Прага – Минає 20 років від часу путчу в Москві, який мав на меті зберегти Радянський Союз, але тільки прискорив його розпад. Головні події розгорталися в Росії та Україні. Але менше відомо широкому загалу те, що відбувалося тоді в Центральній Азії, які настрої та очікування панували там.
Новина про те, що президента СРСР Михайла Горбачова відсторонили від влади, поки він відпочивав у Криму, дісталася до Центральної Азії по радіо. Більшість щойно призначених керівників тодішніх середньоазійських республік вирішили перечекати непевний час.
Але тодішній демократ, голова Академії наук Киргизстану Аскар Акаєв, який був майже рік новообраним президентом, пішов на ризикований крок. Він закликав киргизів не виконувати розпоряджень путчистів.
«Того дня, 19 серпня, я звернувся до народу Киргизстану і пояснив, що це заколот, який має на меті збереження радянського авторитарного режиму. Після мого телевізійного виступу люди почали нам дзвонити і слати до уряду телеграми підтримки. Думаю, що киргизи мають цим пишатися, в сусідніх середньоазійських республіках ніхто не виступав. Вони просто вичікували, що буде далі», – згадує Аскар Акаєв.
У сусідньому Туркменистані президент Сапармурат Ніязов обіцяв путчистам підтримку, але разом з тим відчував розгубленість. Про це згадує Нурмухаммет Ханамов, який на той час обіймав посаду голови туркменського уряду і опинився в кабінеті президента, якраз коли пролунав дзвоник від голови путчистів Геннадія Янаєва.
«Я тоді був у кабінеті Ніязова з тижневим звітом. Я сидів перед ним, коли задзвонив телефон. Він підняв слухавку і встав з крісла. Він сказав: «Так, товаришу Янаєв, я чув про ситуацію. Не турбуйтеся щодо нашої республіки. Все буде добре. Ми вас підтримаємо». Це була дуже коротка розмова, після якої Ніязов знову сів і тяжко зітхнув. Він сказав: «Важка ситуація. Не знаєш, як в ній поводитися», – розповів Нурмухаммет Ханамов.
Підтримав, не підтримав – головне вчасно
Ніязов виявися спритнішим політиком, ніж його таджицький колега, Каггор Магкамов, який в результаті необережної поведінки під час путчу мусив піти у відставку. На сесії парламенту, що проходила через тиждень після путчу, Магкамов заявив, що він від самого початку був проти політики путчистів.
Але на сесії виявився журналіст, який того пам’ятного дня взяв інтерв’ю у президента Магкамова. У запису президент Таджикистану повністю підтримав путчистів. Під тиском парламентарів та демонстрантів, що зібралися перед парламентом, Магкамов подав у відставку.
Президента Узбекистану Іслама Карімова новина про путч застала під час поїздки до Індії. Карімов настільки поквапився підтримати путч, що надіслав телеграму просто з борту урядового літака. Щоправда, потім слідів цієї телеграми не вдалося знайти, а сам Карімов заявив, що її ніколи й не було.
Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв у перший день путчу, 19 серпня, промовчав, а коли вже на другий день йому стало зрозуміло, що путч провалюється, він виступив по телебаченню проти путчистів. Цим Назарбаєв зберіг свою посаду президента, яку посідає і нині. Він та президент Узбекистану залишаються безальтернативними правителями своїх країн уже понад 20 років після того вирішального дня.
Матеріал підготували Марія Щур і Farangis Najibullah
Але тодішній демократ, голова Академії наук Киргизстану Аскар Акаєв, який був майже рік новообраним президентом, пішов на ризикований крок. Він закликав киргизів не виконувати розпоряджень путчистів.
«Того дня, 19 серпня, я звернувся до народу Киргизстану і пояснив, що це заколот, який має на меті збереження радянського авторитарного режиму. Після мого телевізійного виступу люди почали нам дзвонити і слати до уряду телеграми підтримки. Думаю, що киргизи мають цим пишатися, в сусідніх середньоазійських республіках ніхто не виступав. Вони просто вичікували, що буде далі», – згадує Аскар Акаєв.
У сусідньому Туркменистані президент Сапармурат Ніязов обіцяв путчистам підтримку, але разом з тим відчував розгубленість. Про це згадує Нурмухаммет Ханамов, який на той час обіймав посаду голови туркменського уряду і опинився в кабінеті президента, якраз коли пролунав дзвоник від голови путчистів Геннадія Янаєва.
«Я тоді був у кабінеті Ніязова з тижневим звітом. Я сидів перед ним, коли задзвонив телефон. Він підняв слухавку і встав з крісла. Він сказав: «Так, товаришу Янаєв, я чув про ситуацію. Не турбуйтеся щодо нашої республіки. Все буде добре. Ми вас підтримаємо». Це була дуже коротка розмова, після якої Ніязов знову сів і тяжко зітхнув. Він сказав: «Важка ситуація. Не знаєш, як в ній поводитися», – розповів Нурмухаммет Ханамов.
Підтримав, не підтримав – головне вчасно
Ніязов виявися спритнішим політиком, ніж його таджицький колега, Каггор Магкамов, який в результаті необережної поведінки під час путчу мусив піти у відставку. На сесії парламенту, що проходила через тиждень після путчу, Магкамов заявив, що він від самого початку був проти політики путчистів.
Але на сесії виявився журналіст, який того пам’ятного дня взяв інтерв’ю у президента Магкамова. У запису президент Таджикистану повністю підтримав путчистів. Під тиском парламентарів та демонстрантів, що зібралися перед парламентом, Магкамов подав у відставку.
Президента Узбекистану Іслама Карімова новина про путч застала під час поїздки до Індії. Карімов настільки поквапився підтримати путч, що надіслав телеграму просто з борту урядового літака. Щоправда, потім слідів цієї телеграми не вдалося знайти, а сам Карімов заявив, що її ніколи й не було.
Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв у перший день путчу, 19 серпня, промовчав, а коли вже на другий день йому стало зрозуміло, що путч провалюється, він виступив по телебаченню проти путчистів. Цим Назарбаєв зберіг свою посаду президента, яку посідає і нині. Він та президент Узбекистану залишаються безальтернативними правителями своїх країн уже понад 20 років після того вирішального дня.
Матеріал підготували Марія Щур і Farangis Najibullah