Нью-Йорк – У Сполучених Штатах міністерство оборони започаткувало переведення авіації та кораблів військово-морського флоту на біологічне пальне. Мета – зменшити залежність від імпортованої близькосхідної нафти. Вже сьогодні пальне для реактивних винищувачів F-15 і F-16 та важких транспортних літаків С-17 виготовляють наполовину з біологічних складових. Що ж до військово-морського флоту, то Пентагон розпорядився до кінця осені цього року перевести на біологічне пальне (на так звану «зелену енергію») всі кораблі та літаки морської авіації.
Цю програму створили кілька років тому, коли президент Джордж Буш закликав країну скоротити споживання закордонної нафти. За допомогою міністерств енергетики та сільського господарства Пентагон започаткував проект, вклавши півмільярда доларів у спорудження біопаливних переробних заводів.
Для біопалива використовують рослинну олію, тваринний жир та звичайні бур’яни на зразок трави камеліни.
Як зауважив у телевізійному інтерв’ю Джеффрі Брон, керівник біопаливної програми Військово-повітряних сил, «коли ми щойно розпочинали нашу програму, ніхто не уявляв собі, що ера біологічного палива ось-ось наспіє».
«Ми тоді гадали, що на це знадобиться принаймні 10 років. Виявилося, однак, що нам вистачило менше двох років», – каже Брон.
Революція у виробництві пального
Внаслідок високотехнологічної хімічної обробки біологічне паливо сягнуло такої стадії довершеності, що його важко відрізнити від справжнього реактивного палива нафтового походження, такого як керосин. Причому, каже Джеффрі Брон, не має значення, яку саме речовину обробляє переробний завод, – жир яловичини, рослинну олію з ресторанної кухні чи бур’ян. Найбільше годиться для виготовлення палива трава камеліна.
Пентагон сподівається вже до 2016 року половину авіаційного палива отримувати з альтернативних, ненафтових джерел.
Інша справа – вартість цього проекту. Поки що біопаливо коштує подекуди мало не у десять разів дорожче звичайного. Причина – обмежені розміри переробних підприємств. Одначе, як запевняє Том Тодаро, виконавчий директор компанії Altair, яка переробляє камеліну на реактивне пальне, воно має здешевшати завдяки спорудженню великих переробних заводів, тим більше, що новим біопаливом вже зацікавилась цивільна авіація.
Між тим, міністерство сільського господарства США почало фінансово заохочувати фермерів, які вирощують камеліну.
Для біопалива використовують рослинну олію, тваринний жир та звичайні бур’яни на зразок трави камеліни.
Як зауважив у телевізійному інтерв’ю Джеффрі Брон, керівник біопаливної програми Військово-повітряних сил, «коли ми щойно розпочинали нашу програму, ніхто не уявляв собі, що ера біологічного палива ось-ось наспіє».
«Ми тоді гадали, що на це знадобиться принаймні 10 років. Виявилося, однак, що нам вистачило менше двох років», – каже Брон.
Революція у виробництві пального
Внаслідок високотехнологічної хімічної обробки біологічне паливо сягнуло такої стадії довершеності, що його важко відрізнити від справжнього реактивного палива нафтового походження, такого як керосин. Причому, каже Джеффрі Брон, не має значення, яку саме речовину обробляє переробний завод, – жир яловичини, рослинну олію з ресторанної кухні чи бур’ян. Найбільше годиться для виготовлення палива трава камеліна.
Пентагон сподівається вже до 2016 року половину авіаційного палива отримувати з альтернативних, ненафтових джерел.
Інша справа – вартість цього проекту. Поки що біопаливо коштує подекуди мало не у десять разів дорожче звичайного. Причина – обмежені розміри переробних підприємств. Одначе, як запевняє Том Тодаро, виконавчий директор компанії Altair, яка переробляє камеліну на реактивне пальне, воно має здешевшати завдяки спорудженню великих переробних заводів, тим більше, що новим біопаливом вже зацікавилась цивільна авіація.
Між тим, міністерство сільського господарства США почало фінансово заохочувати фермерів, які вирощують камеліну.