Прага – Вчені з Європейського центру ядерних досліджень, які експериментують із Великим адронним колайдером, не поспішають підтверджувати виявлення так званих «частинок Бога», або ж бозонів Гіґґза. На велике розчарування ентузіастів подорожей у часі, доведено, що машина часу працювати не буде. На Великому адронномуколайдері очікують відкриттів, які можуть «перевернути уявлення просвіт». Невже людина стає Богом, бо вже вміє конструювати молекули, які здатні розмножуватися і, можливо, почнуть і еволюціонувати, запитують науковці.
Генеральний директор Європейського центру ядерних досліджень Рольф Гоєр заявляє, як пише лондонська «Індепендент», що вчені дійсно виявили «цікаві відхилення» даних в експериментах на Великому адронномуколайдері, але попередив, що ці відхилення, ймовірно, не мають жодного стосунку до бозона Гіґґза і можуть виявитися випадковим статистичним «шумом», що виникає при зіткненні пучків протонів на швидкості, близькій до швидкості світла.
Вчені передбачають, що бозон Гіґґза, жартома названий одним із фізиків «частинкою Бога», наділяє масою інші субатомні частинки і матерію. Якщо він існує, Великий адронний колайдер має достатню для його виявлення потужність, однак вченим спочатку необхідно виключити будь-які неточності.
«Не очікуйте занадто багато занадто швидко,– заявив професор Гоєр на міжнародній конференції фізиків у Греноблі. – Сподіваюсь, перше велике відкриття буде зроблене у майбутньому році, і мова йде про відкриття бозону Гіґґза».
Може, бозонів Гіґґза не існує взагалі. Тоді фізикам доведеться відмовитися від Стандартної моделі – фундаментальної теорії взаємодії субатомних частинок. Гоєр наголосив, що бозони Гіґґза відрізняються від інших субатомних частинок тим, що «ми знаємо про них все, але не знаємо, чи існують вони насправді».
Фізики із Гонконгського університету (The Hong Kong University of Scienceand Technology) під командою Шенвана Дуо прилюднили на сторінках Physical Review Letters результати дослідження граничної швидкості одиничного фотона (кванта електромагнітного випромінювання) і дійшли висновку, що він не може рухатися скоріше від швидкості світла, чим виключається можливість подорожі в часі. Тобто не відсутність технологій, а якраз нездоланність фізичних законів Всесвіту стоїть на перешкоді створення машини часу. Це, звичайно, розчаровує, але вчені не припиняють досліджень про можливості таких подорожей.
Фізики з Європейськогоцентру ядерних досліджень (CERN) повідомили щойно на сторінках свого веб-сайту, що японсько-європейська група науковців домоглася точнішого вірогідного вимірювання маси антипротона, тобто частинки антиматерії. Це дозволяє наблизитися до виявлення природи антиматерії. МасакіХорі, керівник проекту, каже, що «це означає наближення вимірювань маси антипротона до точностівимірювань маси протона, коли такі вимірювання стають майже ідентичними за точністю». Звичайні протони складають приблизно половину світу довкола нас. Будь-яка різниця між масою протонів та антипротонів у Всесвіті була б сигналом для створення нової фізики, бо вказувало б, що закони природи можуть відрізнятися у світі антиматерії. Суть нового методу вимірювання маси антипротона полягає в тому, що ці частинки планують «ловити» на Великому адронному колайдері в атомах гелію, де їх можна «лоскотати» лазером, примушуючи до квантових стрибків, за частотоюяких можна визначити масу антипротона.
Якщо покоління вчених, дітвори і прихильників наукової фантастики, як пише на сторінках «Нью-Йорк Таймз» Денніз Овербай, виховані на припущеннях, що перша зустріч людини з чужим за природою життям відбудеться десь на Марсі чи ознаменується радіосигналом із загадкової незнаної зірки, то завдяки групі науковців-біологів зі США під орудою ДжеральдаДжойса така зустріч може статися просто на Землі. Ці науковці створили в пробірці молекулу рибонуклеїнової кислоти (РНК), яка здатна розмножуватися та еволюціонувати. У звичайному житті РНК синтезує білки у відповідності з планом, закодованим у ДНК. Ні ДНК, ні РНК не є живими самі по собі, як і жодна інша хімічна речовина. Але в пробірці доктора Джойсайого молекула РНК наблизилася до цього стану. За словами цього біолога, тепер лише питання часу, щоб ця молекула стала здатною й на більше, ніж тільки репродукування собі подібних. Якщо вдасться примусити цю молекулу до синтезу життя, це буде надзвичайною подією на Землі. Бо можливості нового життя, та ще з новим генетичним кодом, відмінним від ДНК, незмірні.
Вчені передбачають, що бозон Гіґґза, жартома названий одним із фізиків «частинкою Бога», наділяє масою інші субатомні частинки і матерію. Якщо він існує, Великий адронний колайдер має достатню для його виявлення потужність, однак вченим спочатку необхідно виключити будь-які неточності.
«Не очікуйте занадто багато занадто швидко,– заявив професор Гоєр на міжнародній конференції фізиків у Греноблі. – Сподіваюсь, перше велике відкриття буде зроблене у майбутньому році, і мова йде про відкриття бозону Гіґґза».
Може, бозонів Гіґґза не існує взагалі. Тоді фізикам доведеться відмовитися від Стандартної моделі – фундаментальної теорії взаємодії субатомних частинок. Гоєр наголосив, що бозони Гіґґза відрізняються від інших субатомних частинок тим, що «ми знаємо про них все, але не знаємо, чи існують вони насправді».
Фізики із Гонконгського університету (The Hong Kong University of Scienceand Technology) під командою Шенвана Дуо прилюднили на сторінках Physical Review Letters результати дослідження граничної швидкості одиничного фотона (кванта електромагнітного випромінювання) і дійшли висновку, що він не може рухатися скоріше від швидкості світла, чим виключається можливість подорожі в часі. Тобто не відсутність технологій, а якраз нездоланність фізичних законів Всесвіту стоїть на перешкоді створення машини часу. Це, звичайно, розчаровує, але вчені не припиняють досліджень про можливості таких подорожей.
Фізики з Європейськогоцентру ядерних досліджень (CERN) повідомили щойно на сторінках свого веб-сайту, що японсько-європейська група науковців домоглася точнішого вірогідного вимірювання маси антипротона, тобто частинки антиматерії. Це дозволяє наблизитися до виявлення природи антиматерії. МасакіХорі, керівник проекту, каже, що «це означає наближення вимірювань маси антипротона до точностівимірювань маси протона, коли такі вимірювання стають майже ідентичними за точністю». Звичайні протони складають приблизно половину світу довкола нас. Будь-яка різниця між масою протонів та антипротонів у Всесвіті була б сигналом для створення нової фізики, бо вказувало б, що закони природи можуть відрізнятися у світі антиматерії. Суть нового методу вимірювання маси антипротона полягає в тому, що ці частинки планують «ловити» на Великому адронному колайдері в атомах гелію, де їх можна «лоскотати» лазером, примушуючи до квантових стрибків, за частотоюяких можна визначити масу антипротона.
Якщо покоління вчених, дітвори і прихильників наукової фантастики, як пише на сторінках «Нью-Йорк Таймз» Денніз Овербай, виховані на припущеннях, що перша зустріч людини з чужим за природою життям відбудеться десь на Марсі чи ознаменується радіосигналом із загадкової незнаної зірки, то завдяки групі науковців-біологів зі США під орудою ДжеральдаДжойса така зустріч може статися просто на Землі. Ці науковці створили в пробірці молекулу рибонуклеїнової кислоти (РНК), яка здатна розмножуватися та еволюціонувати. У звичайному житті РНК синтезує білки у відповідності з планом, закодованим у ДНК. Ні ДНК, ні РНК не є живими самі по собі, як і жодна інша хімічна речовина. Але в пробірці доктора Джойсайого молекула РНК наблизилася до цього стану. За словами цього біолога, тепер лише питання часу, щоб ця молекула стала здатною й на більше, ніж тільки репродукування собі подібних. Якщо вдасться примусити цю молекулу до синтезу життя, це буде надзвичайною подією на Землі. Бо можливості нового життя, та ще з новим генетичним кодом, відмінним від ДНК, незмірні.