Виявляється, в Україні, цілком легально продавши помешкання, варто перейматися – чи справно платять нові власники за квартиру. Бо інакше можете втрапити в серйозну халепу – платити за вже не своє помешкання доведеться вам. Мої батьки, які живуть у Сумах, так не думали – і в підсумку, отримали судовий наказ, який забов’язує мого батька сплатити заборгованість по квартплаті (близько двох тисяч гривень – для пенсіонерів серйозна сума) – за попереднім місцем проживання! – приблизно за останні три роки . Саме стільки минуло відтоді, як мої батьки продали своє попереднє помешкання і придбали нове.
Про те, що до нього позиваються, мій батько жодного повідомлення не отримував. І лише тепер на пошті випадково довідався, що на його ім’я прийшов замовний лист. Отримав, відкрив – це було судове рішення.
І що цікаво, позивачі-комунальники знали, за якою адресою мій батько мешкає зараз. Про це йдеться в судовому наказі. Отже, знали і в суді. Здавалося б, що може бути простіше: купівля-продаж помешкань офіційно оформлені в БТІ. Люди зареєстровані за новим місцем проживання в паспортному столі. Перевірити власника і встановити боржника за таких умов простіше-простого. Та, зрештою, запросіть відповідача на судове засідання, якщо знаєте, де він заразмешкає!
Проте комунальники, в намаганні вибити борги, такими речами себе не заморочували. Не переймалися елементарними формальностями і в суді. Суддя Зарічного районного суду міста Суми Б.В.Бурда, ухвалюючи рішення на користь комунальників, такими дрібницями, схоже, не цікавився.
Тепер перед моїми батьками в суді розводять руками і радять скористатися послугами адвоката для негайного оскарження. Інакше судове рішення набуде чинності. Юридичні послуги в такому випадку коштують вдесятеро дешевше, ніж сума боргу.
Радий буду помилитися, але здається, що саме так судді – і до, і після судової реформи – ухвалюють рішення: не надто зважаючи на пересічного громадянина, а натомість прислухаючись до влади – центральної чи місцевої. Подібні випадки зайвий раз свідчать, що судову реформу, якою так пишається влада, вона робила під себе. В усякому разі, уважнішими до простих громадян суди не стали.
Про те, що до нього позиваються, мій батько жодного повідомлення не отримував. І лише тепер на пошті випадково довідався, що на його ім’я прийшов замовний лист. Отримав, відкрив – це було судове рішення.
І що цікаво, позивачі-комунальники знали, за якою адресою мій батько мешкає зараз. Про це йдеться в судовому наказі. Отже, знали і в суді. Здавалося б, що може бути простіше: купівля-продаж помешкань офіційно оформлені в БТІ. Люди зареєстровані за новим місцем проживання в паспортному столі. Перевірити власника і встановити боржника за таких умов простіше-простого. Та, зрештою, запросіть відповідача на судове засідання, якщо знаєте, де він заразмешкає!
Проте комунальники, в намаганні вибити борги, такими речами себе не заморочували. Не переймалися елементарними формальностями і в суді. Суддя Зарічного районного суду міста Суми Б.В.Бурда, ухвалюючи рішення на користь комунальників, такими дрібницями, схоже, не цікавився.
Тепер перед моїми батьками в суді розводять руками і радять скористатися послугами адвоката для негайного оскарження. Інакше судове рішення набуде чинності. Юридичні послуги в такому випадку коштують вдесятеро дешевше, ніж сума боргу.
Радий буду помилитися, але здається, що саме так судді – і до, і після судової реформи – ухвалюють рішення: не надто зважаючи на пересічного громадянина, а натомість прислухаючись до влади – центральної чи місцевої. Подібні випадки зайвий раз свідчать, що судову реформу, якою так пишається влада, вона робила під себе. В усякому разі, уважнішими до простих громадян суди не стали.