Якщо ваша дитина забагато сидить в інтернеті і зовсім не читає книги, можливі пояснення цього є наступними:
1. Дитина ще не вміє читати (у школі цьому вчать із семи років);
2. Вона вже переглянула усі ваші 7-10 книг, куплених вами ще в студентські роки, забракувала їх, як непридатні для чтива, і тепер шукає книги в інтернеті;
3. Ваша дитина, переглядаючи еротичні сайти, шукає там фотографії своєї учительки, щоб використати їх, як компромат;
4. Вона шукає інструкцію для виготовлення бомби в домашніх умовах, щоб підірвати школу;
5. Можливо вона – вроджений програміст, блогер або дизайнер.
А якщо по-серйозному, то мене дивують категоричні висновки деяких психологів про інтернет та небезпеку узалежнення від нього. Колись теж саме писали про шкідливість перегляду телебачення. А на противагу радили більше читати книг, ходити в театр і кіно.
Одна пані, здається з Канади, пишучи про зло, яке, буцім, завдає Фейсбук чи Твіттер, запитує: навіщо іншим знати, яку каву ви п’єте вранці і про що у той момент думаєте? І це при тому. що соціальні мережі давно стали найбільшим майданчиком не лише для обміну думками, але й для поширення реклами. Хоча, до слова, переказ її статті я теж знайшов в інтернеті.
Тепер кожна фірма заводить свої сторінки на Фейсбуці і в Твіттері, та ще й вимагає від підлеглих, щоб ті ставили «лайки» під рекламою її продуктів.
Тому розумні роботодавці і не намагаються заблоковувати доступ на робочих місцях до соцмереж своїм працівникам. Бо якщо запровадити таку заборону, то хто ж тоді «лайкатиме» а потім і купуватиме їхні продукти.
А щодо інтернету і дітей, то інтернет – це потужний інструмент для пізнання світу. І як кожним інструментом, ним теж часом можна поранитися, якщо не поводитися виважено...
1. Дитина ще не вміє читати (у школі цьому вчать із семи років);
2. Вона вже переглянула усі ваші 7-10 книг, куплених вами ще в студентські роки, забракувала їх, як непридатні для чтива, і тепер шукає книги в інтернеті;
3. Ваша дитина, переглядаючи еротичні сайти, шукає там фотографії своєї учительки, щоб використати їх, як компромат;
4. Вона шукає інструкцію для виготовлення бомби в домашніх умовах, щоб підірвати школу;
5. Можливо вона – вроджений програміст, блогер або дизайнер.
А якщо по-серйозному, то мене дивують категоричні висновки деяких психологів про інтернет та небезпеку узалежнення від нього. Колись теж саме писали про шкідливість перегляду телебачення. А на противагу радили більше читати книг, ходити в театр і кіно.
Одна пані, здається з Канади, пишучи про зло, яке, буцім, завдає Фейсбук чи Твіттер, запитує: навіщо іншим знати, яку каву ви п’єте вранці і про що у той момент думаєте? І це при тому. що соціальні мережі давно стали найбільшим майданчиком не лише для обміну думками, але й для поширення реклами. Хоча, до слова, переказ її статті я теж знайшов в інтернеті.
Тепер кожна фірма заводить свої сторінки на Фейсбуці і в Твіттері, та ще й вимагає від підлеглих, щоб ті ставили «лайки» під рекламою її продуктів.
Тому розумні роботодавці і не намагаються заблоковувати доступ на робочих місцях до соцмереж своїм працівникам. Бо якщо запровадити таку заборону, то хто ж тоді «лайкатиме» а потім і купуватиме їхні продукти.
А щодо інтернету і дітей, то інтернет – це потужний інструмент для пізнання світу. І як кожним інструментом, ним теж часом можна поранитися, якщо не поводитися виважено...