапили в оточення в неї відняло ноги. Жінка вже майже 20 років прикована до інвалідного візка.

Поблизу містечка Мартакерт точилися дуже запеклі бої. Вважається що саме з Мартакертського району найбільше людей зникли без вісти.

В Мартакерті  і досі багато руїн.

Безліч будинків міста, навіть якщо і вціліли, все одно зберігають шрами боїв.

Монумент танку, що першим зайшов у місто Агдам. Місто було ареною жорстоких боїв. 1993 року вірменські збройні сили взяли Агдам. З тих пір місто контролюється владою невизнаної Нагірно-Карабаської республіки.

Мешканка села Красне, неподалік Степанакерту, пенсіонерка Нора Балаян живе зі своїм паралізованим чоловіком. Жінка  і досі вірить, що її зниклий без вісти  син, –  живий і неодмінно повернеться додому.

Інтер’єр музею Зниклих без вісти воїнів Нагірного Карабаху в місті Степанакерт.

Один зі стендів в музеї зниклих без вісти в Степанакерті. Фотографії позначені червоною трояндою означають, що ймовірно ця людина жива. Рідні не виключають, що вони   і досі перебувають в полоні.

Фото подружжя, що зникло без вісти. Під час війни карабахці зникали цілими родинами.

Є такі родини, де зникли усі чоловіки. У верхньому ряду цього стенду 4 фото підряд – це чоловіки з однієї родини. Усі вони зникли без вісти.

Віра Григорян, голова Союзу зниклих без вісти воїнів Нагірного Карабаху, з фотографією свого сина, що зник без вісти.

Найвідоміший символ Нагірного Карабаху, монумент «Ми – наші гори». 

Вид на село Ванк. Нагірний Карабах біг би стати другою Швейцарією, та став театром бойових дій.

Місто Степанакерт фактично з нуля, потихеньку відбудовують після війни. Місто було розбомблено майже вщент, ударами азербайджанських сил, що дислокувались над Степанакертом, у місті Шуши.

Місто Шуши так само повільно відбудовується, у зв’язку з тяжким економічним становищем країни. Основні кошти, що отримує Карабах надходять від потужної вірменської діаспори у світі.

Типовий Нагірно-Карабахський пейзаж. Невизнана республіка повністю оточена горами. Нині населення Нагірного Карабаху близько 150 тисяч людей.