Вражає, що інтеграційні ініціативи Володимира Путіна, висловлені в опублікованій цього тижня статті в «Известиях» і у виступі на форумі «Росія кличе!», набагато активніше обговорюються в сусідніх країнах, ніж у самій Росії.
Ідея Путіна створити Євразійський союз пройшла майже непоміченою у Москві, зате в Києві чи в Мінську на неї реагували з куди більшою увагою. І це зрозуміло. Для Білорусі ідея Путіна – це чергове нагадування, що Росія не збирається зупинятися на досягнутому і хотіла б створити якесь «надгосударство», в якому країнам-членам Митного союзу була б відведена роль щасливих молодших братів.
Звичайно, це вже великий прогрес порівняно зі знаменитою пропозицією Путіна, щоб Білорусь вступала в Росію областями; але все одно така доля навряд чи тішить представників білоруської політичної еліти і особисто президента Олександра Лукашенка.
Для України це ще один доказ того, що Путін не сприймає саму ідею її європейської інтеграції. А для Росії? А для Росії нічого. У країни достатньо своїх проблем. Тут живуть відчуттям безвиході, що настала після путінсько-медведєвської рокіровки на з'їзді «Єдиної Росії» і передчуттям економічної кризи, згубної для корумпованої країни з марґіналізованою владою і пасивним суспільством. У такій країні не до авантюрних об'єднань. Саме тому цю статтю Путіна в «Известиях» практично не коментували ні провідні російські політики, ні експерти.
І коли Путін виступив на інвестиційному форумі «Росія кличе!», місцеві ЗМІ в його промові виділили, перш за все, відповідь на питання про Кудрінa. Ось що хвилює росіян: залишиться Кудрін в команді чи ні. А довгі розмірковування Путіна про те, який неефективний Європейський Союз із його безліччю перекладачів і як виграла б Українa, приєднавшись до Митного союзу, помітили тільки українські ЗМІ – але ніяк не російські. Це показово: з виступу Путіна в Москві та Києві обрали абсолютно різні цитати!
Тоді навіщо Володимир Путін все це говорить? А тому що він (і його найближче оточення) живе у своєму світі, а вся решта Росії – у своєму. Оточення звично ліпить з Путіна «збирача земель» і пише йому інтеграційні статті. А образ не ліпиться саме тому, що за вікном не 2004 рік, і в умовах зниження нафтових цін від майбутнього президента чекають не утопічних роздумів, а реальних пропозицій із подолання кризових очікувань.
Фраза про Кудрінa зацікавила присутніх на форумі бізнесменів і журналістів саме тому, що вигнаний із уряду міністр фінансів вважався одним із небагатьох реалістів у владі, і тому його збереження в команді – просто надія на розсудливість. І це – реальність. А Євразійський союз або 9 мільярдів, які могла б виграти Українa, приєднавшись до Митного союзу, – слова, які мало кого хвилюють в Росії.
Не дивно, що в цій країні інтеграційні слова Путіна вважають розрахованими на зовнішню аудиторію, а в Українi чи Білорусі – спрямованими на внутрішнього споживача. А насправді вони не потрібні нікому...
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Ідея Путіна створити Євразійський союз пройшла майже непоміченою у Москві, зате в Києві чи в Мінську на неї реагували з куди більшою увагою. І це зрозуміло. Для Білорусі ідея Путіна – це чергове нагадування, що Росія не збирається зупинятися на досягнутому і хотіла б створити якесь «надгосударство», в якому країнам-членам Митного союзу була б відведена роль щасливих молодших братів.
Звичайно, це вже великий прогрес порівняно зі знаменитою пропозицією Путіна, щоб Білорусь вступала в Росію областями; але все одно така доля навряд чи тішить представників білоруської політичної еліти і особисто президента Олександра Лукашенка.
Для України це ще один доказ того, що Путін не сприймає саму ідею її європейської інтеграції. А для Росії? А для Росії нічого. У країни достатньо своїх проблем. Тут живуть відчуттям безвиході, що настала після путінсько-медведєвської рокіровки на з'їзді «Єдиної Росії» і передчуттям економічної кризи, згубної для корумпованої країни з марґіналізованою владою і пасивним суспільством. У такій країні не до авантюрних об'єднань. Саме тому цю статтю Путіна в «Известиях» практично не коментували ні провідні російські політики, ні експерти.
І коли Путін виступив на інвестиційному форумі «Росія кличе!», місцеві ЗМІ в його промові виділили, перш за все, відповідь на питання про Кудрінa. Ось що хвилює росіян: залишиться Кудрін в команді чи ні. А довгі розмірковування Путіна про те, який неефективний Європейський Союз із його безліччю перекладачів і як виграла б Українa, приєднавшись до Митного союзу, помітили тільки українські ЗМІ – але ніяк не російські. Це показово: з виступу Путіна в Москві та Києві обрали абсолютно різні цитати!
Тоді навіщо Володимир Путін все це говорить? А тому що він (і його найближче оточення) живе у своєму світі, а вся решта Росії – у своєму. Оточення звично ліпить з Путіна «збирача земель» і пише йому інтеграційні статті. А образ не ліпиться саме тому, що за вікном не 2004 рік, і в умовах зниження нафтових цін від майбутнього президента чекають не утопічних роздумів, а реальних пропозицій із подолання кризових очікувань.
Фраза про Кудрінa зацікавила присутніх на форумі бізнесменів і журналістів саме тому, що вигнаний із уряду міністр фінансів вважався одним із небагатьох реалістів у владі, і тому його збереження в команді – просто надія на розсудливість. І це – реальність. А Євразійський союз або 9 мільярдів, які могла б виграти Українa, приєднавшись до Митного союзу, – слова, які мало кого хвилюють в Росії.
Не дивно, що в цій країні інтеграційні слова Путіна вважають розрахованими на зовнішню аудиторію, а в Українi чи Білорусі – спрямованими на внутрішнього споживача. А насправді вони не потрібні нікому...
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода