Близько 70% користувачів комп’ютерів в Україні в більшості випадків використовують піратські комп’ютерні програми. Такими є результати досліджень Асоціації виробників програмного забезпечення. Тож за рівнем комп’ютерного піратства Україна серед 32 країн четверта. Попереду лише Китай, Нігерія та В’єтнам. Тим часом у Міністерстві внутрішніх справ запевняють: кількість програм, отриманих нелегальним шляхом, зменшується.
53% користувачів комп’ютерів в Україні в більшості випадків використовують програмне забезпечення (ПЗ), отримане з нелегальних джерел. А 16% – завжди отримують ПЗ із нелегальних джерел (наприклад, купують піратські диски на ринках або завантажують програми з інтернету). Тож в Україні понад 70% користувачів – порушники авторського права, пояснює голова Антипіратської асоціації України Володимир Ілінг.
«Комп’ютерне піратство існує в усіх країнах. Але, наприклад, в США – це лише близько 20%. А чим далі на Схід в Європі, то кількість таких програм все збільшується. В Україні та Росії цифри просто колосальні. Останні роки рівень піратства в Україні не падає. Правда, іде перерозподіл: менше піратських копій на дисках, зате все перемістилося в інтернет-сервіси. Тобто рівень не падає, просто змінюється його структура», – зазначив Володимир Ілінг.
Рівень комп’ютерного піратства в Україні неухильно скорочується, стверджують в Державній службі інтелектуальної власності України. Зокрема, за офіційними даними, в центральних органах виконавчої влади частка неліцензованих комп’ютерних програм постійно знижується й нинішнього року склала 45 відсотків.
Як шукають порушників?
Боротьба з нелегальним отриманням програмного забезпечення державою ведеться, підтверджує заступник начальника департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України Андрій Чигарських. За його словами, кримінальні справи відкривають і проти користувачів, і проти поширювачів нелегальних програм.
«Після звернення до міліції встановлюється IP-адреса, місце перебування даного серверу, потім надсилаються запити інтернет-провайдеру, встановлюються всі інші дані адміністратора даного веб-ресурсу і проводиться перевірка згідно з чинним законодавством. Практика вирішення даних питань є. Зазвичай порушують авторські та суміжні права в мережі інтернет – це розміщення неліцензійного контенту на інтернет-сайтах, технічні початки яких розташовані на території України. Зараз у першому читанні Верховної Ради перебуває законопроект. Буде чітке формулювання щодо комп’ютерного піратства», – розповів Андрій Чигарських.
Комп’ютерне піратство в Україні – це соціальна норма
Через поширення та використання неліцензійного програмного забезпечення Україна щороку втрачає близько 100 мільйонів доларів прямих податкових надходжень до держбюджету, за підрахунками компанії «Майкрософт Україна».
Використання неліцензійних програм є порушенням авторських прав його власників і давно вже отримало назву комп’ютерного піратства. Киянин Андрій практично ніколи не купує програмне забезпечення, бо вважає це марною тратою часу та грошей. Адже все, що потрібно, можна знайти в інтернеті і безкоштовно, говорить він.
«Програми зламані і є у вільному доступі, за які не треба платити. Я скачую програми, тому що таким чином я не витрачаю на них гроші. Якби я платив за кожну програму, яка в мене встановлена, згідно з її офіційною ціною, то це були б тисячі доларів – це більше, ніж комп’ютер і багато пристроїв до нього. Я за авторське право і співчуваю тим компаніям, які недоотримують гроші. Проте я за це авторське право до тих пір, доки мені не доводиться платити», – сказав хлопець.
Зараз комп’ютерне піратство в Україні – це соціальна норма, говорить Ярина Ключковська, директор з корпоративних комунікацій «Майкрософт Україна». Що говорити про домашніх користувачів, якщо навіть в органах державної влади понад половина програм – піратські! Українці ж повинні зрозуміти, що інтелектуальна власність – це також майно. Отож, користуючись неліцензійними програмами, людина стає справжнім злодієм.
«З одного боку, безперечно, це – просвітницька робота. Це має починатися в школі. З іншого боку, мають бути правоохоронні заходи згідно з Кримінальним кодексом, Цивільним кодексом, Адміністративним кодексом. В Україні є і кримінальна відповідальність (тобто індивідуальна), і адміністративна (тобто організація, яка використовує). Кримінальну відповідальність несе людина, яка ухвалює рішення і фізично встановлює програмне забезпечення. Якщо це підприємство, то це системний адміністратор і людина, яка йому дала цю інструкцію. Тобто зазвичай це перша особа компанії», – зазначила Ярина Ключковська.
«Треба прибрати торгівлю з вулиць, з лотків, на відкритих ринках…»
Законодавство є. Просто треба використовувати його на практиці та контролювати його дотримання. Цим мають займатися державні органи. А з іншого боку, програми мають бути дешевшими, тим самим доступнішими для українського споживача, акцентує Володимир Ілінг, голова Антипіратської асоціації України.
«Плюс має бути велика пропагандистська робота з боку держави, а цим зараз ніхто не займається. В Росії рівень піратства приблизно такий, як у нас. Єдине, що там більш динамічно створюються різноманітні структури, які протидіють піратству, а в нас тут затишшя. В чому повинні виражатися реально підходи держави? Це – прибрати торгівлю з вулиць, з лотків, на відкритих ринках, щоб не торгували цими продуктами. А оскільки таких кроків нема, то говорити, власне кажучи, нема про що», – наголосив Володимир Ілінг.
В Україні правоохоронні органи перевіряють використання неліцензійного програмного забезпечення зазвичай лише на підприємствах. Водночас, наприклад, у Польщі домашніх користувачів перевіряють нарівні з юридичними особами.
«Комп’ютерне піратство існує в усіх країнах. Але, наприклад, в США – це лише близько 20%. А чим далі на Схід в Європі, то кількість таких програм все збільшується. В Україні та Росії цифри просто колосальні. Останні роки рівень піратства в Україні не падає. Правда, іде перерозподіл: менше піратських копій на дисках, зате все перемістилося в інтернет-сервіси. Тобто рівень не падає, просто змінюється його структура», – зазначив Володимир Ілінг.
Рівень комп’ютерного піратства в Україні неухильно скорочується, стверджують в Державній службі інтелектуальної власності України. Зокрема, за офіційними даними, в центральних органах виконавчої влади частка неліцензованих комп’ютерних програм постійно знижується й нинішнього року склала 45 відсотків.
Як шукають порушників?
Боротьба з нелегальним отриманням програмного забезпечення державою ведеться, підтверджує заступник начальника департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України Андрій Чигарських. За його словами, кримінальні справи відкривають і проти користувачів, і проти поширювачів нелегальних програм.
«Після звернення до міліції встановлюється IP-адреса, місце перебування даного серверу, потім надсилаються запити інтернет-провайдеру, встановлюються всі інші дані адміністратора даного веб-ресурсу і проводиться перевірка згідно з чинним законодавством. Практика вирішення даних питань є. Зазвичай порушують авторські та суміжні права в мережі інтернет – це розміщення неліцензійного контенту на інтернет-сайтах, технічні початки яких розташовані на території України. Зараз у першому читанні Верховної Ради перебуває законопроект. Буде чітке формулювання щодо комп’ютерного піратства», – розповів Андрій Чигарських.
Комп’ютерне піратство в Україні – це соціальна норма
Через поширення та використання неліцензійного програмного забезпечення Україна щороку втрачає близько 100 мільйонів доларів прямих податкових надходжень до держбюджету, за підрахунками компанії «Майкрософт Україна».
Використання неліцензійних програм є порушенням авторських прав його власників і давно вже отримало назву комп’ютерного піратства. Киянин Андрій практично ніколи не купує програмне забезпечення, бо вважає це марною тратою часу та грошей. Адже все, що потрібно, можна знайти в інтернеті і безкоштовно, говорить він.
«Програми зламані і є у вільному доступі, за які не треба платити. Я скачую програми, тому що таким чином я не витрачаю на них гроші. Якби я платив за кожну програму, яка в мене встановлена, згідно з її офіційною ціною, то це були б тисячі доларів – це більше, ніж комп’ютер і багато пристроїв до нього. Я за авторське право і співчуваю тим компаніям, які недоотримують гроші. Проте я за це авторське право до тих пір, доки мені не доводиться платити», – сказав хлопець.
Зараз комп’ютерне піратство в Україні – це соціальна норма, говорить Ярина Ключковська, директор з корпоративних комунікацій «Майкрософт Україна». Що говорити про домашніх користувачів, якщо навіть в органах державної влади понад половина програм – піратські! Українці ж повинні зрозуміти, що інтелектуальна власність – це також майно. Отож, користуючись неліцензійними програмами, людина стає справжнім злодієм.
«З одного боку, безперечно, це – просвітницька робота. Це має починатися в школі. З іншого боку, мають бути правоохоронні заходи згідно з Кримінальним кодексом, Цивільним кодексом, Адміністративним кодексом. В Україні є і кримінальна відповідальність (тобто індивідуальна), і адміністративна (тобто організація, яка використовує). Кримінальну відповідальність несе людина, яка ухвалює рішення і фізично встановлює програмне забезпечення. Якщо це підприємство, то це системний адміністратор і людина, яка йому дала цю інструкцію. Тобто зазвичай це перша особа компанії», – зазначила Ярина Ключковська.
«Треба прибрати торгівлю з вулиць, з лотків, на відкритих ринках…»
Законодавство є. Просто треба використовувати його на практиці та контролювати його дотримання. Цим мають займатися державні органи. А з іншого боку, програми мають бути дешевшими, тим самим доступнішими для українського споживача, акцентує Володимир Ілінг, голова Антипіратської асоціації України.
«Плюс має бути велика пропагандистська робота з боку держави, а цим зараз ніхто не займається. В Росії рівень піратства приблизно такий, як у нас. Єдине, що там більш динамічно створюються різноманітні структури, які протидіють піратству, а в нас тут затишшя. В чому повинні виражатися реально підходи держави? Це – прибрати торгівлю з вулиць, з лотків, на відкритих ринках, щоб не торгували цими продуктами. А оскільки таких кроків нема, то говорити, власне кажучи, нема про що», – наголосив Володимир Ілінг.
В Україні правоохоронні органи перевіряють використання неліцензійного програмного забезпечення зазвичай лише на підприємствах. Водночас, наприклад, у Польщі домашніх користувачів перевіряють нарівні з юридичними особами.