Київ – Україна – в трійці світових лідерів за кількістю травм і смертей на шахтах. Лише за за липень цього року сталося не менше 7 аварій - це лише на легальних шахтах. Яка ситуація в так званих копанках, нелегальних приватних шахтах, взагалі не відомо.
95% українських шахт не модернізували вже 20 років – це одна з причин того, що на 1 мільйон тонн видобутого вугілля в нашій країні доводиться 2,2 смерті. І жахлива статистика з роками не змінюється, жертв копалень менше не стає, стверджує лідер партії «Нова Сила» Юрій Збітнєв.
«За кожним доларом, за кожною сотнею мільйонів доларів стоять життя конкретних людей. За перше десятиліття незалежності України загинуло 3,4 тисячі шахтарів, приблизно стільки ж залишилися інвалідами. Ще 10 років нам не менш дорого обійшлися. Ми є у трійці світових лідерів за кількістю випадків травматизму і загибелі людей на шахтах», – зазначив Юрій Збітнєв.
Офіційна статистика: аварій і загиблих менше
Зі свого боку Павло Воронов, начальник відділу охорони праці Міністерства енергетики та вугільної промисловості констатує: за останні 5 років кількість травмованих і загиблих скоротилася вдвічі. А аварійність за останній рік упала на 30%. Цьому, зокрема. сприяє державна Програма зменшення травматизму на видобувних підприємствах, говорить чиновник.
«Вводиться нове обладнання, можливо, не так активно, як хотілося б, тому що багато грошей дуже треба. Новий рівень системи управління промислової безпеки та охорони праці. Вимагаємо збільшення коштів від реалізації вугілля, щоб ішли відрахування на охорону праці не менше 3%», – зауважив Павло Воронов.
Промислові масштаби нелегальних копалень
Що ж стосується копанок, – ніяких цифр або пропозицій Мінвуглепром не має. У той час, нелегальний видобуток вугілля (з використанням сучасної техніки) набув за останні 20 років промислових масштабів, повідомляє луганський кореспондент Радіо Свобода.
Красний Луч – один із центрів нелегального бізнесу. Місцевий житель Олександр півтора місяця тому працював на копанці. Каже, гроші платили вчасно, отримував близько трьох тисяч на місяць. «На випадок перевірок була установка втікати у найближчу лісопосадку і телефонувати начальству, – каже він. – Чоловік, який видавав зарплату, був у міліцейській формі. Так що він міліціонер, очевидно».
На підпільній копальні разом із Олександром працювало ще сім чоловіків. Частина людей видовбували вугілля під землею і вантажили у саморобні вагонетки, інші за допомогою лебідки і трактора витягували вугілля на поверхню. Про якісь соціальні гарантії і техніку безпеки на таких підприємствах навіть не згадують. Обвали кріплень, вибух метану, отруєння газом – смертельні випадки не поодинокі.
Натомість у міліції звітують про боротьбу з копанками. За даними прес-служби обласного управління МВС, у цьому році порушені 92 карних справ за фактами нелегального видобутку, вилучено 72 одиниці техніки (екскаватори, бульдозери, трактори), а також 2,5 тисячі тонн вугілля. Голова Луганської обласної адміністрації Володимир Пристюк нещодавно взагалі заявив: з листопада минулого року роботу незаконних копанок на Луганщині вдалося зупинити. Однак доцільніше копанки не просто закривати – їх потрібно легалізувати, вважає керівник Луганщини. За його підрахунками, невдовзі в області буде створено 600 міні-шахт.
Зарплата гірників залежить від кількості видобутого вугілля
Метою власників та керівників шахт є більша кількість видобутого вугілля меншими силами й затратами, говорить Дмитро Калитвинцев, член правління об’єднання громадян «Трудовий рух «Солідарність». А зарплата гірників залежить від кількості видобутого вугілля, тому на шахтах і не дотримуються техніки безпеки, стверджує Калитвинцев.
«Якщо все зробити за технікою безпеки, то такого видобутку, який зараз дає шахта – понад мільйона тонн – його вже не буде. Але люди будуть живі. Іще люди йдуть на ці порушення, тому що є інтегрована система оплати праці, введені оклади: 2,9 тисячі гривень, 3,1 тисячі гривень і 3,4 тисячі гривень, – говорить Дмитро Калитвинцев. – Для того, щоб отримати більше, шахтар повинен виявити ініціативу. А ініціатива в шахті – це злочин. Не можна у шахті проявляти ініціативу. Все повинно бути чітко, згідно з технікою безпеки. Якщо людина не проявляє ініціативу, вона отримує набагато менше. Ще й сам оклад шахтаря у два рази менший, ніж повинно бути. Повинно бути згідно з галузевою угодою – 6,7 тисяч гривень».
«У Німеччині погодинна оплата праці й усі дотримуються правил»
Олександр має 20-річний досвід роботи у шахтах. До того ж, побувавши у Німеччині, він може порівняти, як платять гірникам там і як в Україні. Олександр наголошує: найоптимальніший варіант, за яким можна убити двох зайців, – належну зарплату і ретельніше ставлення до норм безпеки, погодинна оплата праці.
«Датчики, які контролюють рівень метану, шахтарі замотують або целофаном, або куфайкою, або просто піднімають їх догори – і концентрація невеличка. Тому що наша система оплати є преміальною. А саме, коли виконуєш план і видобуваєш більше вугілля або метрів більше пройдеш, тим більша заробітна плата. Я був у Німеччині, там у них погодинна оплата праці й усі дотримуються правил техніки безпеки. Все-таки люди розуміють, що повинні заробляти гроші, але ще й знають, що додому треба прийти живим», – розповів Олександр.
Запровадження погодинної оплати праці підтримує також голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець. «Для того, щоб шахтарі не змушені були порушувати правила техніки безпеки в погоні за тоннами та за зарплатами, необхідно ввести саме систему погодинної оплати праці», – каже він.
Закон «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачає поступовий перехід на погодинну оплату праці шахтарів. Але, як зазначив голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець, в Україні немає жодної шахти, де б дотримувалися такого принципу.
«Одні з найсерйозніших причин травмування шахтарів – це корупція і безвідповідальність. За 20 років незалежності дійсно винна особа жодного разу не понесла відповідальність. Люди працюють в умовах, де порушується паспорт ведення гірничих робіт газового режиму, не вистачає елементарних засобів індивідуального захисту. Я не знаю таких випадків, де б страхували шахтарів і шахтарі отримували б страховки», – сказав Михайло Волинець.
Суворіший контроль і відповідальність
У Міністерстві енергетики та вугільної промисловості постійно намагаються стимулювати дотримання правил безпеки різними методами, стверджує Павло Воронов, начальник відділу охорони праці відомства.
«Намагаємося фінансово зацікавити всіх, починаючи від роботодавця, закінчуючи працівником, щоб прививати інтерес до не порушення, до безпечної праці. Суворіші вимоги будуть до всіх», – наголосив Павло Воронов.
Хоча обов’язок забезпечити відповідні умови праці покладаються саме на керівників та власників шахт, однак часто саме вони закуповують старе обладнання й різними способами економлять на засобах безпеки, стверджують представники профспілок.
Українське законодавство, яке існує у цій сфері, не дозволяє притягнути до серйозної відповідальності – кримінальної та матеріальної – винуватців аварій на шахтах, зауважує незалежний енергетичний експерт Володимир Саприкін.
«Треба вклади більше коштів у забезпечення техніки безпеки, підвищити відповідальність у випадку загибелі чи травмування шахтарів і виписати це на законодавчому рівні. Керівництво має турбуватися про забезпечення техніки безпеки і самі шахтарі. Крім того, мають серйозно підходити до цього відповідальні органи, Держгірпромнагляд має регулярно спускатися в шахту», – зазначив експерт.
За статистикою Незалежної профспілки гірників, у 2008 році на шахтах загинуло 174 шахтарі, у 2009 – 151, у 2010 – 108. Кількість жертв лише за 7 місяців цього року становить 105 осіб.
«За кожним доларом, за кожною сотнею мільйонів доларів стоять життя конкретних людей. За перше десятиліття незалежності України загинуло 3,4 тисячі шахтарів, приблизно стільки ж залишилися інвалідами. Ще 10 років нам не менш дорого обійшлися. Ми є у трійці світових лідерів за кількістю випадків травматизму і загибелі людей на шахтах», – зазначив Юрій Збітнєв.
Офіційна статистика: аварій і загиблих менше
Зі свого боку Павло Воронов, начальник відділу охорони праці Міністерства енергетики та вугільної промисловості констатує: за останні 5 років кількість травмованих і загиблих скоротилася вдвічі. А аварійність за останній рік упала на 30%. Цьому, зокрема. сприяє державна Програма зменшення травматизму на видобувних підприємствах, говорить чиновник.
«Вводиться нове обладнання, можливо, не так активно, як хотілося б, тому що багато грошей дуже треба. Новий рівень системи управління промислової безпеки та охорони праці. Вимагаємо збільшення коштів від реалізації вугілля, щоб ішли відрахування на охорону праці не менше 3%», – зауважив Павло Воронов.
Промислові масштаби нелегальних копалень
Що ж стосується копанок, – ніяких цифр або пропозицій Мінвуглепром не має. У той час, нелегальний видобуток вугілля (з використанням сучасної техніки) набув за останні 20 років промислових масштабів, повідомляє луганський кореспондент Радіо Свобода.
Красний Луч – один із центрів нелегального бізнесу. Місцевий житель Олександр півтора місяця тому працював на копанці. Каже, гроші платили вчасно, отримував близько трьох тисяч на місяць. «На випадок перевірок була установка втікати у найближчу лісопосадку і телефонувати начальству, – каже він. – Чоловік, який видавав зарплату, був у міліцейській формі. Так що він міліціонер, очевидно».
На підпільній копальні разом із Олександром працювало ще сім чоловіків. Частина людей видовбували вугілля під землею і вантажили у саморобні вагонетки, інші за допомогою лебідки і трактора витягували вугілля на поверхню. Про якісь соціальні гарантії і техніку безпеки на таких підприємствах навіть не згадують. Обвали кріплень, вибух метану, отруєння газом – смертельні випадки не поодинокі.
Натомість у міліції звітують про боротьбу з копанками. За даними прес-служби обласного управління МВС, у цьому році порушені 92 карних справ за фактами нелегального видобутку, вилучено 72 одиниці техніки (екскаватори, бульдозери, трактори), а також 2,5 тисячі тонн вугілля. Голова Луганської обласної адміністрації Володимир Пристюк нещодавно взагалі заявив: з листопада минулого року роботу незаконних копанок на Луганщині вдалося зупинити. Однак доцільніше копанки не просто закривати – їх потрібно легалізувати, вважає керівник Луганщини. За його підрахунками, невдовзі в області буде створено 600 міні-шахт.
Зарплата гірників залежить від кількості видобутого вугілля
Метою власників та керівників шахт є більша кількість видобутого вугілля меншими силами й затратами, говорить Дмитро Калитвинцев, член правління об’єднання громадян «Трудовий рух «Солідарність». А зарплата гірників залежить від кількості видобутого вугілля, тому на шахтах і не дотримуються техніки безпеки, стверджує Калитвинцев.
«Якщо все зробити за технікою безпеки, то такого видобутку, який зараз дає шахта – понад мільйона тонн – його вже не буде. Але люди будуть живі. Іще люди йдуть на ці порушення, тому що є інтегрована система оплати праці, введені оклади: 2,9 тисячі гривень, 3,1 тисячі гривень і 3,4 тисячі гривень, – говорить Дмитро Калитвинцев. – Для того, щоб отримати більше, шахтар повинен виявити ініціативу. А ініціатива в шахті – це злочин. Не можна у шахті проявляти ініціативу. Все повинно бути чітко, згідно з технікою безпеки. Якщо людина не проявляє ініціативу, вона отримує набагато менше. Ще й сам оклад шахтаря у два рази менший, ніж повинно бути. Повинно бути згідно з галузевою угодою – 6,7 тисяч гривень».
«У Німеччині погодинна оплата праці й усі дотримуються правил»
Олександр має 20-річний досвід роботи у шахтах. До того ж, побувавши у Німеччині, він може порівняти, як платять гірникам там і як в Україні. Олександр наголошує: найоптимальніший варіант, за яким можна убити двох зайців, – належну зарплату і ретельніше ставлення до норм безпеки, погодинна оплата праці.
«Датчики, які контролюють рівень метану, шахтарі замотують або целофаном, або куфайкою, або просто піднімають їх догори – і концентрація невеличка. Тому що наша система оплати є преміальною. А саме, коли виконуєш план і видобуваєш більше вугілля або метрів більше пройдеш, тим більша заробітна плата. Я був у Німеччині, там у них погодинна оплата праці й усі дотримуються правил техніки безпеки. Все-таки люди розуміють, що повинні заробляти гроші, але ще й знають, що додому треба прийти живим», – розповів Олександр.
Запровадження погодинної оплати праці підтримує також голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець. «Для того, щоб шахтарі не змушені були порушувати правила техніки безпеки в погоні за тоннами та за зарплатами, необхідно ввести саме систему погодинної оплати праці», – каже він.
Закон «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачає поступовий перехід на погодинну оплату праці шахтарів. Але, як зазначив голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець, в Україні немає жодної шахти, де б дотримувалися такого принципу.
«Одні з найсерйозніших причин травмування шахтарів – це корупція і безвідповідальність. За 20 років незалежності дійсно винна особа жодного разу не понесла відповідальність. Люди працюють в умовах, де порушується паспорт ведення гірничих робіт газового режиму, не вистачає елементарних засобів індивідуального захисту. Я не знаю таких випадків, де б страхували шахтарів і шахтарі отримували б страховки», – сказав Михайло Волинець.
Суворіший контроль і відповідальність
У Міністерстві енергетики та вугільної промисловості постійно намагаються стимулювати дотримання правил безпеки різними методами, стверджує Павло Воронов, начальник відділу охорони праці відомства.
«Намагаємося фінансово зацікавити всіх, починаючи від роботодавця, закінчуючи працівником, щоб прививати інтерес до не порушення, до безпечної праці. Суворіші вимоги будуть до всіх», – наголосив Павло Воронов.
Хоча обов’язок забезпечити відповідні умови праці покладаються саме на керівників та власників шахт, однак часто саме вони закуповують старе обладнання й різними способами економлять на засобах безпеки, стверджують представники профспілок.
Українське законодавство, яке існує у цій сфері, не дозволяє притягнути до серйозної відповідальності – кримінальної та матеріальної – винуватців аварій на шахтах, зауважує незалежний енергетичний експерт Володимир Саприкін.
«Треба вклади більше коштів у забезпечення техніки безпеки, підвищити відповідальність у випадку загибелі чи травмування шахтарів і виписати це на законодавчому рівні. Керівництво має турбуватися про забезпечення техніки безпеки і самі шахтарі. Крім того, мають серйозно підходити до цього відповідальні органи, Держгірпромнагляд має регулярно спускатися в шахту», – зазначив експерт.
За статистикою Незалежної профспілки гірників, у 2008 році на шахтах загинуло 174 шахтарі, у 2009 – 151, у 2010 – 108. Кількість жертв лише за 7 місяців цього року становить 105 осіб.