Львів – Кілька років тривають розмови про ймовірне внесення у список ЮНЕСКО 16 українських дерев’яних церков, які збереглися у карпатському регіоні України та Польщі. Однак, якщо у Польщі сакральні пам’ятки відреставровані і держава сприяє у просуванні проекту, то в Україні практично нічого не зроблено. Раніше експерти називали 2012 рік як дату, коли унікальні дерев’яні храми можуть поповнити список ЮНЕСКО. Нині мова вже йде про 2014 рік.
Із 13 до 16 вересня у Львові відбувається Міжнародна конференція «Феномен дерев’яної церкви». Її учасники з України та Польщі оглянуть більшість храмів, які, на їхню думку, заслуговують міжнародного визнання.
Ще кілька років тому українські та польські фахівці відібрали 16 українських дерев’яних храмів як пропозицію до внесення у список Світової спадщини ЮНЕСКО, порівну по обидва боки кордону. Це кращі зразки галицьких, гуцульських, лемківських, бойківських дерев’яних храмів.
Найстарший з-поміж них – у Потеличах на Львівщині початку XVI століття. Окрасою у списку є церква Святого Юрія XVII століття в Дрогобичі, яка вирізняється багатою бароковою архітектурою, стінописом та іконостасом.
Дерев’яні храми обирали за автентичністю
Обирали церкви за встановленими ЮНЕСКО критеріями: враховуючи автентичність пам’ятки, її стан, матеріали, які використовуються для реставрації і ремонту, та збереження історичного ландшафту.
Усі вісім храмів на території Польщі відреставровані. Тим часом в Україні не зроблено по суті нічого і не передбачено фінансування для реставрації храмів, які перебувають у задовільному стані, зазначив науковий співробітник інституту «Укрзахідпроект» Василь Слободян.
«Перше подання з переліком і описом храмів, яке ми підготували у Львові для ЮНЕСКО, у Києві «зарубали». Я вже не кажу про те, що до приїзду експертів ЮНЕСКО треба було б ці пам’ятки підготувати», – каже науковець.
Польська сторона сприяла Україні в тому, щоб підготувати спільне подання до ЮНЕСКО, яке планують надіслати у січні наступного року. А вже навесні міжнародні експерти оглянуть храми і зроблять свої зауваження.
Якщо обидві країни виконають вказівки ЮНЕСКО, то у 2014 році українські сакральні пам’ятки можуть поповнити світовий список, каже заступник директора Національного інституту спадщини з Варшави Маріуш Чуба. «Якщо Європа і міжнародна спільнота недооцінять українську дерев’яну сакральну архітектуру, то я не розумію тоді, чим та є Європа», – наголосив польський фахівець.
Дерев’яною архітектурою у світі нікого не здивуєш. Вона є і в Японії чи Китаї, і в Європі. Однак українські дерев’яні церкви таки вражають і є унікальними, кажуть експерти.
Феномен галицьких, гуцульських, буковинських, лемківських, бойківських дерев’яних храмів у тому, що вони надзвичайно різноманітні, зауважив у розмові львівський науковець Василь Слободян. «Ці церкви мають спільну засаду – тридільність. Ні одна інша архітектура світу такого не має: відповідності внутрішнього простору й зовнішнього», – переконаний науковець.
Не менш вражає світ і ставлення української держави та українців до сакрального дерев’яного мистецтва. Бо за роки незалежності лише на Львівщині цілком згоріли майже 30 старовинних дерев’яних храмів.
Також на цю тему:
Чи спроможне ЮНЕСКО зупинити руйнацію дерев’яних церков в Україні
У списку ЮНЕСКО – українські церкви в Словаччині
Ще кілька років тому українські та польські фахівці відібрали 16 українських дерев’яних храмів як пропозицію до внесення у список Світової спадщини ЮНЕСКО, порівну по обидва боки кордону. Це кращі зразки галицьких, гуцульських, лемківських, бойківських дерев’яних храмів.
Найстарший з-поміж них – у Потеличах на Львівщині початку XVI століття. Окрасою у списку є церква Святого Юрія XVII століття в Дрогобичі, яка вирізняється багатою бароковою архітектурою, стінописом та іконостасом.
Дерев’яні храми обирали за автентичністю
Обирали церкви за встановленими ЮНЕСКО критеріями: враховуючи автентичність пам’ятки, її стан, матеріали, які використовуються для реставрації і ремонту, та збереження історичного ландшафту.
Усі вісім храмів на території Польщі відреставровані. Тим часом в Україні не зроблено по суті нічого і не передбачено фінансування для реставрації храмів, які перебувають у задовільному стані, зазначив науковий співробітник інституту «Укрзахідпроект» Василь Слободян.
«Перше подання з переліком і описом храмів, яке ми підготували у Львові для ЮНЕСКО, у Києві «зарубали». Я вже не кажу про те, що до приїзду експертів ЮНЕСКО треба було б ці пам’ятки підготувати», – каже науковець.
Польська сторона сприяла Україні в тому, щоб підготувати спільне подання до ЮНЕСКО, яке планують надіслати у січні наступного року. А вже навесні міжнародні експерти оглянуть храми і зроблять свої зауваження.
Якщо обидві країни виконають вказівки ЮНЕСКО, то у 2014 році українські сакральні пам’ятки можуть поповнити світовий список, каже заступник директора Національного інституту спадщини з Варшави Маріуш Чуба. «Якщо Європа і міжнародна спільнота недооцінять українську дерев’яну сакральну архітектуру, то я не розумію тоді, чим та є Європа», – наголосив польський фахівець.
Село Княже, Сокальський район, Львівська область, церква Св. Миколая, 1782 р. Дерев’яна церква оббита пластиком. Фото 21 вересня 2006 р. Архів О. Бойко
Україна: унікальні пам’ятки занедбані
Дерев’яною архітектурою у світі нікого не здивуєш. Вона є і в Японії чи Китаї, і в Європі. Однак українські дерев’яні церкви таки вражають і є унікальними, кажуть експерти.
Феномен галицьких, гуцульських, буковинських, лемківських, бойківських дерев’яних храмів у тому, що вони надзвичайно різноманітні, зауважив у розмові львівський науковець Василь Слободян. «Ці церкви мають спільну засаду – тридільність. Ні одна інша архітектура світу такого не має: відповідності внутрішнього простору й зовнішнього», – переконаний науковець.
Не менш вражає світ і ставлення української держави та українців до сакрального дерев’яного мистецтва. Бо за роки незалежності лише на Львівщині цілком згоріли майже 30 старовинних дерев’яних храмів.
Також на цю тему:
Чи спроможне ЮНЕСКО зупинити руйнацію дерев’яних церков в Україні
У списку ЮНЕСКО – українські церкви в Словаччині